Січень по-одеськи: «до чого тут дощ?»

Не тільки про їжу

Пройшлися вулицями, зазирнули на Новий базар та бульвар Жванецького. Все, як і очікувалось: на вулицях тиша, людей замало, на бульварі навіть дитячий майданчик здався ну дуже вже тихим…

Новий базар, як ми знаємо, це ж не тільки про їжу, а ще про різноманітні цікавинки.

От, здається, нічого нового на тому Новому, та це якщо не придивлятися. Бо навіть люди що поспішають, не змогли не помітити звичайний манекен, якого захистили парасолькою. Про «ноги» манекена теж потурбувалися, аби не змокли: по пакету на кожній…

Почула з цього приводу:

— Манекен — теж людина…

Треба триматись

Та ні, не всі шуткують і посміхаються. Дві жіночки примостились під навісом: гарячий чай (з місцевої кав’ярні) п’ють.

Прислухаюсь: та тож справжня «психологічна бесіда»:

— І чого ти мене з дому витягла?.. Це ти називаєш свіжим повітрям? Вітер, дощ… Настрій — ніякий!

— Свіжим повітрям таки треба хоч іноді дихати. Ти ж з квартири не вилізаєш!      До чого тут дощ? Настрій у тебе такий не від дощу…

— У всіх нас настрій зараз… Живемо від прильоту до прильоту.

— Так, війна. Та треба жити, щось таке шукати, аби порадіти. Може, не будемо зараз про прильоти? Учора наплакалися…

— А мені на вулиці все одно не легшає… Ще ці повітряні тривоги!..

Не встигла жіночка закінчити промову, залунала «чергова» повітряна тривога.

Подруга жінки розсміялася:

— Ну що, накликала?.. Та це, мабуть, той клятий «міг»…

Хтось поруч це підтверджує, дивлячись в мобільник. Дощ не припиняється, тривога теж ще лунає. Жіночки продовжують пити свій чай, тільки стали розмовляти тихіше…

Люди з парасольками, хвостатики — в очікуванні

Ознаки війни — мішки з піском, закриті фанерою вікна, все ще «замазані» вуличні таблички — вже не так гостро впадають в очі… Чи, може, очі якось самі по собі вишукують хоч щось позитивне?..

Люди з парасольками й без… Хтось щось купляє, хтось вже чимчикує собі додому чи стоїть в очікуванні транспорту…

Киця виходить тихенько з-під арки, придивляється: що там на вулиці? Дощ? Вирішує, що не прогулянок. А от два хвостатика на бульварі Жванецького — в очікуванні. І дощ їх не лякає. Ще б пак: вони зустрічають тих добрих жіночок, що кожного дня, в будь-яку погоду, приходять їх (і ще багатьох інших пухнастиків) годувати …

Січень добігає кінця… Пожартував затяжним дощиком… Життя триває…

Фото авторки