Новий рік – час чудес! І в такі складні дні не варто забувати про сиріт і покинутих дітей. Так, напередодні свята херсонські волонтери зі «Служби підтримки та інтеграції військовослужбовців та ветеранів «Альвіс» за інформаційної підтримки «Одеського життя» влаштували новорічне диво вихованцям Одеського міського спеціалізованого будинку дитини №1.
За роки війни в Україні з’явилося багато волонтерів, які допомагають військовослужбовцям, ветеранам та їхнім родинам. Добровольче об’єднання «Служба підтримки та інтеграції військовослужбовців та ветеранів «Альвіс», штаб якого знаходиться в Одесі, одна з таких організацій.
Частина волонтерської команди – це звичайні жителі Херсонської області, які добре знають, що таке війна, масові обстріли та окупація. Херсонці допомагають не лише нашим захисникам, а й людям у складній життєвій ситуації.
Нещодавно команда «Альвіс» побувала в гостях у Міському спеціалізованому будинку дитини №1. Волонтерам показали паліативне відділення із лежачими дітками. І ті вирішили організувати справжнє свято для малюків, позбавлених сімейного тепла. Штаб звернувся за допомогою до людей, інформаційну підтримку (і не лише) забезпечило «Одеське життя».
– Ми хотіли зробити свято для дітей без сім’ї. За місяць до Нового року без запрошення приїхали до дитячого будинку та сказали, що готуватимемо свято. У соціальних мережах оголосили про нашу ідею і нам стали допомагати люди, підприємства, торговельні мережі: іграшками, цукерками, засобами гігієни, навіть знайшлися аніматори. Отак, спільними зусиллями, підготували новорічну казку. Дякую «Одеському життю» за інформаційну підтримку та допомогу в організації, – розповідає Олена Ульянова, керівник та засновниця добровольчого об’єднання «Альвіс».
Свято, і справді, вийшло славним. Свідченням цього стали сміх та радість дітей, які нарешті теж взяли участь у новорічних розвагах. Провів їх Санта-Клаус зі своїм помічником – ельфом. Після веселих танців та конкурсів дітям вручили такі бажані подарунки.
До речі, історія дитячого будинку №1 починається з квітня 1944 року, після звільнення Одеси від фашистської окупації. Він тричі змінював своє місце розташування: спочатку Ванний провулок, потім Курортний, а з 1969 року – Монастирський.
Колись тут були діти репресованих батьків і ті, хто став сиротою через війну. Зараз будинок дитини опікується 116 дітьми віком від новонароджених до 15 років, серед яких багато таких, яким потрібен паліативний догляд.
– У нас в Україні відсутні спеціальні заклади для паліативних діток, тому їм доводиться жити в таких будинках. Дякувати Богу, вони не розуміють, що таке війна. Малята найбільше страждають через відсутність материнського піклування. Коли береш дитину на руки, а вона тебе не знає і кричить: «Мамо-мамо!», дуже боляче, – ділиться переживаннями директора Валентина Карташова.
Все, що потрібно для безпеки дітей у притулку є: велике облаштоване укриття з ліжечками, місцями для годування, вентиляцією та навіть теплою підлогою. Однак Валентина Олександрівна зізнається, що на початку війни дітям довелося пережити непростий переїзд через загрозу нападу десанту з моря. Частину їх евакуювали до Чернівців, іншу – до литовського міста Каунасу (місто-побратим Одеси). Там вони стоять на консульському обліку та їхні права максимально захищені.
– Будинок дитини опікується також дітками-переселенцями з Миколаєва, Очакова та Херсона. На жаль, недбайливі мами є скрізь. Наприклад, у нас є дівчинка зі Львова, на яку мама написала відмову, будучи в Одесі, – каже Валентина Олександрівна.
У мирний час життя вихованців інтернату було набагато яскравішим. Кожен день був розписаний – театри, зоопарки, прогулянки. Наразі, через постійні тривоги та атаки росії, вони не виходять з території дитячого будинку. На вихідні до дітей можуть приїхати волонтери. А загалом, у гості до малюків запрошують усіх охочих.
Довідка
Паліативна допомога – це підхід, що дозволяє покращити якість життя пацієнтів, у тому числі дітей, які мають невиліковні захворювання. Метод передбачає психологічну, соціальну підтримку, полегшення страждань, усунення болю.
Термін «паліативний» походить від грецького слова «паліатив» – і означає тимчасове рішення, напівзахід, який ніби «плащ» закриває саму проблему. Це відбиває принцип паліативної допомоги: створення захисту від тяжких проявів хвороби, але без лікування самої хвороби.
Читайте також: Викрадені росіянами: як повертають додому маленьких українців.
Минулого місяця депутати Ренійської міськради ухвалили чергові рішення про виділення ділянок землі на березі Дунаю… Читати далі
Російські пропагандисти поширюють черговий фейк про те, що українська ППО нібито б'є по своїх житлових… Читати далі
В Одесі стануть платними майже 200 місць для паркування навколо парку Перемоги. Надходження від зборів… Читати далі
Необхідність роздрукувати книгу знайома багатьом: викладачам та студентам, вчителям та батькам школярів, молодим вченим та… Читати далі
Нещодавно "Одеське життя" розповіло про кілька аспектів землетрусу, що жахнув увесь світ, у Туреччині. А… Читати далі
Дитяча бібліотека №37 у Пересипському районі Одеси зазнала значних змін завдяки менторський підтримці Одеського художнього… Читати далі
