Українці відсвяткували День української жінки: що це за свято і чи потрібне воно

Несподіване свято українських жінок

Саме формулювання “Свято української жінки” з’явилося на початку минулого 2023 року. Ім влада намагалася замінити інше жіноче свято – Міжнародний жіночій день 8 березня. Дату 25 лютого обрали не випадково – це день народження Лесі Українки, однієї з найвідоміших українських жінок. 

Читайте також: Леся Українка: скільки разів поетеса бувала в Одесі?

З боку керівників держави все закінчилося лише пропозицією, далі справа не пішла. А українське суспільство відреагувало бурхливо, принаймні в соціальних мережах. Хтось захищав традиційну вже дату 8 березня, інші наполягали, що це радянсько-російська спадщина, від якої треба негайно відмовитися. 

Минув рік, і ось в мессенджерах та соціальних мережах 25 лютого 2024 року посипалися привітання. Хтось робив це свідомо, відхрешуючись від радянської спадщини (насправді – ні, і ми це надалі продемонструємо), хтось просто механічно дублюючі поздоровлення, бо “всі так роблять” і не розуміючи що відбувається.

Чиє свято 8 березня

“Одеське Життя” пропонує розібратися, чи є 8 березня радянським (російським) святом, чи треба від нього відмовитись і чи потрібен нам День української жінки 25 лютого. 

Для когось це буде новиною, але 8 березня у якості Міжнародного жіночого дня з’явилося набагато раніше за СРСР і зовсім не в росії.

8 березня 1857 року в Нью-Йорку стався масовий страйк жінок. Робітниці текстильного виробництва вимагати рівної з чоловіками оплати праці (жінкам платили набагато менше), покращення умов праці та скорочення робочого дня до 10 годин.

Знадобилося більше ніж півстоліття, щоб цей день почали святкувати. Вперше це сталося в 1911 року і потім повторювалося щороку в різних країнах. 

І 8 березня було зовсім не про подарунки чи приготування обіду чоловіками. Жінки проводили демонстрації та протестні акції, на яких вимагали для себе право обирати та бути обраними на виборах, обіймати державні посади, право на будь-яку працю та припинення дискримінації на роботі. 

Читайте також: Що за свято Бабінден відзначають на Одещині та до чого тут жінки

8 березня чи 25 лютого

Суть цього дня в світі не змінилася донині. 8 березня жінки акцентовано нагадують

прос вої права, а також про досягнення в науці, політиці, культурі, соціально економічній сфері. Бо хоча ситуація і покращилася порівняно із двома століттями тому, але й досі не досягнуто рівності жінок та чоловіків у правах і можливостях. 

Так, на теренах Радянського Союзу це свято спотворили, перетворили на власного ж антипода за сутністю. Жінки отримали бажану рівність лише на папері, в реальному ж житті їх експлуатували ще більше. А 8 березня зробили таким собі днем розрядки, єдиним у році, коли жінки (далеко не всі) могли “розслабитися”.

Але ж по своїй сутності 8 березня це день феміністок, він їм був і залишився в усьому світі. І навіщо тоді українським борчиням за права жінок відокремлюватися від своїх сестер по всьому світу і назначати іншу дату? Це лише порушить зв’язки та комунікацію.

Чи може залишити 8 березня феміністкам, а Дню української жінки надати іншого змісту. Щоб це було свято господинь, коханих, берегинь, дружин, мам та захисниць. Щоб чоловіки 25 лютого дарували подарунки і квіти, виказували шану та допомогали. Але чим тоді це буде відрізнятися від радянсько-російського кліше? Датою на календарі та вдягненою вишиванкою? Це буде лише калькою того фарсу, від якого ми бажаємо відірватися, лише розмальованою у національні кольори.

Слово феміністкам

А що до Лесі Українки, ось як, у контексті Дня української жінки, про неї написала блогерка Пані Ольця: 

“А 25 лютого — це день народження Лесі Українки, яка була феміністкою. 8 березня фактично і є днем феміністок. Завдяки їм жінки мають змогу сьогодні бути тим, ким вони є: фахівчинями, керівницями, лідерками думок. Дуже сумніваюся, що Леся Українка ганила б Міжнародний день боротьби за права жінок. Ганять його тільки невігласи.
Відзначаймо правильні дати й не плодімо «свят» на зразок «Дня єднання»!”