Не лише автор «Кобзаря»: яким насправді був Тарас Шевченко — художник, модник і меломан

Ключові моменти:

• Тарас Шевченко здобув художню освіту в Петербурзі та згодом отримав звання академіка Імператорської академії мистецтв.

• Поет активно спілкувався з інтелектуальною елітою свого часу й часто бував на світських прийомах і в літературних салонах столиці.

• Шевченко уважно стежив за модою: носив дорогі костюми, циліндри та аксесуари, популярні серед петербурзької аристократії.

• Однією з пристрастей поета була музика — він захоплювався творами Бетховена, Моцарта, Шопена, Гайдна та Россіні.

Шевченко — художник, який підкорив столицю імперії

Юність Тараса Шевченка пройшла далеко від батьківщини. Ще підлітком він опинився у Вільнюсі, де почав навчатися живопису, а згодом переїхав до Петербурга. Саме там сформувався його талант художника.

У столиці імперії Шевченко швидко увійшов до мистецького середовища. Він навчався в Імператорській академії мистецтв і багато працював над своєю освітою — вивчав історію, філософію та теорію мистецтва.

Завдяки здібностям і наполегливості Шевченко здобув визнання як художник. Його роботи замовляли, за них добре платили, а також він отримував стипендію від Товариства заохочення художників. Зрештою це привело до отримання почесного звання академіка.

Крім того, поет був освіченою людиною, володів кількома мовами — зокрема французькою та польською.

Світське життя і мода

Петербург середини XIX століття був центром культурного та світського життя, і Шевченко органічно вписався у це середовище. Він часто відвідував прийоми, спілкувався з інтелігенцією та аристократами, а також брав участь у літературних зустрічах.

Сучасники згадували, що поет уважно ставився до свого зовнішнього вигляду. У його гардеробі були модні костюми, паризькі краватки, циліндри, прогумований плащ-макінтош і навіть розкішна єнотова шуба.

Один із друзів поета, художник Іван Сошенко, жартома писав, що в Шевченка «оселився світський біс». Водночас поет міг навмисно епатувати публіку — з’являтися у простому кожусі та шапці, що згодом і стало одним із найвідоміших його образів.

Кохання і музика

Дослідники біографії Шевченка вважають, що за життя він пережив щонайменше шість закоханостей. Серед його обраниць були як жінки простого походження, так і дворянки, які відповідали поетові взаємністю.

Ще однією важливою пристрастю Кобзаря була музика. Він захоплювався класичними композиторами — Бетховеном, Моцартом, Шопеном, Гайдном і Россіні.

Найбільше Шевченко любив віолончель і навіть жартував, що готовий був би продати себе в рабство ще раз, аби тільки володіти цим інструментом.

Останні роки життя

Після помилування Шевченко повернувся до Петербурга і продовжив працювати художником. У цей час він захопився новою технікою — гравіюванням на металі.

Однак робота в майстерні була пов’язана з шкідливими випарами. Вони негативно впливали на здоров’я поета, який і без того страждав на серцеві хвороби.

У 1861 році Тарас Шевченко помер у віці 47 років, залишивши після себе величезну культурну спадщину, що стала основою сучасної української літератури.

Матеріал підготовлено на основі біографічних досліджень про життя Тараса Шевченка та спогадів його сучасників. Журналісти «Одеського життя» проаналізували історичні публікації, мемуари людей з оточення поета, а також культурологічні матеріали українських медіа.

У підготовці матеріалу використано дані відкритих джерел і культурних платформ, серед яких Novakahovka.city, Vogue.ua та Bit.ua, що досліджують культурну спадщину України та біографію Кобзаря.

Раніше ми розповідали про те, як у роки Другої світової війни у Франції у складі Руху Опору проти гітлерівської армії боролися аж два українські батальйони — імені Івана Богуна та імені Тараса Шевченка .

Читайте також, як у день 220-річного ювілею Тараса Шевченка поета «посвятили в одесити» , одягнувши на пам’ятник святкову білу сорочку з морським коміром та червоним поясом.