У місті Подільськ Одеської області за радянських часів було побудовано пам'ятник-мавзолей. Це один із трьох, що були побудовані за часів СРСР: Леніну у Москві, Миколі Пирогову у Вінниці і Григорію Котовському у Котовську (нині Подільськ).
Григорій Котовський (1881-1925) – грабіжник, революційний діяч і радянський воєначальник. В часи Російської імперії очолював бойову групу партії соціалістів-революціонерів, але швидко розірвав з нею стосунки й займався грабіжництвом на чолі власної банди. Двічі засуджувався до каторжних робіт, зокрема вдруге — довічно.
Вийшов на волю після Лютневої революції 1917 року та приєднався до партії лівих есерів. З 1918 року — у більшовицькій партії, командував Тираспольським червоним загоном, грабував фінансові установи білої Добровольчої армії.
У 1919-1922 роках — командир кавалерійських бригади, дивізії, корпусу в Червоній армії, воював проти українських військ, білих на Кавказі, на польському фронті. Брав участь у придушенні селянських повстань в Україні.
Після Громадянської війни — на високих державних посадах в Росії. Загинув за нез’ясованих обставин. Тіло Котовського забальзамували й поклали в мавзолей у Подільську.
Мавзолей героя Громадянської війни Григорія Котовського було зведено після загадкової смерті комдива. Як стверджують краєзнавці, Котовського – командира червоноармійських загонів і безпосереднього учасника «червоного терору» – застрелив його знайомий Мейер Зайдер 6 серпня 1925 року. Цього ж року збудували мавзолей. Проте він був знищений під час окупації міста румунськими військами 1941 року. Більше того, окупанти не тільки стерли з лиця землі будівлю, але і викинули останки Котовського в траншею, куди скидали тіла розстріляних жителів міста.
Робочі нібито згодом таємно відкрили траншею, перепоховали розстріляних, а останки Котовського зібрали в мішок і зберігали до 1944 року, до звільнення міста.
У 1965 році все ж вирішили побудувати новий мавзолей за проектом одеського архітектора Проценка, але у зменшеному вигляді. Це була стела зі склепом. Останки Котовського помістили у цинкову труну з віконцем.
До декомунізації Подільськ носив ім’я Котовського. І хоч туристичні маршрути пролягали і до «другої мумії СРСР», охочих зайти всередину мавзолею було небагато.
У 2016 році депутати міськради Подільська вирішили поховати останки Григорія Котовського на міському кладовищі. Проте рішення досі не виконано, оскільки не отримано дозвіл від родичів на перепоховання — адже вони хотіли забрати останки до Молдови.
Надходило прохання з Молдови про перепоховання полководця у місті Хинчешти – на батьківщині Котовського. Але на запит Молдови Україна поки не відповіла.
У 2017 році зацікавилася пам’ятником червоного комдива і москва. Але міністерство культури України відмовило у передачі демонтованого пам’ятника і останків, посилаючись на те, що склеп-могила діяча Громадянської війни занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятка історії місцевого значення.
Влада Подільська звернулася до Міністерства культури за роз’ясненням, чи буде мавзолей вилучатися з реєстру культурної спадщини в зв’язку з декомунізацією. На що отримала відповідь, що будівля не підпадає під дію закону про декомунізацію, оскільки є місцем поховання. Проте листування не припинено – Міністерство культури й досі вивчає питання.
А жителі Подільська навіть не впевнені, чи насправді у склепі знаходяться останки Григорія Котовського.
Читайте також:
В ніч на 3 січня в Одесі та області очікується різке посилення вітру та дощ,… Read More
Перші години нового року стали серйозним випробуванням для служби екстреної медичної допомоги Одеської області —… Read More
Після ракетного удару по центру Харкова постраждали десятки людей, включаючи немовля. Рятувальники продовжують пошуки можливих… Read More
Чимало людей мудрого віку опинились зовсім самі – діти дорослі, мають власні сім’ї, живуть окремо.… Read More
Медики, енергетики, волонтери, лікарі, рятувальники та громадські діячі — низка українців та українок відзначені державними… Read More
У новорічну ніч хочеться дива. Хочеться чаклунства. Хочеться здійснити подорож у часі. І це, уявіть,… Read More