Вулиця Жовтневої революції в Одесі стала вулицею Юхима Геллера: історія знакового перейменування

Впродовж останніх десятиліть в Одесі триває процес перейменування вулиць у межах декомунізації. Одним із таких прикладів стала колишня вулиця Жовтневої революції, яку у 2016 році рішенням Одеської міської ради перейменували на вулицю Юхима Геллера.

Новою назвою ідеологічний символ замінили ім’ям конкретної особистості, тісно пов’язаної з Одесою. Юхим Петрович Геллер — всесвітньо відомий шахіст і гросмейстер, який народився в Одесі та прославив місто далеко за її межами. Такий підхід відповідає принципу повернення в міський простір імен людей із реальним культурним і локальним внеском.

Водночас перейменування вулиць — це не лише формальні рішення. Воно показує, як місто працює зі своєю пам’яттю та як нові назви приживаються в повсякденному мовленні.

Автор цього матеріалу багато років спостерігає за змінами міського простору півдня України й поєднує особистий досвід з історичними фактами, аби простежити, чому одні назви зникають легко, а інші надовго залишаються в пам’яті людей.

Коли і чому в Одесі перейменували вулицю Жовтневої революції

Вулицю Жовтневої революції в Одесі перейменували у 2016 році. Рішення ухвалила Одеська міська рада після громадських слухань за рекомендацією історико-топонімічної комісії.

Підставою для перейменування стало те, що назва «Жовтневої революції» безпосередньо пов’язана з радянською ідеологією та подіями 1917 року, які підпадають під дію декомунізаційного законодавства. Закон вимагав усунення з публічного простору топонімів, що прославляють радянський режим.

Нову назву — вулиця Юхима Геллера — обрали на честь всесвітньо відомого шахіста, який народився в Одесі та безпосередньо пов’язаний з історією міста. Це відповідало принципу повернення локальної пам’яті у міський простір.

На момент перейменування місто очолював міський голова Геннадій Труханов. Процес декомунізації в Одесі відбувався у складних суспільних умовах, супроводжувався дискусіями та спротивом частини мешканців, що пояснює, чому стара назва ще довго зберігалася у повсякденному мовленні.

Назви вулиць — не на табличках, а в головах

Одразу зауважу: розповідати про Жовтневу революцію, її причини та наслідки в межах подібної публікації — справа невдячна. На цю тему існують багатотомні праці. За часів існування СРСР її недарма називали Великою: події 1917 року на ціле століття, так чи інакше, сколихнули всю планету.

Та й сьогодні відчуваються відлуння того, як ці події оцінюють вдумливі історики, — ЖОВТНЕВОГО ПЕРЕВОРОТУ, що приніс у світ фантастичну (читай — нереалізовну) ідею комунізму. Комуністи (такі ж, як я — балерун) нині правлять у Китаї, і дуже хочеться побажати їм такого ж «кризису», як те, що вони підло називають «українським кризисом».

Або взяти хоча б Венесуелу, яка нині у всіх на слуху. Ідеї комунізму та соціалізму там існують і відіграють помітну роль. З кінця 1990-х у країні реалізується проєкт, близький до марксистського соціалізму — така собі «збірна солянка» з марксизму-ленінізму та ідей затятого кубинського комуніста Фіделя Кастро.

Батьківщині останнього ідеї «Великого Жовтня» за 70 років після їхньої місцевої революції принесли небагато користі. І нині кілька тисяч кубинців, яким спадщина жовтневого перевороту не дала нічого, окрім напівголодного життя, вирішили підзаробити, прийшовши зі зброєю на українську землю. Близько тисячі з них уже цю землю чесно удобрюють, не встигнувши перед смертю замислитися: а навіщо мені були всі ці «соціалістичні» революції?!

Вулиця Грушевського чи «Карла Марла»?

З урахуванням роздутого величчя Жовтневої революції, навряд чи в СРСР існувало бодай якесь містечко без вулиці з такою назвою. Мій рідний Херсон — не виняток: з раннього дитинства пам’ятаю цю вулицю, де після повернення з евакуації оселилися батьки моєї мами.

Навчившись читати, я питав у бабусі, чому вона називає її Рішельєвською, хоча на табличці — Жовтневої революції. «Старі люди так звикли», — відповідала бабуся. Давним-давно немає ні бабусі, ні назви «Жовтневої революції», але, чого гріха таїти, багато хто й досі називає цю вулицю «революційною», хоча вона… знову Рішельєвська. Просто звикли.

Нещодавно телефонував приятелеві, який залишився в Херсоні, дізнатися, як там після чергового «привіту» від росіян. «Так, — каже, — рознесли вхід на базар: не той, що з боку “Карла Марла”, а той, що від Жовтневої революції». До речі, вулиця Карла Маркса в Херсоні трохи побула Потьомкінською, нині вона — Михайла Грушевського, але для багатьох, за звичкою, — «Карла Марла».

Юхим Геллер — шахова знаменитість Одеси

А от у Київському районі Одеси вулицю Жовтневої революції дуже влучно перейменували на вулицю Юхима Геллера. Звали його Юхим Петрович. Геллер — міжнародний гросмейстер з шахів, заслужений майстер спорту, заслужений тренер СРСР, шаховий теоретик.

Народився він у 1925 році не деінде, а в Одесі. Грати почав із шестирічного віку, відвідував шаховий гурток у Палаці піонерів. Коли йому було 24 роки, Юхим стартував у «вищій лізі»: на Всесоюзній першості, будучи кандидатом у майстри спорту, здобув «срібло». Незабаром отримав звання гросмейстера.

Одесу-маму він не підвів: чотири рази ставав чемпіоном України (1950–1959 рр.). 23 рази виступав у чемпіонатах СРСР, двічі ставав переможцем — у 1955 та 1979 роках. У складі збірної СРСР сім разів перемагав на Всесвітніх шахових олімпіадах і шість разів — на чемпіонатах Європи.

Юхим Геллер створив три книги — «За шахматною дошкою» (Одеса, 1962), «Перемога в Мерано» (1982), «Староіндійський захист» (1980). Останню переклали в Нідерландах і видали того ж року як навчальний посібник.

Помер Юхим Петрович Геллер 17 листопада 1998 року. З 2005 року в Одесі проводилися турніри пам’яті Геллера. Мої пошуки в мережі згадок про цей Меморіал після 2015 року успіхом не увінчалися…

Читайте також:

• Чому в Одесі з’явилася вулиця Стуса і як вона називалася раніше
• Та яка різниця? Як Одеса заплуталася з назвами своїх вулиць
• Провулок в Одесі назвали на честь ерцгерцога Габсбурга: як австрієць загинув за Україну

Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса