Статті

Професор Федір Євчев: чому нелегко стати гарним лікарем

Федір Дмитрович Євчев мріяв бути лікарем із ранньої юності. І після закінчення школи уродженець села Дмитрівка колишнього Татарбунарського району вирушив вступати до Одеського медінституту. Але… не пройшов за конкурсом. З його більш ніж пристойним атестатом можна було вибрати інший ВНЗ, але Федір вибирав не лише професію, а й долю.

Він став студентом Одеського медучилища, яке закінчив з червоним дипломом, а потім був призваний на військову службу. Проходив її на китайському кордоні. Там сформувався характер Федора Дмитровича: жорсткий та принциповий. Там він напрацьовував уміння спілкуватися з різними людьми і працювати цілодобово.

Поєднання навчання та роботи

Після демобілізації став студентом лікувального факультету Одеського медінституту. І вже з другого курсу ВНЗ після занять працював у ургентній лор-службі лікарні швидкої допомоги. Ця робота була нелегкою школою для студента-медика: туди з усього міста везли маленьких дітей із ларинготрахеїтами.

Призначені для лікування таких пацієнтів 20 ліжок були заповнені практично постійно. Деколи дуже нелегко було після нічних чергувань йти на заняття. Але хто сказав, що стати справді добрим лікарем – легко? Саме завдяки нескінченній праці Федір Євчев вже до інтернатури міг вести прийом та проводити багато хірургічних маніпуляцій. До речі, при визначенні медичної спеціалізації Федору Дмитровичу довелося показувати свій жорсткий характер, що сформувався за роки армійської служби: старші товариші бачили його майбутнє в терапії, а його цікавила онкооториноларингологія.

Інтернатура

І він таки зміг довести свою правоту. Пройшов інтернатуру під керівництвом найдосвідченішого хірурга Віталія Андрійовича Гаєвського у міській лікарні №11, де пізніше і почав працювати у лор-відділенні. Кандидатська, докторська дисертації, публікації з актуальних проблем, серйозні багатогодинні операції з ураженням пухлинних лор-органів.

Професор, доктор медичних наук, заслужений лікар України доктор Євчев, який оперує пацієнтів із найскладнішими патологіями, вже не одне десятиліття на роботі — з 8 ранку і до пізнього вечора. Поняття вихідних – дуже відносне, адже він ніколи не вимикає телефон і готовий надати допомогу будь-якої хвилини.

Робота допізна без вихідних

— Професія така, — каже Федір Дмитрович. — Як можна не відповісти, якщо люди потребують твоєї допомоги цілодобово? У неділю був за містом, працював на землі. Тут зателефонували: терміново потрібна допомога, госпіталізація. Я що скажу людям чекати до понеділка? Лікар не має права відмовляти. Адже у нашому лор-відділенні надають ургентну допомогу мешканцям Одеси з пухлинами лор-органів, у яких виникають стенози гортані та стравоходу, кровотечі. За допомогою часто звертаються земляки. На прийом приїжджають із Ізмаїла, Татарбунар, Арциза, мого рідного села. Люди приїжджають, часто дзвонять, просять поради, консультації. Як їм відмовити?

У старовинній будівлі, де знаходиться відділення, був обвалений дах. Земляки та друзі Федора Дмитровича з Бессарабії зробили ремонт. Змінили вікна, облаштували сучасне приймальне відділення на 8 оглядових точок, кімнату для бесіди лікаря з хворим, інгаляторій, зробили капремонт в операційній на мільйон гривень, операційну залу для дітей. Та й із освітленням на території лікарні допомогли.

Щороку у лор-відділенні Одеської міської лікарні №11 отримують консультації близько 2000 осіб, лікується понад 1000. Сьогодні більша частина з них – військові.

У Федора Дмитровича чимало нагород за його заслуги в порятунку тисяч і тисяч хворих людей. Але найдорожча, за його словами, диплом професора.

А головна гордість талановитого лікаря – його діти, які пішли стопами батька і сьогодні служать українському народу, перейнявши безмірну батьківську любов до лікарської справи.

Читайте також:

Share
Анна Терзивец

Я родилась и выросла среди бескрайних степей Буджака, которые люблю всем сердцем. После окончания школы уехала в Болгарию, где в Софийском университете получила журналистское образование. Вернувшись в Одессу, с 1999 года с головой ушла в журналистику. Работала в газете «Роден край», сотрудничала со многими одесскими и киевскими изданиями, а еще - писала стихи: о родном крае, о песнях бабушки, о лозе, посаженной дедушкой… и о любви. «Любовь свята» - именно так называется мой первый сборник стихов. С 2013 года я - автор и ведущая телерадиопрограммы «Голос болгар». Но остаюсь верной и писательскому ремеслу. Буду рада делиться с вами историями замечательных людей Буджака и своей любовью к жизни.

Recent Posts

  • Статті

Мешканці Рені, які закінчили школу 55 років тому, порівняли своїх вчителів та сверстників з сучасними

До дня учителя «Одеське життя» опитало випускників 1970 року Ренійської школи №4 про те, чи… Read More

05-10-2025 в 16:47
  • Місто
  • Статті

Вулиця Мальовнича в Одесі раніше носила ім’я Скворцова: ким він був і чому загинув у 22 роки

Зараз ця одеська вулиця — Мальовнича (у перекладі з української — Живописна). Що ж, мабуть,… Read More

05-10-2025 в 15:40
  • Новини

Екстрені відключення світла повертаються – правда чи фейк?

Після сьогоднішньої нічної масованої ракетно-дронової атаки у багатьох телеграм-каналах розповсюджується інформація про нібито очікувані екстрені… Read More

05-10-2025 в 15:06
  • Новини

Ізмаїльський район в скорботі: на фронті загинув військовослужбовець Іван Мішелов

Ізмаїльський район у глибокій скорботі: у боях за незалежність і майбутнє України загинув військовослужбовець з… Read More

05-10-2025 в 14:07
  • Новини

Війна, день 1320: ніч вибухів та нових жертв по всій Україні

В ніч на неділю, 5 жовтня 2025 року, 1320-й день з початку повномасштабної війни в… Read More

05-10-2025 в 12:19
  • Статті

День вчителя: одеські чоловіки розповіли, чому пішли працювати у школи

Вітчизняну систему освіти час від часу критикують за те, що жінок в ній набагато більше… Read More

05-10-2025 в 11:12