У ніч із 23 на 24 червня українці відзначають Івана Купала — одне з найдавніших і найколоритніших народних свят. Після переходу Православної церкви України на новоюліанський календар дата святкування змістилася на 13 днів раніше. Якщо раніше купальську ніч чекали на початку липня, то тепер вона припадає на кінець червня.
Ключові моменти:
Чи звикли українці до святкування Івана Купала за новим календарем, чому це свято залишається популярним і де на Одещині ще можна побачити традиційні купальські обряди? Про це журналістка «Одеського життя» Олена Кудряшова поговорила з культурологинею та викладачкою мистецтвознавства Віталіною Ананченко.
— Пані Віталіно, чи звикли українці до нової дати святкування?
— Думаю, що ми зараз перебуваємо в перехідному періоді. Багато людей досі автоматично згадують про Купала на початку липня, тому що саме так святкували їхні батьки й дідусі з бабусями. Але поступово нова дата входить у наше життя. Варто пам’ятати, що свято не змінилося — змінився лише календар. Більше того, тепер воно стало ближчим до літнього сонцестояння, з яким історично й було пов’язане.
— Чому це свято досі викликає такий інтерес?
— Тому що воно дуже живе та емоційне. У ньому є все, що любить людина: природа, вода, вогонь, пісні, романтика, легенди. Це не кабінетна історія з підручника. Це свято, яке можна побачити, почути й відчути. Саме тому навіть сучасні люди, які можуть не знати всіх обрядів, усе одно із задоволенням плетуть вінки чи фотографуються біля купальського вогнища.
— Чи збереглися традиції на Одещині?
— Так, хоча найбільше вони збереглися саме в селах. Особливо там, де є річки, ставки або озера. У таких громадах ще можна зустріти купальські гуляння, народні пісні, плетіння вінків. Часто це вже не автентичний обряд у чистому вигляді, а його сучасна версія, але головне — люди продовжують збиратися разом і пам’ятати про своє коріння.
У великих містах ситуація інша. Тут традиція частіше переходить у формат фестивалів, концертів або тематичних культурних заходів. Проте навіть у такому вигляді вона продовжує жити.
— Чому важливо не втрачати такі свята?
— Бо саме через них передається культурна пам’ять. Через пісні, звичаї та родинні історії ми відчуваємо зв’язок із попередніми поколіннями. Особливо зараз, коли українці багато переосмислюють і повертаються до власних традицій, такі свята набувають нового значення.
Цього року великих публічних купальських фестивалів на Одещині небагато. Водночас у багатьох селах та громадах традицію продовжують підтримувати на місцевому рівні — без гучної реклами, але з тією ж любов’ю до народних звичаїв. І, можливо, саме в цьому сьогодні полягає справжня цінність свята: не в масштабі заходу, а в бажанні людей зберегти частинку своєї культури для наступних поколінь.
Читайте також:
Онлайн-покупки стали звичною частиною нашого життя. Вони зручні, швидкі й дозволяють легко порівнювати ціни. Для… Read More
Перевізники заявляють, що тариф мав би сягати 40 гривень, але погодилися на менше. Чому маршрутки… Read More
Після сну, шапки або миття волосся часто потрібно: прибрати заломи, підняти корені й оформити пасма… Read More
Війна кардинально змінила життя відомого чорноморського курорту. Частина мешканців виїхала, санаторії були пошкоджені ракетами, але… Read More
Національний банк України визнав генерального директора АТ «Укрпошта» Ігоря Смілянського таким, що не відповідає вимогам… Read More
Сили оборони України провели безпрецедентну за масштабами та ефективністю операцію на тимчасово окупованому Кримському півострові.… Read More