Січень по-одеськи: перший сніг року, мороз, ожеледь і трохи тривоги

Тільки вийшла з воріт, одразу почула від двох літніх подруг: «Минулого року перший сніг випав теж восьмого січня. От тільки одразу танув, бо був плюс, а зараз мінус».

Таки точна інформація: так воно і було… І повітряні тривоги — теж…

Щодо погоди, то одна з подруг сказала, що дуже холодно, інша заперечила: «Це тобі тільки здається. Пішли на Новий»…

Новий ринок працює собі потихеньку, навіть кав’ярні просто неба, снігу майже не видно: прибрали.

А от деякі дерева — знов-таки казкові: гілки немов льодяники, переливаються на сонці. Поки люди милуються, комунальники попереджають: йдіть собі далі, ця краса — небезпечна.

До речі, комунальників з лопатами на вулицях, здається, більше, ніж пішоходів.

Транспорт собі курсує потихеньку, а от на доріжках подекуди теж небезпечно: ожеледиця, піску мало.

Взагалі така картинка у центрі: десь складається враження, що тої непогоди як і не було, а десь — сніжно та тихо-тихо, навіть слідів на снігу не має.

І як же вражає зелене листя, що прикрашене-припорошене снігом!

Зазирнули в старий одеський дворик: побачили прикрашену іграшками ялинку. Іграшок майже й не видно: вона вся тепер — в снігу…

А ще перший «сніжний» день року у центрі вразив тишею. Навіть повітряна тривога, як мені здалось, пролунала в цій тиші голосніше, ніж звичайно… Чи, може,  тривожніше?..