Вчителька з Рені, якій 90 років, викладає математику 3 мовами

Ключові моменти:

• Вчителька з Рені у 90 років продовжує навчати школярів математики.
• Педагогиня викладає трьома мовами – молдавською, російською та українською.
• Понад 40 років роботи в школі та ще 30 років активної репетиторської практики.
• Виховала цілу династію педагогів – уже четверте покоління родини обирає освіту.

Історія Анастасії Лисенко – це приклад унікального професійного досвіду та справжньої відданості педагогічній справі. Вона почала викладати ще у 1950-х роках, у часи, коли школи не мали сучасних технологій, а головним інструментом учителя були дошка, крейда і власні знання. За десятиліття роботи вона підготувала сотні учнів, багато з яких і сьогодні згадують її уроки з вдячністю.

Стаття підготовлена журналістом на основі інтерв’ю з донькою вчительки та очевидцями подій. Історія відображає реальний життєвий шлях педагога, який продовжує працювати з дітьми навіть у поважному віці та допомагає їм опановувати складну науку. Публікація не лише розповідає надихаючу особисту історію, а й торкається важливих освітніх тем – ролі вчителя, якості знань, впливу сучасних технологій на навчання.

Вчителька приїхала у село з однією валізою на підводі

Коли ввечері останній учень зачинив двері, а задачники були зібрані в стопку, Анастасія Лисенко натиснула на кнопку пульта. По телевізору натхненно розповідали про інтерактивні дошки в новій українській школі. Анастасія Андріївна посміхнулася: сучасні вчителі інколи бідкаються через повільний інтернет, а вона починала у 50-ті, коли головним джерелом світла у школі була керосинова лампа.

У післявоєнний період у Молдавії повсюдно не вистачало вчителів, тому молодих фахівців, випускників Сорокинського педіну, направляли до найвіддаленіших сіл.

У юної вчительки речей – лише чемодан. І ось вона їде у школу на підводі, що розвозить по селах пошту. Вітерець, запах сіна і повна відсутність амортизації. Але дівчину з сільської родини таким «лімузином» не злякаєш.

Викладаючи математику, Анастасія Андріївна познайомилася з молодим колегою, який також приїхав після закінчення інституту за розподілом до села та читав історію – Олександром Лисенком. Він виріс у портовому місті Рені, де вже було і радіо, і газета, і бібліотека. Одним словом, міський.

Спілкувалися вони мовою кохання та лінгвістичного міксу: він до неї звертався російською, хоча знав румунську, вона – рідною молдавською.

Математика для доярок та спецкурс із виживання

У 1962 році молода сім’я переїхала до Рені. Анастасія Андріївна влаштувалась у школу в селі Долинське, де викладання велося молдавською.

Ходити на роботу доводилося пішки – годину полями. Тільки дві вантажівки в ті роки бігали між Рені та Долинським, потрапити до кузова однієї з них було щастям.

Графік роботи був такий, що сучасні вчителі би плакали: зранку – школа, по обіді – лекції на фермі для доярок (бо корови, мабуть, краще дояться під інтеграли), а потім – викладання у вечірній школі. Додому вчителька поверталася, коли навіть зірки вже хотіли спати.

Згодом Анастасія Андріївна почала викладати математику у Ренійській школі №4, де були «молдавські» та «російські» класи – вона вже легко переходила з однієї мови на іншу.

Школярі вчаться рахувати без калькулятора!

Маючи за плечима 40 років роботи в школі, всі свої 30 років офіційної пенсії Анастасія Андріївна не дає спокою іксам та ігрекам – вона «підтягує» математику у дітей, що живуть поблизу.

Особливо багато охочих на додаткові заняття стало під час пандемії коронавірусу та великої війни, коли уроки часто проходять у форматі онлайн. Не всім школярам вдається справлятися з теоремами. У математиці одну-дві теми не зрозумів – і глухий кут. От і просять батьки досвідчену вчительку про допомогу.

У викладанні вчителька прагне того, щоб кожна теорема була зрозуміла, щоб учень міг провести свою лінію міркувань. І наполягає: не будьте заручниками калькулятора та штучного інтелекту.

Сама вчителька теж вчиться – опановує українську мову. Це обов’язково для роботи з дітьми, особливо коли стає питання підготовки до Національного мультипредметного тесту (НМТ), де математика – один із трьох обов’язкових предметів.

От скажіть: чи багато вчителів здатні викладати математику трьома мовами?

Дитинство без телевізора, гроші – на подорожі

Що цікаво, у вихованні власних дітей – Надії і Сергія – подружжя Лисенків було принциповим. Коли у багатьох вже були телевізори, вони усвідомлено відкладали цю покупку: хай діти читають. І вони читали, щотижня бігаючи до бібліотеки.

Влітку сім’я обов’язково вирушала у подорож – у культурні центри країни, до країн Балтії, у Карпати, Дніпром.

– Друзі не розуміли моїх батьків, казали: як можна всі відпускні кошти витрачати на подорожі? – згадує Надія Буценко, донька Анастасії Андріївни. – Ми з братом жодного разу не відпочивали у піонерських таборах – щоліта мандри країною. За прикладом батьків учителем стала і я, і мій брат Сергій. Я викладаю хімію в Ренійському опорному ліцеї. Брат закінчив Кишинівський педуніверситет і, як батько, став істориком. Викладав у школі, зараз працює консультантом у міністерстві освіти Молдови, веде міжнародні проєкти з питань освіти. Моя дочка Катерина та дочка брата Анастасія теж стали педагогами, а онучка брата зараз навчається у педагогічному коледжі. Тобто у нашій родині вже формується четверте покоління освітян.

Ювілей чи педагогічна нарада?

Ювілей Анастасії Андріївни, що припав на новорічні свята, відзначили у Кишиневі – там зібралася вся родина.

Як водиться, свято перетворилося на педагогічну нараду. Було чимало розповідей про успіхи учнів – для педагогів це найвища нагорода. Говорили про сучасні технології. Анастасії Андріївні, у розпорядженні якої були виключно крейда та дошка, завжди цікаво дізнатися про сучасні інструментарії вчителів. Але вона, як і раніше, вимагає від своїх учнів вести блокнот із формулами, не розраховуючи на гугл. Це Wi-Fi зникає, а знання і досвід – ні.

– Зараз мало хто вчиться усвідомлено з метою отримати міцні знання, – каже Надія Олександрівна. – Це глобальна проблема. Але ми, за прикладом нашої мами, прагнемо достукатися до кожної дитини, щоб вона усвідомила цінність знань, щоб працювала з підручниками, не відступала від задач із зірочкою. До речі, Анастасія Андріївна ніколи не залишить задачу не вирішеною – у цьому в неї, незважаючи на дев’яносто років, прямо спортивна наполегливість.

– І все ж таки головне для нашої мами, щоб учень став гідною людиною, – додає Сергій Олександрович. – Коли мама крокує по вулиці, до неї може підійти дорослий чоловік або жінка і тепло обійняти. Це – колишні вдячні учні.

Раніше ми розповідали про зустріч випускників 1970 року Ренійської школи №4 на яку вони запросили й свою вчительку математики Анастасію Лисенко: Мешканці Рені, які закінчили школу 55 років тому, порівняли своїх вчителів з сучасними.

Читайте також: В Рені до вчительки приходять вихованці, яким по 70 років, а учень-хірург врятував їй життя