Друге християнське кладовище в Одесі — це не просто некрополь, а жива історія міста. Тут поховані археологи, винахідники, кінематографісти та історики, чиї імена відомі далеко за межами України. Та сьогодні їхні могили руйнуються серед сміття, а пам’ять — зникає разом із ними.
Тарас Максимюк із хрестом на могилі Маркевича
Ключові моменти:
Друге християнське кладовище Одеси – це справжній підручник історії під відкритим небом, що поступово перетворюється на пил. Поруч із центральними алеями, серед іржавих огорож і куп сміття спочивають люди, які відкривали стародавні культури, створювали кіно та відстоювали українську Одесу ще століття тому. Чому могили видатних вчених перебувають у жахливому стані, як одеський археолог став «японським шпигуном» та де шукати пам’ять про легендарні особистості? Разом з істориком Тарасом Гончаруком ми пройшли занедбаними стежками, щоб нагадати місту імена тих, ким воно має пишатися.
На могилі Михайла Федоровича Болтенка – скромний надгробний камінь із хрестом. Добре, що вона обнесена високою огорожею з грізними шипами. Правда, огорожа трохи пошкоджена – судячи з усього, на неї впало дерево. Але все ж від долі сміттєзвалища, на яке ризикує перетворитися бездоглядна могила, поховання видатного українського археолога вдалося вберегти. Знахідки ж Михайла Болтенка стали частиною історії Одещини.
Саме Михайло Федорович першим звернув увагу на старовинні хрести Куяльницького кладовища на Шкодовій горі. Він же став першовідкривачем Усатівської пізньотрипільської культури, названої на честь села Усатове. На місці стародавнього поселення були знайдені похоронні кургани, глиняні посудини з орнаментами, прикраси, перші вироби з металу і навіть залишки жертовних тварин. Люди жили тут ще 5000 років тому. Вони вирощували зерно, розводили худобу і при цьому спілкувалися зі степовими кочівниками. Тобто – тут змішувалися традиції. І це вплинуло на розвиток прийдешніх народів Європи.
[Фото:Надгробок Михайла Болтенка]
– Михайло Болтенко був не тільки видатним археологом, а й лінгвістом. Він блискуче володів англійською, французькою та німецькою мовами. Знав навіть японську. Тому в 1934 році його оголосили японським шпигуном. Мабуть, у одеському ГПУ бракувало японських шпигунів, – іронізує Тарас Гончарук. – Заодно звинуватили й в українському націоналізмі. Болтенка заарештували. Засуджений до п’яти років виправно-трудових робіт на Далекому Сході.
У 1930–1932 роках Михайло Болтенко був директором Одеського археологічного музею. Вийшовши на свободу з місць ув’язнення, археолог зміг стати його науковим секретарем.
– Докторська дисертація Михайла Болтенка так і лежить в археологічному музеї незахищеною, – розповідає історик. – Після відбуття табірного терміну захистити її він не зміг.
На стіні будинку №5 по вулиці Пироговській, де жив вчений, на його честь встановлено меморіальну дошку. А ось на Другому християнському кладовищі могила Михайла Болтенка, чесно кажучи, не в найкращому стані. Можливо, одеським археологам варто звернути на це увагу?
[Фото: Тарас Гончарук на могилі Михайла Болтенка]
Невелика ділянка на Другому кладовищі присвячена одеським кінематографістам, які на початку ХХ століття прославили кінофабрику на березі Чорного моря. Меморіал створено з ініціативи режисера Одеської кіностудії Ігоря Козлова-Петровського.
Надгробок винахідника кіноапарату Йосипа Тимченка відвідували не так давно. Досі тут залишилися поминальні лампадки. Адже Тимченко – гордість Одеси. Завдяки його винаходу одесити відкрили для себе кінематограф раніше за всіх у світі. Перший кіносеанс французьких винахідників братів Люм’єрів відбувся два роки по тому.
– Хоча у світі не визнають винахід Тимченка, а в Росії привласнюють його собі. Звичайно, Тимченко зробив його в Одесі. А потім вже показав у Москві, – пояснює Тарас Гончарук.
Яскравий розквіт одеської кінематографії художній редактор кінофабрики Юрій Яновський описав у своїй книзі «Голлівуд на березі Чорного моря». Її головний герой – геніальний Олександр Довженко.
– Головна робота Довженка, знята на Одеській кіностудії, – це «Арсенал». Фільм великий, але він же антиукраїнський, він, власне кажучи, знятий проти Центральної Ради, – переконаний історик. – А «Голлівуд біля Чорного моря» – це, скоріше, про кінорежисера В’ячеслава Вісковського. Він поставив 60 ігрових картин! Знімав Віру Холодну. У той же час тут працював режисер Петро Чардинін. У нас його якщо й згадують, то як автора салонних мелодрам. Він опинився абсолютно у тіні Довженка. Хоча його історичні фільми були свого часу дуже касовими.
Саме Чардинін зняв перший український пригодницький фільм «Укразія». Картина користувалася великою популярністю серед глядачів.
– Але в 1937 році її зняли з прокату і знищили, – розповідає Тарас Гончарук. – Одного з авторів сценарію репресували як «ворога народу».
Інший фільм Чардиніна «Тарас Трясило» розповідає про боротьбу козаків проти польської шляхти в XVII столітті. Режисер знімав його з епічним розмахом. В Одесі тоді звели ціле містечко з куренями, хатами й церквами. Фільм мав успішний прокат не тільки на батьківщині, але й за кордоном. І водночас режисера звинуватили в «націоналістичних уподобаннях».
– Фільм довго вважався втраченим, – зазначає Тарас Гончарук. – Але нещодавно його знайшли у Франції під назвою «Татари» з титрами французькою мовою.
Крім того, саме Петро Чардинін зняв перший фільм про Тараса Шевченка.
– По-перше, це перший український біографічний фільм. По-друге – єдиний фільм, який висвітлює все життя Шевченка, від дитинства до смерті. Тривав він понад дві години, – розповідає історик. – «Тарас Шевченко» був на той час найкасовішим фільмом Одеської кінофабрики. І досі вражає масштабом зйомок. Хоча в первісному вигляді він не зберігся.
У фільмі Петра Чардиніна «Мовчи, смуток, мовчи» зіграла свою останню роль легендарна зірка «великого німого» Віра Холодна. І тому поруч із могильною плитою режисера встановлено її кенотаф – символічний надгробний пам’ятник. Похована ж Віра Холодна була на Першому християнському кладовищі. Її могилу знищили, коли в 30-ті роки зруйнували найстаріший некрополь Одеси.
[Фото: Надгробок Петра Чардиніна та кенотаф Віри Холодної]
Пам’ятник цьому видатному історику та громадському діячу було відновлено відносно недавно – у 2014 році.
– Довгий час могила Олексія Івановича Маркевича перебувала просто в жахливому стані. Хоча мала б перебувати під охороною держави, як пам’ятка історії та мистецтва. Проте внесення до списку пам’яток аж ніяк не сприяє захисту могил в Одесі від руйнування та навіть знищення, – шкодує Тарас Гончарук. – Звернув увагу на жалюгідний стан могили відомий одеський краєзнавець і колекціонер Тарас Максим’юк. Купа сміття, напис на надгробку частково замазано, мармуровий хрест зламано… На щастя, його майже непошкодженим вдалося знайти під купою землі на могилі. Працівники Одеського літературного музею поховання прибрали. А науковці та громадськість міста зібрали кошти на ремонт надгробку.
Саме професор Маркевич вперше в Одеському університеті почав читати курс історії України.
– Він був автором багатьох значущих наукових праць. Особливо приваблювала Маркевича історія Гаджибея, – зазначає історик. – Їй присвячена праця «Качибей, або Гаджибей – попередник Одеси».
У своєму дослідженні Маркевич посилається на польського літописця Яна Длугоша, який першим згадав у хроніці портове місто Качибей. Саме звідси у 1415 році польський король Владислав Ягайло відправив вантаж пшениці до православного Константинополя, що перебував в облозі турків.
[Фото: Занедбана могила Маркевича; Тарас Максим’юк із хрестом на могилі Маркевича]
Маркевич був прихильником українського руху в Одесі. Згодом його затримали на кордоні під час спроби нелегально провезти з Австро-Угорщини до Російської імперії заборонену літературу.
– Його здав один москвофіл. Так називався напрям серед західноукраїнського населення. Москвофіли мали проросійські мовні та суспільно-політичні погляди, – пояснює Тарас Гончарук. – Маркевич, не подумавши, поскаржився в книжковому магазині, що такі книжки не можна купити в Російській імперії. А продавець виявився москвофілом. І «настукав» на нього в поліцію. Маркевича обшукали, і під його одягом знайшли ці книжки. Через це посадили до в’язниці. Але Маркевичу пощастило – у нього був впливовий родич у Петербурзі. Тому його випустили досить швидко. Правда, в університеті він працювати вже не міг. Але все ж – викладав у Маріїнській гімназії, залишався секретарем Одеського товариства історії та старожитностей.
Біля могили Маркевича знаходиться гранітна основа з уламком чорного мармуру. Це надгробок дружини історика Любові Семенівни Москальової.
– Вона була діячем одеської «Просвіти». Сам Маркевич не дожив до створення товариства. Не зайвим було б встановити відповідну табличку на могилі його дружини, відремонтувати огорожу могил подружжя та прибрати територію навколо, – вважає історик.
Сьогодні огорожа добряче заіржавіла. Замість хвіртки – провислий дріт, який легко можна переступити. А поруч – купами сміття знищується чергова «безхазяйна» могила…
***
Цей матеріал народився з живої прогулянки Другим християнським кладовищем разом з істориком Тарасом Гончаруком. Саме він звертає увагу на деталі, які легко не помітити: зламані хрести, стерті написи, забуті імена.
У статі ми поєднали побачене на місці з історіями людей, які формували Одесу — від археолога Михайла Болтенка до дослідника Гаджибея Олексія Маркевича. Їхні біографії відтворені за науковими працями, музейними матеріалами та краєзнавчими дослідженнями.
Окремо враховано і статус цих поховань як об’єктів культурної спадщини: формально вони мають охоронятися, але реальний стан кладовища показує інше. Саме цей розрив між документами і дійсністю став головною темою матеріалу.
Раніше ми розповідали як в Одесі знищили Перше християнське кладовище.
Також ми писали про козацьке кладовище, якому більше 200 років, може зникнути через безглузді причини.
За даними Гідрометцентру Чорного та Азовського морів, завтра, у понеділок, 6 квітня 2026 року, в… Read More
Нетипових «порушників» зафіксували камери спостереження в Одеській області: ціле стадо диких кабанів влаштувало хаотичний забіг… Read More
Зоя Шупарська одинадцять років займається волонтерством, організовує збори, віддає власні гроші для підтримки військових. Можна… Read More
Про це наприкінці березня йшла мова під час проведення у Києві інвестиційно-будівельного конгресу, присвяченого трансформації… Read More
У Хаджибейському районі Одеси уточнили масштаб руйнувань після нічної атаки: пошкоджені 70 квартир у чотирьох… Read More
В Одесі відкриють виставковий проєкт «Ода Соні», присвячений 140-річчю художниці світового рівня, яка народилася в… Read More
