Провулок в Одесі назвали на честь ерцгерцога Габсбурга: як австрієць загинув за Україну

Ключові моменти:

• В Одесі провулок, який раніше носив ім’я радянського офіцера Миколи Богданова, перейменували на честь Вільгельма Габсбурга (також відомого як Василь Вишиваний).
• Ерцгерцог Габсбург був активним учасником українського національно-визвольного руху, полковником Легіону Українських січових стрільців і діячем УНР.
• Він підтримував українську культуру, мову та ідею української державності, відмовившись від будь-яких монархічних амбіцій.
• У 1947 році Вільгельма Габсбурга заарештувало МДБ СРСР, а у 1948-му він помер у київській тюрмі, так і не дочекавшись свободи.

Чому за СРСР провулок називався Богданова

Є такий невеликий провулок біля Нового ринку. То хто ж ці люди на адресних табличках?

Микола Васильович Богданов — радянський офіцер-артилерист, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу. До Одеси він мав стосунок у тому сенсі, що з 1940 року довірений йому артилерійський полк входив до складу Одеського військового округу.

Командуючи ним, Богданов відзначився під час оборони Одеси (липень–жовтень 1941 року), завдаючи значних втрат румунським військам, які облягали місто. У жовтні 1941 року полк було евакуйовано морем до Севастополя, і з листопада 1941-го по червень 1942 року він брав участь у його обороні. Указом від 27 грудня 1941 року гвардії полковнику Миколі Богданову було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Він воював до 4 жовтня 1943 року, коли загинув, підірвавшись на міні.

Надання провулку імені Вільгельма Габсбурга (Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотринген, 1895–1948) свідчить про те, що в Одесі пам’ятають яскраву та нестандартну постать з історії України.

Як родич австрійського імператора став українцем

Так, він був австрійським ерцгерцогом, але в нашій країні його знали як Василя Вишиваного — помітну постать українського національно-визвольного руху, полковника Легіону Українських січових стрільців і Армії УНР.

Прізвисько Вишиваний він отримав через любов до української вишиванки. Деякі діячі, ймовірно, мало обізнані з історією українського народу, вважали Василя-Вільгельма одним із можливих претендентів на трон у разі встановлення монархічного ладу в Україні в хаосі перших десятиліть ХХ століття. Але сам він, перебуваючи при здоровому глузді, ніколи не декларував подібних нісенітниць.

Щоб зрозуміти рівень ерцгерцога: коли у 1914 році терорист Гаврило Принцип у Сараєві застрелив ерцгерцога Франца Фердинанда фон Габсбурга — троюрідного брата майбутнього «власника» одеського провулка, почалася Перша світова війна.

Вільгельм народився у 1895 році в родовому маєтку Габсбургів (нині це територія Хорватії). Імператор Австро-Угорщини Франц Йосиф I був йому дядьком. Мати Вільгельма була австрійською княгинею, батько — адміралом австрійського військово-морського флоту.

Після відставки батька родина переїхала до родового маєтку на заході Галичини (нині Польща), де мешкали й українці. Саме там Вільгельм познайомився з українською культурою. Він мандрував Гуцульщиною, Карпатами, спілкувався з селянами, вивчав мову, із захопленням читав Івана Франка, Василя Стефаника, Тараса Шевченка. Зрештою його зацікавлення культурою України переросло в участь у політичному житті українців Австро-Угорщини.

У лютому 1915 року, закінчивши академію, він став лейтенантом австрійської армії. Тривала Перша світова війна, і Вільгельм командував сотнею уланів (легка кавалерія). Габсбург наполіг на тому, щоб його сотня складалася виключно з українців, а на мундирах вони мали синьо-жовту символіку. Поляків і угорців перевели до інших підрозділів. Фактично Габсбург почав вважати себе українцем, заохочував у соратників зростання національної свідомості. Подаровану солдатами вишиванку він носив із задоволенням і повагою.

За законами його країни кожен член імператорської родини у 21 рік ставав депутатом парламенту. Габсбург одразу налагодив контакти з українськими депутатами. Згодом він дійшов розуміння необхідності — нехай ще не незалежності, але виокремлення українських земель у складі Австро-Угорської імперії та розширення рівня самоврядування українців.

Герцог Габсбург — командир українських січових стрільців

Ще у 1914 році в імперії було створено легіон Українських січових стрільців. У 1918-му його очолив Вільгельм Габсбург. Легіон дислокувався в Україні, поблизу Херсона. Він мав популярність серед населення, чим вирішили скористатися одеські соціалісти, аби виступити проти гетьмана Скоропадського. Габсбургу-Вишиваному вони запропонували стати… новим гетьманом.

Уточнення: у 1918 році Одеса була одним із найважливіших міст Української Народної Республіки, а згодом — ареною боротьби між різними силами (УНР, білогвардійцями, французами, більшовиками).

Габсбург активно підтримував український національний рух, і Одеса була одним із міст, де він мав політичні контакти. На півдні України (Одеса, Миколаїв, Херсон) він співпрацював з українськими військовими, намагався посилювати українську ідентичність серед солдатів, налагоджував зв’язки між політиками, координував дії проти більшовиків. Проте від перспективи стати гетьманом відмовився.

Після падіння Скоропадського Вільгельм співпрацював із Директорією, а у 1919 році очолив відділ закордонних зв’язків Генштабу УНР. Згодом розчарувався в політиці Симона Петлюри, подав у відставку та емігрував до Чехословаччини. Пізніше мешкав в Іспанії та Франції.

Радянська окупація Австрії та арешт ерцгерцога Габсбурга

У роки Другої світової війни Вільгельм мешкав у Відні, категорично не сприймав нацистів, які підозрювали його у співпраці з британською розвідкою. Коли ж Відень у 1944–1947 роках перебував під радянською окупацією, чекісти ретельно стежили за Габсбургом.

І тут — ніби за сценарієм — відбулася зустріч із французьким розвідником. Ймовірно, йшлося про спробу через Вільгельма налагодити контакти з українським рухом опору на території СРСР. У серпні 1947 року Габсбурга заарештувало МДБ СРСР за звинуваченням у шпигунстві та зв’язках з ОУН. Восени його етапували до Лук’янівської тюрми в Києві, де протягом пів року щоночі допитували, вибиваючи зізнання у зв’язках з ОУН та західними спецслужбами.

Йому загрожували 25 років таборів, але австрійський ерцгерцог Вільгельм Франц фон Габсбург до ГУЛАГу не потрапив: у тюрмі він тяжко захворів, належної медичної допомоги не було, і через рік — у серпні 1948 року — він помер від туберкульозу. Місце його поховання невідоме — ймовірно, це безіменна могила біля огорожі Лук’янівського кладовища в Києві…

Читайте також:

• Чому вулиця 25-ї Чапаєвської дивізії стала Інглезі: історія Чапаєва та одеського мецената
• Чи бути вулиці Валленберга в Одесі? Як швед врятував 30 тисяч євреїв і був викрадений СРСР

Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса