Трагічні події 2 травня в Одесі негайно породили багато чуток, міфів та домислів. Витоки цієї брехні різні: щось було запущено «в маси» свідомо чи виникло через непорозуміння, а щось — додумане через приховування інформації на різних рівнях влади. Свою фатальну роль зіграла і любов широкої публіки до найстрашніших і загадкових пояснень.
Сьогодні, у восьму річницю страшної трагедії, «Одеське життя» републікує матеріал про найпоширеніші міфи та помилки обох сторін того протистояння. Ми пройшлися по них у хронологічному порядку, слідкуючи за розвитком подій тих днів. І постаралися об’єктивно розвіяти ці міфи чи підтвердити. Не для того, щоб з’ясувати, хто має рацію, а для того, щоб з’ясувати правду.
Нехай і не в такому формулюванні, але це підтверджується багатьма свідками тих днів. Відчуття, що у місто стягуються активні сили для протистояння, були обидві сторони.
При цьому «майданівці» явно мали причини турбуватися за Одесу. Нагадаємо, 3 березня представники проросійських сил обложили Одеську обласну адміністрацію. Було зірвано український прапор і піднято російський. 13 березня було зірвано акцію «За єдину Україну» в Донецьку. Тоді прихильників України жорстоко побили проросійські бойовики, «свободівця» Дмитра Чернявського було вбито. Після розгону українського мітингу та вбивств українських активістів у квітні Донецьк був захоплений проросійськими силами.
Десятник «Правого сектору» Ігор Іванов та майданівець Андрій Бірюков стали першими жертвами трагедії 2 травня. Обох застрелили в центрі Одеси. Іванова — на розі Дерибасівської та Преображенської, Бірюкова — у провулку Віце-адмірала Жукова. Обидві сторони протистояння схильні вважати смерть Бірюкова стартом кровопролиття. При цьому майданівці не сумніваються, що Андрія Бірюкова було застрелено «сепаратистами», а «куликівці», як і раніше, впевнені, що саме його було вбито своїми ж — щоб дати привід для подальшої розправи.
На жаль, убивця Бірюкова досі так і не встановлено.
Віталій «Боцман» Будько — одна з яскравих постатей одеського «антимайдану», останніми тижнями перед 2 травня він керував групою активістів «Народної дружини». На відеозаписах та фото 2 травня він справді веде автоматну стрілянину. Але, згідно з його показаннями, той автомат — із кіностудії, і стріляв він виключно холостими.
Словам «Боцмана» можна вірити чи не вірити. Того автомата досі не виявлено.
Учасники подій з обох боків протистояння заявляють, що міліція їм не допомагала. При цьому колишні «куликівці» охоче визнають, що їм правоохоронці скоріше симпатизували, а до майданівців ставилися несхвально.
За спогадами губернатора Немировського, правоохоронці просто відмовлялися проводити будь-яку роботу:
Вони й так були деморалізовані. За багатьма дуже, особливо «Беркутом», були кримінальні справи щодо Майдану, вони не хотіли втручатися.
Це найкумедніший і невинний міф, що народився за підсумками 2 травня. Багато одесити досі охоче переказують його. Йдеться про загадкових господарів магазину «Антошка» на Грецькій, які нібито виявилися настільки «крутими людьми», що обидві сторони протистояння того дня старанно оминали будівлю.
Факт у тому, що на тлі загальних руйнувань у тому районі, на «Антошці» справді не було жодної подряпини.
Але самі учасники подій сходяться на тому, що реально координувати натовп і те, що відбувалося на Грецькій площі, того дня не зміг би навіть найнебезпечніший одеський «авторитет».
Ці два міфи народжені різними сторонами протистояння, і обидва існують успішно й досі. Багато в чому тому, що у кожної з цих версій доказів приблизно порівну. На всіх відео ми бачимо реалізацію обох сценаріїв. Пляшки із запалювальною сумішшю летіли і з даху будівлі, і у вікна — з юрби внизу. В обох випадках вони створювали вогнища займання, охоплюючи барикади з легкозаймистих меблів та дощок.
Багато свідчень та відеозаписів підтверджують, що відбувалося і те, й інше. Виразно видно, як тим, хто вибрався з палаючої будівлі, намагаються надати допомогу. З іншого боку, видно, як декого постраждалих намагаються добити вже на землі. Були й ті, хто заступався за «куликівців», намагався їх відбити, щоб надати першу допомогу.
Очевидно, що натовп, який зібрався того вечора під Будинком Профспілок, не мав спільної мети — вбивати «куликівців», і що порівняння Одеси з Хатинню не витримує жодної критики.
Це стало одним із найогидніших міфів того трагічного дня. Це було неодноразово спростовано. Але оскільки повторюється це досі, то не зайвим буде повторити реальні факти.
Серед загиблих у Будинку профспілок не було «російських та придністровських бойовиків». Там виявилося лише двоє іногородніх: один із Миколаївської області, інший – із Вінницької. Решта – мешканці Одеси та Одеської області. Всі тіла були розпізнані та видані рідним.
Це підтверджує завідувач відділу Одеського обласного бюро судмедекспертизи Борис Яворський. Те, що відбувалося в Одеському морзі на початку травня 2014 року, він описав так:
У нас зараз родичі покійних, які забирають тіла загиблих «з різних боків барикад», конфліктують між собою, не бажаючи, щоб їхні загиблі перебували поряд із «цими».
Внаслідок трагічних подій 2 травня було встановлено смерть 48 людей. Із цих 48 загиблих семеро жінок, один неповнолітній.
Чутки про застосування у Будинку профспілок фосгену, хлороформу або навіть фосфорних боєприпасів було переконливо спростовано журналістами та експертами з «Групи 2 травня», яка проводила незалежне розслідування тих подій.
У зразках, взятих після пожежі у Будинку профспілок для проведення експертизи, дійсно знаходили і фосген, і хлороформ, і фосфор. Але і члени «Групи 2 травня» Сергій Дібров та Володимир Саркісян (фахівець-токсиколог), і судмедексперт Борис Яворський сходяться на тому, що всі ці речовини знаходилися там у недостатніх кількостях та концентраціях.
У Будинку профспілок горіла синтетика – килимові покриття, обшивка, пластик. А продукти горіння синтетичних матеріалів, що містять хлор (наприклад, популярний поліхлорвініл), містять природним чином і фосген, і хлороформ, і навіть діоксин — найтоксичніша органічна речовина у світі. Але це слідова кількість. Тобто вони на кілька порядків менші, ніж мінімальна отруйна доза для людини.
– пояснює Яворський.
Одеські судмедексперти, які працювали за Будинком Профспілок, називають це найчистішою вигадкою.
Люди, виявлені всередині і доставлені до нас, не мають подібних травм. Причини смерті — механічні травми (від падіння), опіки, опіки дихальних шляхів, отруєння чадним газом і продуктами горіння. Усе.
– зазначає судмедексперт.
Від механічної травми на Куликовому Полі загинуло 8 людей. Всі смертельні ушкодження, виявлені в цих випадках, заподіяно під час падіння з висоти.
Багато людей, які побували в Будинку Профспілок у перші дні після трагедії 2 травня, спростовують версію з «сотнями прихованих трупів». Щоправда, ніхто не може поручитися, що обстежив особисто всю величезну будівлю, включаючи підвальні приміщення. Тож у 48 загиблих багато хто не вірить досі — мало б бути більше! І люди вперто повторюють байки про трупи, які вивозили в поліетиленових пакетах ночами протягом кількох днів.
Але давайте абстрагуємося від питань довіри та подумаємо. Сотня трупів у теплу погоду – це майже десять тонн плоті, що розкладається. Який виникає запах і яку відстань він поширюється навіть від однієї тіла, знаючі можуть розповісти незнающим. Будинок Профспілок – не герметичний бокс, а пошкоджена пожежами та часом будівля. Підозрюю, що якби подібні твердження мали під собою підставу, це відчули б навіть у будівлі облдержадміністрації на Канатній,
– пропонує Яворський.
Усі причини смерті загиблих у Будинку профспілок достовірно встановлені. Усі судово-медичні експертизи тіл проведені вчасно та результати їх передані слідству.
Що ж до обурення про те, що судмедексперти та правоохоронці довго приховували інформацію від громадськості, то тут справа зовсім не в злому намірі чи особливих таємницях, а у статті 137 Кримінального кодексу України. Закон передбачає кримінальну відповідальність за розголошення таємниці досудового слідства.
Експерт підписує перед кожним розтином папір про те, що попереджено про цю відповідальність. Рішення про те, що і коли можна розголошувати, ухвалює суд. І треба розуміти, що під цю заборону підпадала у справі 2 травня будь-яка інформація про кількість пошкоджень, кількість пізнаних тіл, їх вік, стать, расову та національну приналежність, наявність або відсутність вагітності.
За відчуттями сьогодні одесити розділилися на два табори, у кожному з яких 2 травня вважають ключовою датою, але розуміють по-своєму.
Для майданівців, для затятих українських патріотів це стало днем, коли Одеса сказала жорстке «ні» проекту Одеської народної республіки та «російському світу». Для антимайданівців 2 травня – день, коли Одеса «померла і ніколи вже не буде колишньою». І головний аргумент для активної підтримки утворень ЛНР та ДНР.
Але є й інший поділ, не політичний, глибший і важливіший. Одні одесити (з обох боків того протистояння) сьогодні, як і раніше, повторюють: ми не забудемо, ми не пробачимо, ми помстимось!
Інші — з жахом озираються на події того дня і запитують: як це могло статися в Одесі, яка пишалася в ті місяці саме своєю миролюбністю? І як нам сьогодні зробити так, щоб таке більше ніколи не повторилося? І майбутнє – за ними.
Фото Таї Найденко, В’ячеслава Тенякова, Reuters
Сьогодні, 22 листопада, в Одесі спостерігається потужний вітер, що призвів до падіння дерев та пошкодження… Read More
Руслан Тимченко пішов серед перших захищати Україну добровольцем. Спочатку потрапив на Миколаївський напрямок, потім –… Read More
Викладачі проводять лекції в бомбосховищах, студенти навчаються з окопів, але конкурси та престиж вишу зростають,… Read More
На узвозі Віталія Блажка невдовзі почнеться будівництво нової дренажної системи. З 23 листопада 2024 року… Read More
Ми живемо в час історичних подій. 10 років Революції Гідності, 20 років Помаранчевої революції, роковини… Read More
До керівництва підприємства звернулися співробітники обласної станції переливання крові з проханням здати кров для потреб… Read More
