Шоколадна феєрія від майстрині з Балти: історія жінки-науковиці, яка робить смаколики

На першому ж розпродажі розкупили все!

– Тоді, завдяки родині, за тиждень я змогла створити багато краси. Допомагали всі: брат Андрій оформив візитки, сестра Юлія закупила прикраси і різноманітні добавки, бабусі і дідусь допомагали з Ромкою. А я творила вдень і вночі. Тому сміливо можна сказати, що у ярмарку взяла участь вся наша родина, – ділиться спогадами Катерина Подуфалова.

Перший вихід майстрині був надзвичайно вдалим. В той день з ярмарку додому Катерина несла лише скатертину. Всі шоколадні вироби були розкуплені. Правда, ще несла Подяку від міської ради, а також масу гарних емоцій від багатьох нових знайомств.

Чи є людина, яка не любить шоколад?

Шоколадна феєрія заволоділа Катею, коли синові Роману виповнився рік. Жінка вирішила випробувати свою майстерність шоколадним хобі.

—  Материнство — найдивовижніший період в житті кожної жінки. Щаслива матуся стає сильнішою,  духовно багатшою і відкриває в собі нові здібності, — ділиться Катерина. — А шоколад – це унікальна основа для фантазій. Надзвичайно смачний, він дуже вдало поєднується з горіхами, фруктами, ягодами. «Слухняна» структура сприяє народженню розмаїтості форм. Здається, немає такої людини, яка б не любила шоколад.

Балта славиться талантами, багато хто започатковує власні ремесла, проявляючи майстерність. Тому Катя шукала щось своє, неповторне. Тому й зупинила вибір на шоколадній справі, аналогів якій не було у місті. 

Так стали з’являтися на світ шоколадні лялечки, різноманітні фігурки, плитки, подарункові набори. 

— Дуже вдячна своїй молодшій сестричці Юлії, яка пройшла зі мною найскладніший шлях — перший місяць роботи. Зізнаюсь, що без її допомоги навіть бантик на коробочці не могла зав’язати.

З п’ятого класу пробувала вчителювати

Народилася Катерина Подуфалова (Наумовська) у Подільську. До Балти її привело бажання стати вчителем англійської мови, хоча вона у свій час багато уваги приділяла заняттям музикою і чудово грає на фортепіано. 

Але її вибір не спонтанний. Адже Катюша зростала у вчительсько-військовій династії. В її родині – в татовому і маминому корінні – всі вчителі. Тож для дівчини не стояло питання «ким бути», бо з дитинства мріяла бути вчителем. Полюбляла слухати історії дідуся і бабусі, які розказували, як їх батьки любили дітей та вчителювання.

– Я завжди чекала поїздки до тітки на Кіровоградщину, яка працювала в молодших класах, щоб посидіти на її уроках. Згодом перша вчителька Людмила Вікторівна Пастухова стала справжнім ідеалом для мене: вона була надзвичайно доброю, вміла підтримати та змотивувати, — поринула у спогади Катерина. 

А вже з п’ятого класу дівчині довіряли навчати учнів молодших класів під час літнього табору в школі і вона з задоволенням вчила діток читати українською та англійською мовами, організовувала їх дозвілля.

Після навчання залишилась у рідному коледжі

Вибір закладу освіти був очевидним. 

— Це заклад, який славиться високим рівнем підготовки студентів і відомий на всю Україну, та ще й переважна більшість вчителів моєї рідної школи – випускники славетного Балтського педагогічного училища. Тому з 2010 року я почала опановувати педагогічну науку, — ділиться Катерина Подуфалова.

Успішно закінчивши училище і здобувши кваліфікацію вчителя початкових класів і англійської мови, Катерина  розпочала вчительський шлях у своїй же альма-матері.

Пропрацювавши у коледжі близько п’яти років, вона усвідомила, що прагне досліджувати певні наукові аспекти педагогіки, теорії виховання та методики викладання іноземної мови. 

Сьогодні Катя завдячує директору коледжу Сергію Івановичу Іваннікову та своїй родині за підтримку, яку отримала під час навчання в аспірантурі Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Час перших кроків у науці співпав з народженням синочка Романа. 

Два дипломи – свій та сина

— Для мене важливо, що у формуванні мене, як науковця, найважливішу роль відіграли директор та моя сім’я. Перші два роки навчання потребували обов’язкової присутності на лекціях у Вінниці, тому разом зі мною на заняттях завжди були син з моєю мамою чи тіткою. З теплом згадую ті складні часи: увесь відділ аспірантури та викладачі університету говорили, що по завершенню навчання матиму два дипломи – свій та сина. Адже він пройшов увесь шлях до диплома доктора філософії разом зі мною, — говорить жінка. Неабияку роль у моєму становленні як науковця відіграла науковий керівник Марина Олександрівна Давидюк.

Окрім посад завідувачки бакалаврату, координатора з міжнародних зв’язків та академічної мобільності, голови Ради науковців коледжу та заступника відповідального секретаря приймальної комісії, Катерина Юріївна Подуфалова навчає діток третіх-четвертих класів англійської мови, оскільки в коледжі є структурний підрозділ початкової школи.

— Моя сім’я допомагає мені бути і мамою, і викладачем, і науковицею. Мені пощастило з колегами та керівництвом закладу. Це справжні професіонали.

Вмотивовані педагоги – це якісна освіта

Жінка каже, що наукові пошуки дозволяють їй поступово розкривати власний потенціал. 

— Моя мотивація займатися наукою – робити міцнішою сучасну українську освіту. Впевнилася, що прогресивні та вмотивовані педагоги й дослідники здатні підняти освіту на вищий щабель. Такими є мої колеги — викладачі педагогічного колледжу.

На запитання — як вдається поєднувати наукову діяльність і побутове життя, Катерина відповіла, що не розмежовує викладання та наукову роботу:

— Це складова мого повсякденного життя, яка пов’язана з роботою в коледжі. Це мій другий дім. Впевнена, що з часом навчуся балансувати між роботою, побутом та особистим життям. А поки основні пріорітети — це благополуччя сина та процвітання педагогічного коледжу.

А як же шоколад? Шоколад нікуди не дівся. Він і сьогодні є у житті Катерини Подуфалової. Але вона творить свої шоколадні шедеври виключно для рідних, друзів і знайомих, даруючи солодке щастя. І щоразу кожен її витвір – унікальний.