Пиво, легенди і «Тюлькіни біточки»: як живе сьогодні найстаріший бар Одеси «Гамбрінус»

Ключові моменти:

• Одеський бар «Гамбрінус»: місце історії та легенд;
• Чому «Гамбрінус» став таким популярним;
• Як виглядає легендарний одеський бар зараз;
• Меню, яке хочеться читати: що пропонує відвідувачам бар «Гамбрінус»;
• Загальні враження від закладу та від страв.

Місце історії та легенд

Порахувати офіційний вік бару просто – на вході значиться 1883 рік. Отже, «Гамбрінусу» виповнилося 142 роки. Але одеські краєзнавці віднайшли в одеській пресі більш давні згадки про «Гамбрінус», які відносять до 1867 року, правда, зазначається, що це був інший бар. Справа в тому, що ті часи відзначені реформою продажу алкогольних напоїв, зокрема й пива, та масовим відкриттям пивних залів так званих «біргалле». З часом частина з них зникла, частина – переїхала. А «Гамбрінус» був і залишається популярною назвою для пивбару. Й досі в європейських містах можна побачити різноманітні «Гамбрінуси».

Про легендарну закусочну «На семи вітрах» можна почитати в нашому минулому огляді.

Найперший одеський знаходився в будинку, який зараз відомий як «колишній ресторан Київ» або  сучасний банк.

До 1870-го згадки про цей заклад зникають. Втім, через десяток років відбувається друге явлення «Гамбрінусу» на вулиці Преображенській на розі Дерибасівської. Саме ця дата вважається початком «Гамбрінусу» нинішнього. В тому підвальчику він проіснував до кінця 40-х років ХХ століття. Про це місце можна багато почитати в оповіданнях Купріна, спогадах Паустовського, роботах Олександра Розенбойма.

В 1962 році «Гамбрінус» відкривається на новому місці – на розі провулку Віце-адмірала Жукова (нині Івана Луценка) та Дерибасівської. З того часу починається нова, сучасна історія закладу. 

Ми нещодавно розповідали про те, хто такий Іван Луценко і чому провулок перейменували на його честь

Чому «Гамбрінус» став таким популярним? Старожили згадують, що лише тут і ще буквально в кількох одеських пивних барах було чеське пиво, а в бар завжди стояли черги через те, що туди не пускали відвідувачів, якщо всередині не було вільних місць. Також пригадують, що пиво тут розбавляли водою більше, ніж в інших закладах, та й із закусками було по-різному в різні роки: від бутербродів з червоною ікрою, яку набирали з бочки, до іржавого оселедця на хлібі. В той же час всі зазначають, що атмосфера в «Гамбрінусі» завжди була особливою, які б часи не були. А ще тут завжди грала музика.

Більше цікавого про «Гамбринус» розказав у відео мій колега Олександр Отдєльнов:

Пивна з шикарним видом та музеєм всередині

Щоб дізнатись, як виглядає «Гамбрінус» зараз, я вирішила завітати туди в один із будніх днів. З початком літа тут, майже на Дерибасівській, розмістився літній майданчик. Його намагалися зробити затишним – прилеглий забор обтянули тематичним банером, повісили ліхтарі, під великі парасолі, які дають тінь, поставили зручні столи та крісла. Тож тепер пити пиво можна зручно влаштувавшись та з шикарним видом на Міськсад. 

Якщо ж на вулиці все ж таки спекотно, завжди можна спуститися в прохолодну залу. До речі, знаю, що під час тривог тут часто ховаються і туристи, і місцеві.

Всередині «Гамбрінус» виглядає як музей пива: на стінах безкінечна кількість старих фотографій, артефактів, працює сувенірна лавка, де можна купити тематичні магніти, пивні кухлі тощо. До речі, сувенірна продукція від «Гамбрінуса» була відома ще з радянських часів. Про старі часи нагадують столи-бочки.

Всередині є ще одна цікавинка – міні-скульптура солдата Швейка. Вона була встановлена в 2016 році, спочатку на вулиці перед входом в бар. Ініціатором встановлення був друг міста, представник чеського товариства Ярослава Гашека Каміл Хайнц. Але згодом її перенесли в залу, адже було багато охочих забрати з собою скульптурку в якості сувеніру.

Реклама на вході стверджує, що по вечорах тут грає жива музика: з понеділка по середу на сцені акустичний дует, а з четверга по неділю – гурт «Контрабанда».

Меню, яке хочеться читати: «Галя молода» і «Пляжна Фіфа»

Меню закладу велике і різноманітне. Тепер це не просто пивниця, де подають закуски до напоїв. Тепер тут можна і щільно пообідати з першими та другими стравами, і справжній бенкет накрити. Відповідно й ціни – не як у забігайлівці, а як у пристойному ресторані з відповідним сервісом, комфортом і якістю.

Фішка меню – назви страв. Кожна з них унікальна, і більше ніде в Одесі таких не знайдеш. Вгадаєте, що таке «Галя молода» чи чим годують «У тьоті Соні», а які інгредієнти в салаті «Пляжна Фіфа»? Добре, що в меню є детальне пояснення, що до чого. До речі, для тих, кому меню дуже сподобалось, є спеціальна опція – його можна купити як сувенір.

Цитати з меню:

• Фонтанські теплички – салат з асорті томатів – 240 грн;
• Король у святковому – віденський шніцель із картоплею фрі – 320 грн;
• Кільця і браслети – кільця цибулі фрі – 175 грн;
• Єврейський побут – смажений сир Камамбер – 295 грн;
• Інтеррибочки – асорті копченої риби – 490 грн;
• В гостях у тітки Соні – бульйон з домашньою курочкою – 220 грн;
• Комунальна квартира – асорті сосисок гриль з чипсами та соусом – 695 грн;
• Одеська шпана – смажені карасі в сметані – 300 грн;
• Бички звичайні й надзвичайні – 480 грн (250 г).

А ще ви можете дізнатись: Паб у самому серці загадкової Одеси: як ірландські традиції прижились у старому Пасажі

Звісно, що в цьому закладі ми не можемо оминути тему пива та алкогольних напоїв. Отже, тут є не лише пиво, а й будь-який алкоголь, зокрема багато локальних марок, але ми зупинимось на фірмовому пиві «Гамбрінус», яке подают не лише побокально, а й на розлив (160 грн за літр). Є ще цікавий формат – метр пива. Це вісім бокалів імпортного пива в ефектній подачі на метровій таці. Купувати його значно вигідніше, ніж замовляти побокально. Є «домашні» настоянки з різними смаками: лимон, смородина, хріновуха та інші (65 грн за 50 мл). Також ви знайдете і фірмовий коктейль на пиві «Гамбрінус». Але він, здається, створений для витриваліших організмів, ніж мій, – адже в його складі темне пиво, темний ром та гренадин (440 грн).

А що на смак?

Останній раз я відвідувала «Гамбрінус» восени 2022-го. Саме туди захотіли зайти іноземні волонтери, які вперше потрапили в Одесу, і чули про цей заклад. Вже важко згадати, чи змінилось за цей час щось у закладі, саме тому я вирішила спробувати найпопулярніші одеськи закуски: салат «Моня, шухер!» (220 грн) та «Тюлькіни біточки» (240 грн) під невеликий келих напівтемного пива (60 грн). 

Мене попередили, що готуватися біточки будуть хвилин двадцять, тож я з бокалом пива вперше за багато років просто сиділа та спостерігала за життям на Дерибасівській очима туристки. До речі, за цей час помітила, що в «Гамбрінус» приходять не лише туристи, а й одесити на келих-другий пива після роботи.

За хвилин пʼятнадцять, як мені й обіцяли, принесли страви. Салат «Моня, шухер!» виявився салатом з приємним сюрпризом. Зараз розповім, в чому його фішка. Це були нарізані справжні літні, стиглі помідори з синьою цибулею і червоним болгарським перцем, политі домашньою запашною олією. А тепер пригадайте, як ви дома їсте такий салат? Я, наприклад, чекаю, поки помідори та цибуля пустять сік, який змішається з олією, після чого його можна буде вимачати білим або житнім хлібом. Звісно, що в «пристойному місці», ще й на Дерибасівській, я так ніколи б не зробила. Але місцевий шеф вирішив, що залишити гостей без задоволення за такі гроші не чемно, тож в салат додали ще шматочки підсушеного білого хліба. Отже, поки ви їсте біточки і салат, кубики хлібу набираються цього прекрасного соку. Далі його можна їсти замість десерту, адже це найсмачніша частина салату.

Щодо биточків з тюльки, їх подають з соусом тартар п’ять штук на порцію. Біточки доволі великі і дуже ситні, саме такі, як готую їх і я.

Фірмове пиво, на жаль, не дуже сподобалось, адже, на мою думку, воно було водянистим, йому не вистачало густини та смаку.

Загальні враження

«Гамбрінус», безперечно, вартий уваги – перш за все як туристична атракція, яку треба обовʼязково відвідати з гостями міста. Тут можна зробити яскраві фото, познайомитись з одеською кухнею та фольклором, якщо ви, звісно, цього бажаєте. Щодо літнього майданчика, то він з одного боку зручно розташований і звідти можна спостерігати за цікавим життям Дерибасівської. Але чомусь впритул до майданчика припарковані автомобілі, і це, звичайно, не дуже приємно – разом з їжею вдихати вихлопні гази. 

Загальний рахунок за перекус склав 520 гривень. Як ви вважаєте, це мало чи багато для туриста?..