Статті

Професор Федір Євчев: чому нелегко стати гарним лікарем

Федір Дмитрович Євчев мріяв бути лікарем із ранньої юності. І після закінчення школи уродженець села Дмитрівка колишнього Татарбунарського району вирушив вступати до Одеського медінституту. Але… не пройшов за конкурсом. З його більш ніж пристойним атестатом можна було вибрати інший ВНЗ, але Федір вибирав не лише професію, а й долю.

Він став студентом Одеського медучилища, яке закінчив з червоним дипломом, а потім був призваний на військову службу. Проходив її на китайському кордоні. Там сформувався характер Федора Дмитровича: жорсткий та принциповий. Там він напрацьовував уміння спілкуватися з різними людьми і працювати цілодобово.

Поєднання навчання та роботи

Після демобілізації став студентом лікувального факультету Одеського медінституту. І вже з другого курсу ВНЗ після занять працював у ургентній лор-службі лікарні швидкої допомоги. Ця робота була нелегкою школою для студента-медика: туди з усього міста везли маленьких дітей із ларинготрахеїтами.

Призначені для лікування таких пацієнтів 20 ліжок були заповнені практично постійно. Деколи дуже нелегко було після нічних чергувань йти на заняття. Але хто сказав, що стати справді добрим лікарем – легко? Саме завдяки нескінченній праці Федір Євчев вже до інтернатури міг вести прийом та проводити багато хірургічних маніпуляцій. До речі, при визначенні медичної спеціалізації Федору Дмитровичу довелося показувати свій жорсткий характер, що сформувався за роки армійської служби: старші товариші бачили його майбутнє в терапії, а його цікавила онкооториноларингологія.

Інтернатура

І він таки зміг довести свою правоту. Пройшов інтернатуру під керівництвом найдосвідченішого хірурга Віталія Андрійовича Гаєвського у міській лікарні №11, де пізніше і почав працювати у лор-відділенні. Кандидатська, докторська дисертації, публікації з актуальних проблем, серйозні багатогодинні операції з ураженням пухлинних лор-органів.

Професор, доктор медичних наук, заслужений лікар України доктор Євчев, який оперує пацієнтів із найскладнішими патологіями, вже не одне десятиліття на роботі — з 8 ранку і до пізнього вечора. Поняття вихідних – дуже відносне, адже він ніколи не вимикає телефон і готовий надати допомогу будь-якої хвилини.

Робота допізна без вихідних

— Професія така, — каже Федір Дмитрович. — Як можна не відповісти, якщо люди потребують твоєї допомоги цілодобово? У неділю був за містом, працював на землі. Тут зателефонували: терміново потрібна допомога, госпіталізація. Я що скажу людям чекати до понеділка? Лікар не має права відмовляти. Адже у нашому лор-відділенні надають ургентну допомогу мешканцям Одеси з пухлинами лор-органів, у яких виникають стенози гортані та стравоходу, кровотечі. За допомогою часто звертаються земляки. На прийом приїжджають із Ізмаїла, Татарбунар, Арциза, мого рідного села. Люди приїжджають, часто дзвонять, просять поради, консультації. Як їм відмовити?

У старовинній будівлі, де знаходиться відділення, був обвалений дах. Земляки та друзі Федора Дмитровича з Бессарабії зробили ремонт. Змінили вікна, облаштували сучасне приймальне відділення на 8 оглядових точок, кімнату для бесіди лікаря з хворим, інгаляторій, зробили капремонт в операційній на мільйон гривень, операційну залу для дітей. Та й із освітленням на території лікарні допомогли.

Щороку у лор-відділенні Одеської міської лікарні №11 отримують консультації близько 2000 осіб, лікується понад 1000. Сьогодні більша частина з них – військові.

У Федора Дмитровича чимало нагород за його заслуги в порятунку тисяч і тисяч хворих людей. Але найдорожча, за його словами, диплом професора.

А головна гордість талановитого лікаря – його діти, які пішли стопами батька і сьогодні служать українському народу, перейнявши безмірну батьківську любов до лікарської справи.

Читайте також:

Share
Анна Терзивец

Я родилась и выросла среди бескрайних степей Буджака, которые люблю всем сердцем. После окончания школы уехала в Болгарию, где в Софийском университете получила журналистское образование. Вернувшись в Одессу, с 1999 года с головой ушла в журналистику. Работала в газете «Роден край», сотрудничала со многими одесскими и киевскими изданиями, а еще - писала стихи: о родном крае, о песнях бабушки, о лозе, посаженной дедушкой… и о любви. «Любовь свята» - именно так называется мой первый сборник стихов. С 2013 года я - автор и ведущая телерадиопрограммы «Голос болгар». Но остаюсь верной и писательскому ремеслу. Буду рада делиться с вами историями замечательных людей Буджака и своей любовью к жизни.

Recent Posts

  • Новини

Одеса оновила автобусний рух на трамвайних маршрутах: новий розклад із зручними інтервалами

Сьогодні, 9 січня, в Одесі організували рух автобусів за трамвайними та тролейбусними маршрутами, а також… Read More

09-01-2026 в 09:01
  • Новини

ЦНАП приїде додому: 10 громад Одеської області отримали мобільні офіси для послуг

В Одеській області запрацюють 10 нових мобільних Центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП). Такі виїзні офіси… Read More

09-01-2026 в 08:29
  • Новини

Чи був удар «Орешником»: військові розповіли подробиці нічної атаки на Львів

В ніч з 8 на 9 січня у Львові прогриміла серія вибухів. У соцмережах поширюється… Read More

09-01-2026 в 07:42
  • Статті

Ще картоплі для замерзлого чоловіка: ціни та атмосфера на холодному Привозі

На Привозі холодно, дощ мрячить. Парасольки, калюжі, продавці кутаються в куртки. Та людей все одно… Read More

09-01-2026 в 07:12
  • Новини

Одеситка позичала собак у знайомих, щоб непомітно наводити удари по місту

Служба безпеки України (СБУ) затримала в Одесі агентку російської військової розвідки, яка коригувала ворожі атаки… Read More

09-01-2026 в 06:38
  • Новини

Одесський гумор: базар, тістечка і волохата «смакота» від мами

Доброго ранку, Одесо! П’ятниця прийшла, а разом із нею легка надія, що робочий тиждень скоро… Read More

09-01-2026 в 06:14