Слідами замаху на Трампа: як намагалися вбити керівників СРСР

“Раз пішли на справу я і Рабінович”

Отже, кандидат у президенти США Дональд Трамп вижив після замаху. Якби він був американським індіанцем із племені ірокезів або апачів, то за ним після такого поранення назавжди закріпилося б “погоняло” на кшталт “Рване Вухо”.

І нехай ще дякує стрільцю з погонялом “Косоокий баран” за те, що поранив його не в те місце, куди нещодавно екс-глава “розкосмосу” Рогозін отримав осколок. Незручно було б: кандидат у президенти США – і в ж… поранений! Коротше, вийшло з Трампом, як у старій одеській пісні “Раз пошли на дело я и Рабинович”. А далі “Рабинович стрельнул, стрельнул – промахнулся, и попал немножечко в меня…”

Фаїна Каплан, Ленін і анекдот

Ось саме так промахнулася в далекому 1918 році й есерка Фані Каплан, яка стріляла в Леніна (це ми з вами, шановні читачі, плавно перейшли до раніше анонсованої теми замахів на радянських вождів).

Ілліч виступав перед робітниками на московському заводі Міхельсона, а вона візьми та й пальни в нього з револьвера. І промазала, будемо вважати, адже поранення виявилося не смертельним. Причина? Колись “Вірменське радіо” припустило, що робітники, які стояли поруч із Каплан, виривали зброю з її рук із криками “Дай краще мені, ти ж не влучиш!”

Ця історія – енциклопедична, а ось про замахи на Сталіна, який змінив Леніна біля радянського “штурвала”, відомо всього-нічого. Щоправда, до стрілянини там не доходило: спецслужба діяла на випередження. Начебто японці хотіли його вбити в його резиденції в Мацесті, для успіху вони навіть звели павільйон у натуральну величину, що копіює будинок Сталіна. Ванну Сталін приймав на самоті – на це і був розрахунок. Підступним планам японців не судилося збутися. На початку 1939 року під час переходу кордону терористичну групу знищили.

Читайте також: Родом із СРСР: від яких застарілих звичок треба відмовитись?

Хрущов і крейсер

У квітні 1956 року нібито була спроба вбити і “наступника” Сталіна – Микиту Хрущова. Його хотіли “замочити” разом з усім екіпажем крейсера “Орджонікідзе”, на якому він прибув із дружнім візитом до Англії.

Крім нього, у складі делегації, що розташувалася на борту крейсера “Орджонікідзе”, перебували голова Ради Міністрів СРСР Булганін, авіаконструктор Туполєв, академік-атомник Курчатов та інші офіційні особи.

Крейсер стояв на якорі, коли вахтовий помітив, що поруч із крейсером хтось сплив і відразу пірнув назад. Офіцер радянської розвідгрупи, який пірнув, побачив диверсанта, що встановлював міну. Він спочатку перерізав його дихальний пристрій, а потім – горло. Незабаром на одному з островів поблизу Портсмута виявили труп у легководолазному костюмі, якого нібито ідентифікували як англійського офіцера.

Постріл у Брежнєва

А ось у Леоніда Брежнєва, який “підсидів” Хрущова, реально стріляли 22 січня 1969 року. Після урочистої зустрічі космонавтів з екіпажів “Союзів” кортеж Брежнєва, який в’їжджав у Боровицькі ворота кремля, потрапив під обстріл.

Стріляв молодший лейтенант Радянської армії Віктор Ільїн. Він викрав із частини два пістолети з набоями, переодягнувся в міліцейську форму і впровадився в такому вигляді в оточення біля Боровицьких воріт. Ільїн встиг випустити 8 куль, поки його не збив мотоцикліст кортежу, а потім схопили службисти держбезпеки.

Про замах обивателі дізналися тільки через 20 років. Свій вчинок Ільїн мотивував тим, що таким чином хотів домогтися змін у СРСР. Вони відбулися! Якщо по-порядку, то раніше офіцер Ільїн не приховував перед товаришами по службі свого захоплення вчинком морпіха Лі Гарві Освальда, який 1963 року застрелив Джона Кеннеді: “Одним пострілом він увійшов в історію!”.

Показово, що після теракту Ільїна всі товариші по службі, які чули ці його думки, за недонесення “куди належить” дістали реальні терміни по 5 років. Служив Ільїн під Ленінградом. Вкрав у “зброярні” два ПМ-9 і набої, з Ленінграда літаком дістався до Москви (металодетекторів в аеропортах тоді не було).

З його частини про НП доповіли в КДБ, і в Москві вже почали “принюхуватися”, але шукали офіцера в армійській формі. А Ільїн, дізнавшись, що захід перенесено на добу, заночував у знайомої і позичив у її чоловіка міліцейську форму. У ній він без проблем і зустрічав кортеж.

Брежнєв їхав у четвертому автомобілі. Жоден із них броньованим не був – тоді в СРСР нікому і в поганому сні не могло привидітися, що можуть стріляти в главу держави. У першій машині з відкритим верхом їхали космонавти з “Союзу-4” і “Союзу-5”, які щойно приземлилися. У другій, закритій, – підкорювачі космосу попередніх років: Береговий, Ніколаєв, Леонов і Терешкова. Першу машину Ільїн пропустив, а по другій, як ковбой, почав стріляти з двох рук, не бачачи облич пасажирів. Із 16 випущених Ільїним куль дев’ять потрапили в машину. Був убитий водій. Брежнєв відбувся легким переляком. Пряму трансляцію заходу перервали.

Ільїна помістили в казанську закриту “психлікарню”. Там тримали в одиночній камері. Цікавий момент: у СРСР 1977 року було багато галасу навколо проєкту нової конституції – “брежнєвської”. Громадян закликали взяти участь у її обговоренні. На заклик відгукнувся і пацієнт спеціалізованої психлікарні в Казані. Він пропонував доповнити конституцію статтею про право громадян на теракт у разі, якщо політика керівника держави суперечитиме Основному закону. Автора ідеї звали Віктор Ільїн.

Зарплата і квартира за теракт

У 1990 році Військова колегія Верховного суду СРСР постановила звільнити Ільїна як такого, що більше не становить суспільної загрози. Вийшовши на волю, він почав домагатися виплати йому заборгованості із зарплати за 20 років. Справу виграв, бо з армії його офіційно не звільняли, два десятиліття рахували на лікарняному. Отримав 1-кімнатну квартиру в Ленінграді.

Вище я вказав, що Ільїн таки домігся поліпшень у країні. Так, у СРСР почали виробляти бронеавтомобілі для VIP, в аеропортах з’явилися “рамки”, у КДБ – спецпідрозділ “Альфа”, створили виїзну охорону Генсека – 10 осіб. Ну і ще “в тему”: першим Ільїна допитував глава КДБ Юрій Андропов. Незабаром він став главою СРСР і… дістав свою кулю.

Помста вдови

19 лютого 1983 року вдова глави МВС СРСР Світлана Щелокова вчинила замах на Андропова в ліфті елітного будинку. Вони були сусідами, і генсек не здивувався, побачивши Світлану, яка забігла слідом за ним у ліфт.

Щелокова добре знала звички Андропова і те, що він любить один їздити в ліфті до своєї квартири. Знала вона, що в Андропова хворі нирки. Стріляла вона якраз по нирках.

Андропов дивом вижив. Щелокова піднялася до свого поверху, зайшла у квартиру і застрелилася. Незадовго до цього в такий самий спосіб наклав на себе руки її чоловік. Андропов звільнив його за зловживання і, знаючи, що звільненням справа не обмежиться, Щелоков пустив собі кулю в голову. Після замаху Андропов прожив ще рік.

Слюсар проти Горбачова

Наступним став Михайло Горбачов. Його намагався вбити якийсь Шмонов. 7 листопада 1990 року він прийшов на Червону площу. Під полами пальто слюсар Іжорського заводу ніс обріз мисливської 2-стволки.

Олександр Шмонов творчо підготувався до замаху: надів перуку і приклеїв вуса. Перебуваючи на відстані півсотні метрів від Горбачова, Шмонов витягнув зброю і вистрілив, але міліціонер, який стояв поруч, вдарив по обрізу і збив приціл. До речі, Горбачов був у бронежилеті.

Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса