У Балті ветеран війни створив центр відновлення для побратимів

Ключові моменти:

• У Балті ветеран війни заснував ініціативу «Тиша говорить» для підтримки побратимів.
• Перший семиденний курс відновлення вже пройшли ветерани громади.
• Програма включає арт-терапію, фізичну активність і роботу з психологами.
• Організатори шукають підтримку для створення повноцінного ветеранського центру.

Матеріал підготовлено на основі розмов із засновником ініціативи Василем Тороповим, учасниками програми та психологинею, яка долучилася до роботи з ветеранами. У тексті використані прямі цитати військових, що пройшли бойовий досвід, поранення та реабілітацію.

Ініціатива реалізується в Балтській громаді за підтримки місцевих підприємців та партнерів. Програма відновлення має чітку структуру й передбачає роботу з фахівцями у сфері ментального здоров’я.

Як ветеран із Балти допомагає побратимам знайти шлях до мирного життя

Повернення з фронту додому – це часто складніший бій, ніж здається на перший погляд. Для ветерана Василя Торопова цей шлях став місією: він заснував у Балті громадську організацію «Тиша говорить», щоб допомогти побратимам пережити наслідки війни.

Тут не просто надають допомогу – тут вчать заново відчувати безпеку через арт-терапію, спілкування з природою та тишу, якої так бракує на передовій. «Одеське життя» дізнавалося, як сім днів без гаджетів і шуму машин змінюють поранених бійців та чому громаді вкрай необхідний власний ветеранський центр.

Дім – перша точка дотику до життя

Василь Торопов народився на Львівщині, у селищі Павлів. Він військовий з мирною професією психолога. Шість років тому одружився з балтяночкою. З тих пір Балта для нього стала рідною. З перших днів повномасштабного вторгнення Василь пішов боронити Україну. Отримавши важку травму, повернувся додому. Тепер його мета – допомагати ветеранам війни відновитися психологічно та повернутися до повноцінного мирного життя.

– Ветерани повертаються додому. Після передової – а багато хто був на війні ще з 2014 року – тут, вдома, їх перша точка дотику з цивільним життям. Від того, якою вона буде, як пройде адаптація, залежить подальша доля ветеранів та їхніх родин. Тож необхідність вибудувати ветеранський простір визріла сама собою, – розповідає Василь Торопов.

Що потрібно воїнам, які повернулися?

Ніхто не знає краще, що потрібно воїнам, ніж той, хто сам є одним із них. Тож питання «Хто, якщо не я?» стало для ветерана ключовим в ідеї створення та розробки  ветеранського проєкту.

Сьогодні організація має широку програму, спрямовану на психоемоційне відновлення серед цивільної спільноти, на допомогу з працевлаштуванням, на відпочинок та розвиток творчих здібностей, на зустрічі з фахівцями та залучення до активної участі у житті громади. І вже має перший вдалий досвід.

– У грудні минулого року ми реалізували перший проєкт – відпочинок для ветеранів Балтської громади. Семиденний ретрит* пройшов у заміській споруді «Гніздо лелеки» за підтримки підприємців міста. Ми спеціально шукали віддалений від міської метушні комплекс, який би став простором спокою, – розповідає організатор проєкту.

На лоні природи, без телефонів і шуму машин ветерани віднаходили почуття безпеки.

– Старалися охопити все: від отримання нових знань до психоемоційного відновлення. І задум вдався. Учасники брали участь у бесідах, фізичних навантаженнях, творили і зустрічалися з фахівцями. Таке спілкування заспокоює, зближує, дає новий досвід, – каже Василь.

Сім днів на природі, ігри, їзда на квадроциклах та на конях, стрільба з лука, арт-терапія, лікувальна реабілітація, приготування їжі на вогнищі, дружнє спілкування – все це дозволило хлопцям впустити в душу тепло.

Намалюй внутрішній світ

Олександр Маслігон – учасник ретриту – з перших місяців великої війни боронив Україну. Поранення отримав у боях за Бахмут.

Проходив лікування у різних шпиталях України, а реабілітацію – у Балтському реабілітаційному центрі. Тут і отримав пропозицію взяти участь у ретриті.

– Коли Василь запропонував відпочинок у віддаленій від міста садибі, я із задоволенням погодився. Здається, тиша тут аж видзвонювала. Це був такий важливий момент перезавантаження. Я брав участь у всіх заходах. Кожен із нас пробував себе у всіх заняттях. Коли нас попросили намалювати свій внутрішній світ, я не знав, з чого почати. А потім наче прислухався до себе. Знаєте, виявляється, через малюнок можна побачити травмовану душу, – каже Олександр.

Час із такими, як ти, – дорогого вартий

Володимир Жиленко – вчитель історії Балтського ліцею №3 та виховник осередку скаутів «Пласт-Балта», пішов на фронт добровольцем. Служив у роті охорони, згодом став до лав побратимів 110-ї механізованої бригади. Був Донецький напрямок, пекельний бій і полон, в якому провів понад два роки. Після повернення воїна з полону «Одеське життя» писало про нього.

– Саме в ті дні виповнилося два роки, як я повернувся з полону. Проходив тривале лікування, реабілітацію. І коли мене запросили, я зрадів. Адже сім днів у колі таких, як ти, – це багато значить. Це свій серед своїх, які тебе розуміють, – розповідає Володимир. – Відновлення краще проходить серед однодумців. Хоча не у всіх заняттях брав участь через поранення. Але я ходив, говорив із хлопцями. Навіть коли хлопці готували їжу на вогні, я сказав: ви готуєте, а я той, що поговорити (усміхається).

Володимир каже, що час, проведений з тими, хто тебе розуміє, дорогого вартий.

– Кожен пережив стрес, фізичний і душевний біль, а тут ми змогли видихнути, зняти напругу, віднайти внутрішню опору. Все тому, що програму створили ті і для тих, хто пройшов крізь воєнний досвід, – зауважує Володимир Жиленко.

Найбільше чоловіку сподобалось малювати. Ніколи не пробував, а тут взявся і гарно вийшло.

Шукаємо тих, хто хоче підтримати

 

Взяв участь у проєкті і Ігор Федін – керівник Благодійного фонду «Ваше місто» з Одеси. Велику допомогу надали підприємці Балтської громади.

Проєкт став успішним завдяки участі всієї спільноти, адже не лише держава має підтримувати та сприяти психо-емоційному відновленню тих, хто боронив країну.

– Хотілося б, щоб якомога більше хлопців могли пройти курс відновлення. Адже повний курс реабілітації становить два тижні. Тому шукаємо тих, хто хоче і може підтримати цю справу. Надалі хочемо подорожувати Україною, але для цього потрібен транспорт. Тож шукаємо людей, які можуть придбати нам автобус із можливостями перевезення людей у кріслах колісних, – ділиться задумами Василь Торопов.

Балті потрібен центр для ветеранів

Сьогодні Василь Торопов з однодумцями шукає приміщення в Балті, де можна було б організувати ветеранський простір для підтримки, реабілітації та інтеграції воїнів та їхніх родин. Щоб тут можна було отримати психологічну, юридичну допомогу, допомогу з працевлаштуванням та просто поспілкуватися у дружньому колі. Крім того, потрібні фахівці.

Організатор активно шукає зацікавлених і планує відкрити центр відновлення ветеранів. Не приватний. Тому нині тривають пошуки інвесторів та грантодавців.

Такі осередки вже є по Україні. І в Балті це можливо і потрібно. Хлопці повертаються з війни, і їм необхідне відновлення.

*Ретрит – це свідоме усамітнення, відпочинок або період відходу від повсякденного життя (роботи, гаджетів, метушні) для духовного, психологічного чи фізичного самовдосконалення.

Коментар психолога

Психологиня з Балти Світлана Побережник каже, що тиша для воїнів – це потреба.

– Після фронтових доріг психіка військових – на межі. Тиша та комплекс заходів допомагають зняти напругу, зменшити рівень стресу та адаптуватися до мирного життя, – пояснює психологиня, яка взяла участь у програмі та разом із психіатром Центру ментального здоровʼя провела для воїнів арт-терапевтичну зустріч.