Стрес, втома, поганий сон: у Рені допоможуть впоратися і зберегти ментальне здоров’я

У рамках цієї програми, зокрема, організовано безплатні заняття в спортзалі для переселенців. До них долучилися і жителі Рені.

Як вистояти і на руках, і на голові?

— Заняття в нас комплексні: щотижня два заняття йогою і одне — це динамічна та силова підготовка, спрямована на зміцнення серцево-судинної системи та м’язової оболонки, — розповідає інструкторка Сніжана Загорська. — Для занять йогою потрібні фізичні сили, щоб вистояти в балансі — і на руках, і на ногах, і на голові. Виходячи зі своєї багаторічної практики і статистики, можу сказати, що йога — це вирівнювання спини, постановка на місце суглобів. Вправи дуже добре відновлюють здоров’я взагалі, жіноче здоров’я зокрема, тому що ми ставимо все на місце і зміцнюємо внутрішні зв’язки. Жодна пігулка не замінить фізичні вправи, тому треба йти в зал — по-іншому не вийде.

Хочеться плакати — починайте займатися!

Сніжана Анатоліївна почала за своєю ініціативою проводити безкоштовні заняття з переселенцями ще навесні 2022 року, коли в місті з’явилося багато приїжджих:

— Це взагалі був порятунок, бо всі пережили не просто прикрощі, а біди й трагедії, — розповідає інструкторка. — І досі, буває, хтось приходить із такою нервовою втомою, що плаче, сльози самі течуть по щоках. Ми вже зрозуміли, що не треба на цьому акцентувати, треба починати заняття. І через 20-25 хвилин цей стан зникає. Чому? Ми всі знаємо, що будь-яка активність нервової системи — це вкидання адреналіну в кров, який дуже негативно діє на нервову систему. У спортзалі за будь-якого навантаження наші м’язи «з’їдають» адреналін, розщеплюючи його на цукор і дуже багато хімічних елементів. У результаті навантаження з нервової системи знімається. Багато хто каже, що після двох тижнів занять починає відновлюватися сон, робота внутрішніх органів. Тобто йде відновлення ментального здоров’я на «хімічному» рівні.

Від пігулки — до статусу «бог»

Тренерка вважає, що кожна людина сама має прийняти рішення, марно вмовляти йти до спортзалу.

— За своїм тілом треба доглядати, а не використовувати цей дар на знос, — каже інструктор. — Потім сидять і скаржаться на хвороби, звинувачуючи навколишнє середовище, продукти харчування тощо. Я вважаю, що в дев’яноста відсотках хвороб винні ми самі, бо лінувалися, сподівалися на цілющу пігулку: випив її — і здоровий. Але такого не буває, і розумні люди це знають. На моє глибоке переконання, якщо хтось прийшов у зал, він просто красунчик. А якщо він ходить систематично і займається, це вже статус «бог». Абсолютно байдуже, до якого тренера ходити, у нас зараз інструкторів багато, пропонуються навантаження різноманітні, тож обрати для себе можна що завгодно. Головне — не лінуватися і на життя не скаржитися.

На завершення інтерв’ю інструкторка, зрозуміло, «взяла на слабо» і самого журналіста: мене успішно перевернули на шведській стінці вниз головою.

— Перевернемо будь-кого! — запевнила Сніжана Загорська.

Сама Сніжана Анатоліївна у спортзалі вже понад п’ятдесят років, займається гімнастикою з дитячого садка. Кандидат у майстри спорту зі спортивної гімнастики, кандидат у майстри спорту зі спортивної парно-групової акробатики, виступала у складі збірної України та збірної Союзу. 

— Сьогодні мені 57 років, я вже бабуся, але тільки для свого онука. Свій вік люблю, поважаю і сподіваюся, що в спортзалі проведу все своє життя, — каже інструкторка.

До сказаного залишається додати, що Сніжана Анатоліївна — педагог із сорокарічним стажем, веде уроки фізкультури в Ренійській школі №3, а в рідкісні вихідні користується кожною можливістю з’їздити в одноденну подорож разом із групою «Освітній туризм». Коли фотографується, то зазвичай у шпагаті, у стійці на руках або інших, неймовірних для багатьох, позах.

Елла Рупалова, мешканка Харкова

— Я прожила 52 роки, але ніколи не займалася фізкультурою і спортом, жодного дня. Приїхавши і дізнавшись, що в Рені для переселенців проводяться заняття, я почала один-два рази на тиждень приходити в зал, щоб просто звикнути. Зрозуміла, що мені це підходить — заспокоює, дуже позитивно впливає на нервову систему. Я зміцнилася фізично, пострункішала. Хочу сказати велике спасибі нашому інструктору за терпіння, за роботу і за те, що вона нас любить. Також спасибі спонсорам, усім, хто розробив і реалізує цю програму. 

Хочеться, щоб закінчилася війна, настав мир. Я хочу повернутися до Харкова і буду обов’язково продовжувати займатися йогою. Мені це сподобалося, я цим «захворіла» і завжди буду ходити в спортзал!

Ольга Брошеван, мешканка Рені

— Знаєте, для мене дуже важливо, який вигляд має сам тренер. Тому що він — це приклад. Для занять йогою у віці жодних обмежень немає. Те, що мені важко раніше давалося, вже роблю легше. Освоюю нові трюки, наприклад, я вже можу робити стійку на голові. Є такий вислів: «слухняно старіти». Але я не збираюся цього робити. Ходжу в спортзал і буду ходити!

— Коли у Сніжани Анатоліївни був день народження, ми подарували їй футболку з двома написами, — розповідає Світлана Давиденко. — На грудях фраза, яку наш суворий і вимогливий тренер постійно повторює під час заняття: «Мені нікого не шкода!». А наприкінці уроку повертається спиною і демонструє напис: «Всі пам’ятають, що ми Богині?!»

Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю видання «Одеське життя» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.