Троє одеситів зробили тести на ВІЛ та не пошкодували про це

Лариса, Максим, Оксана… Ці люди живуть з ВІЛ. Хтось дізнався про свій статус випадково, інші – були майже впевнені, що результат позитивний. Але є дещо важливе, що об’єднує їх усіх і дає змогу жити повноцінно – вони дізналися про свій ВІЛ-статус вчасно.

До Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом розповідаємо три історії про людей, які одного разу наважилися зробити тест на ВІЛ, – і не пошкодували про це.

Один тест на ВІЛ – кілька врятованих життів

«Якби Оксана відмовилася тестуватися, то не дізналася б ані про те, що живе з ВІЛ, ані про відкриту форму туберкульозу, ані про захворювання печінки», – розповідає регіональна координаторка громадської організації FREE ZONE в Одесі Ірина Туаєва.

Про те, що жінка мала ризики інфікування на ВІЛ, серед яких і вживання інʼєкційних наркотиків, регіональна координаторка дізналася від клієнтів, яких тестувала раніше. Щонеділі Ірина і її чоловік проводять акцію – годують людей, які потрапили в складні життєві обставини. Тут вони й домовилися зустрітись з Оксаною.

 

Коли Ірина запропонувала Оксані зробити тест – та не заперечувала.

«Її стан здоровʼя на момент тестування був дуже важкий. Вона мала постійний кашель і слабкість. Тож, коли тест на ВІЛ показав позитивний результат, здається, Оксана не була шокована», – згадує Ірина.

Вона підтримала Оксану та розповіла про антиретровірусну терапію (АРТ) – медичну допомогу для людей із ВІЛ. Зокрема, про те, що приймаючи цю терапію, люди з ВІЛ можуть жити, як і всі інші, що це лікування має мʼяку дію й не дає побічних ефектів, натомість дозволяє захистити й себе, і своїх близьких.

Врешті Оксана розповіла, що має сина і живе зі співмешканцем. Ірина запропонувала протестувати і їх.

«Коли клієнтка привела свого співмешканця, я його впізнала. Три місяці тому він вже приходив тестуватися. Тоді тест був негативним. Цього разу ситуація змінилася – чоловік вже мав ВІЛ. Це лише демонструє те, наскільки важливо тестуватись регулярно, якщо маєш ризики інфікування», – розповідає Ірина.

Серед основних ризиків інфікування ВІЛ – вживання інʼєкційних наркотиків, незахищені статеві контакти, особливо з партнером, чий ВІЛ-статус невідомий, та медичні маніпуляції за умов недотримання стерильності.

У сина жінки тест на ВІЛ був негативним. Тож Ірина відвезла Оксану і її співмешканця в лікарню, щоб вони стали на облік і почали отримувати терапію. Уже в медичному закладі зʼясувалось, що у жінки відкрита форма туберкульозу, а також захворювання печінки. Тож терапію скоригували відповідно до захворювань. Зараз і Оксана, і чоловік отримують АРТ. Паралельно жінка лікує туберкульоз і печінку.

«Коли переді мною опиняється людина, яка щойно дізналась про те, що має ВІЛ, перше, що я їй кажу, – те, що це не вирок. Медицина рухається вперед. І зараз, якщо ти приймаєш терапію, то контролюєш захворювання. Людина, яка дізналась вчасно про свій статус, напрочуд щаслива, адже її життя в її ж руках», – ділиться Ірина.

Сьогодні медицина пропонує різноманітні схеми антиретровірусної терапії (АРТ) для людей, які живуть з ВІЛ.

Лікарі підбирають терапію індивідуально, враховуючи стан здоров’я пацієнта, а за необхідності коригують її, якщо схема не підходить. Загалом це – одна таблетка на день, яка робить життя абсолютно повноцінним.

Регулярний прийом АРТ дозволяє зупинити розмноження вірусу в організмі. У результаті кількість вірусу знижується до рівня, за якого ВІЛ не передається іншим людям.

АРТ в Україні є безоплатною – забезпечення терапії гарантує держава. Це означає, що кожна людина, якій діагностували ВІЛ, має всі шанси на довге та повноцінне життя.

Нині колишні засуджені, а також їхнє близьке оточення, можуть пройти тестування на ВІЛ, гепатит С і сифіліс у пунктах тестування, які можна знайти в застосунку FREE LIFE (можна знайти в пошуковику Гугл). На інтерактивній карті позначені адреси, де швидко, конфіденційно та безоплатно зроблять тест на ВІЛ, а також нададуть іншу допомогу. В Одесі такий пункт тестування знаходиться за адресою вул. Агрономічна, 77. Для планування зустрічі телефонуйте за номером: 097 978 82 90, Ірина.

Симптомів немає – отже, все гаразд?

Партнер Лариси давно знав про свій статус, але від лікування відмовлявся. Переконував себе, що ВІЛ не існує. Мовляв, симптомів немає – отже, зі здоровʼям все гаразд. Лариса також знала про те, що у чоловіка ВІЛ. Але думала, що її омине, не інфікується.

Згодом співмешканець жінки потрапив в тюрму, а вона – у реабілітаційний центр. Про їхню ситуацію дізнався регіональний координатор благодійної організації FREE ZONE у Києві Юрій від інших своїх клієнтів. Вирішив поїхати до Лариси та запропонувати протестуватися на ВІЛ.

«Мені вдалося її переконати. Я пояснив, що яким би не був результат тесту, – це не вирок. Є терапія, приймаючи яку людина може прожити довге, здорове і соціально активне життя, що це безоплатно, і нічого страшного в цьому немає», – розповідає Юрій.

Зрештою, Лариса зробила тест. Він виявився позитивним. Коли жінка дізналася про свій статус, не могла оговтатися. Плакала.

Згодом зʼясувалося, що колеги Юрія й раніше тестували партнера Лариси та намагалися вмовити приймати антиретровірусну терапію (АРТ) – медична допомога для людей з ВІЛ, – але все було марно. Тож координатор FREE ZONE вирішив навідатися до чоловіка.

«Коли ми зустрілися, у нього вже розвивалися опортуністичні інфекції, спричинені ослабленою імунною системою: туберкульоз, герпетичні інфекції, менінгіт. Тільки тоді він погодився на антиретровірусну терапію», – згадує Юрій.

Фахівець пояснює, що відсутність симптомів не означає відсутність ВІЛ. Що довше людина з ВІЛ живе без терапії, то слабшою стає її імунна система. Це призводить до розвитку опортуністичних інфекцій і зрештою – до смерті.

Наразі Лариса і її партнер отримують АРТ. Так, рішення Лариси зробити тест на ВІЛ буквально врятувало їхні життя.

Думав, що не передає ВІЛ

Інʼєкційні наркотики 43-річний Максим вперше спробував ще підлітком, в день смерті свого друга. Світлана ж, його дружина, вперше вжила наркотики інʼєкційно 5 років тому. Зараз обоє – пацієнти замісної підтримувальної терапії – лікування для людей, залежних від наркотиків.

Уперше в ГО «Перспектива», що у Житомирі, Максим прийшов з товаришами по чисті шприци за кілька місяців після звільнення з колонії. Тоді ж регіональний координатор FREE ZONE Євген запропонував йому протестуватися на ВІЛ.

«Я з 14 років вживав наркотики та чотири рази відбував покарання. Коли в колонії одним шприцом кололись 20 людей, серед них був і я. Я розумів, що можу бути інфікованим. Переживав за дружину. Тому вирішив протестуватися», – згадує Максим.

Припущення чоловіка підтвердилися – у нього виявили ВІЛ. Євген супроводив його у лікарню, допоміг стати на облік і отримати терапію. Але її він швидко закинув.

«Я думав, що не передаю ВІЛ. У лікарні мені сказали, що я лише носій, – переконує Максим, пригадуючи розмову з медичним персоналом. – До того ж від терапії мене «глючило». Тому я припинив її приймати…».

Євген припускає: скоріш за все, у лікарні Максиму сказали, що за умови приймання АРТ (медична допомога людям з ВІЛ) він не інфікуватиме інших. У будь-якому разі, у те, що Максим не передає ВІЛ, повірила і його дружина. Незахищений секс, спільне використання шприців – усе це наражало на небезпеку її здоровʼя і життя. Допоки про ситуацію не дізнався координатор FREE ZONE.

Він зателефонував Максиму, щоб дізнатись, як чоловік себе почуває, чи не потрібна допомога.

«Тоді Максим і розповів, що не приймає АРТ. Я пояснив, наскільки це небезпечно, запропонував парі прийти на консультацію і протестувати дружину Максима – Світлану. Що вони й зробили», – розповідає Євген.

Річ у тім, що без терапії кількість клітин, ключових для захисту організму від інфекцій, суттєво знижується. Коли їх стає замало, організм не може ефективно боротися навіть із простими хворобами. Згодом це призводить до серйозних наслідків. Вірусне навантаження ВІЛ в організмі залишається високим, а це своєю чергою підвищує ризик передачі вірусу.

Разом із тестом на ВІЛ Євген тестує на сифіліс і гепатит С. Власне, саме гепатит у жінки й виявили. Євген проконсультував пару щодо подальших кроків: розповів про можливості лікування гепатиту С, які пропонує держава, про PrEP – профілактичні препарати для людей із високим ризиком інфікування на ВІЛ, – а також про можливість заміни схеми терапії для Максима на більш м’яку.

Нині Світлана приймає PrEP, а Максим уже отримує нову схему АРТ.

На сьогодні кожна людина, яка мала ризики інфікування, може знайти зручний пункт та адресу на інтерактивній карті, розробленій проєктом USAID «Інновації для подолання епідемії ВІЛ» у партнерстві із Центром громадського здоров’я МОЗ.

Обравши зручний пункт, можна швидко, конфіденційно та безоплатно зробити тест на ВІЛ.

У разі, якщо відвідати пункт немає можливості, замовити тест можна додому анонімно за телефоном 0 800 332 804 (безоплатно, Понеділок-Субота з 10:00-18:00).