Подружжя Полівенки: перша в Рені патронатна сім’я прихистила вісьмох дітей

Вони приймають у свій будинок дітей, які з різних причин не могли залишатися у біологічних батьків або втратили їх взагалі. Приймають на якийсь час, на три — шість місяців, допоки соціальні служби не знайдуть вихід із ситуації.

— Спочатку нас ніхто не розумів, — розповідає патронатна мама Людмила Анатоліївна. – Мені знайомі казали: “Навіщо тобі це треба? До чого тобі чужі проблеми?! А я знаю, що ми потрібні цим дітям…

Як подружжя Полівенків стало патронатною сім’єю

Саме життя підвело подружжя до такої важливої місії — простягати руку допомоги чужим дітям, які потрапили в біду. Юрій Григорович, який працював докером, а потім електромеханіком у Ренійському порту, рано пішли з життя батько і рідний брат. Він залишився єдиним піклувальником мами, яка останні 15 років свого життя була неходячою. Необхідність доглядати її, заробляти життя, господарювати не давала можливості влаштувати особисте життя. Минали роки – ні дружини, ні дітей.

У жительки Рені Людмили Мінєвої життя склалося по-іншому. Вона працювала кухарем, торгувала на ринку, потім влаштувалася на роботу до порту. Ростила двох синів та опікувала літніх батьків, які жили у приватному будинку на околиці міста. Коли батьків не стало, Людмила оселилася у рідному домі — дуже хотілося зберегти сімейне вогнище. Її чоловік переселятися не побажав — закінчилося розлученням. Чи не склалося, буває.

Не дивно, що незабаром доля звела двох дорослих людей, які ніколи не жили, як кажуть, «для себе». І думка стати патронатною родиною лягла у благодатний ґрунт.

Шлях до поставленої мети був нелегкий: пів року портовики Юрій та Людмила у вихідні їздили до Одеси, де проходили навчання на курсах – це обов’язкова умова для створення патронатної сім’ї. Чому? Тому що вона, як правило, приймає дітей із тяжкими психологічними травмами. Батьки-алкоголіки, жорстоке поводження, голод, антисанітарія – на жаль, є діти, які проходять через такі випробування. Соціальні служби змушені забирати дітей із таких умов та визначати подальшу долю. А поки що суд та справа, діти можуть бути визначені в патронатну родину.

Приймальна сім’я та патронатна: у чому відмінності

Приймальна сім’я та патронатна сім’я – дві великі різниці. У першому випадку сім’я зобов’язується ростити та виховувати дитину до 18 років (а при продовженні навчання на стаціонарі – до 23 років), патронатна сім’я – це тимчасова форма влаштування, на 3-6 місяців (у період війни за потреби термін може бути продовжений).

Держава допомагає і прийомним, і патронатним сім’ям. На сьогодні це 4544 гривень на дитину до 6 років та 5666 гривень на дітей від 6 до 18 років. Плюс громада укладає з патронатною мамою договір та виплачує їй зарплату, відповідно йде трудовий стаж. Один із членів сім’ї (чоловік, сестра та ін.) на волонтерських засадах стають помічниками – це також обов’язкова умова.

— Дехто вважає, що патронатні та прийомні сім’ї беруть дітей заради грошей, але це далеко не так, — розповідає начальник служби у справах дітей Ренійської міськради Юлія Мантуліна. – Коли діти потрапляють у патронатну чи прийомну сім’ю, їх насамперед доводиться позбавляти педикульозу, корости, хронічного бронхіту, інших захворювань. Перший час – це походи лікарями, це серйозне і нерідко тривале лікування. А ще дуже часто ці діти просто не можуть наїстись… Ні, «заробити на дітях» не вийде, навпаки, доводиться віддавати і сили, і кошти, і час. Але головна умова, за якої може бути створена прийомна чи патронатна сім’я, – зуміти прийняти та полюбити дітей такими, якими вони є, з усіма їхніми проблемами. Перша у Ренійській громаді патронатна родина Полівенків саме така.

Будинок з дітьми – живий будинок

Будинок Людмили та Юрія — маленький оазис. Господар спорудив кілька невеликих теплиць із краплинним зрошенням, екологічно чисті овочі сім’я вирощує самостійно. Тут багато фруктових дерев, столовий виноград. Тримають птаха – є для сім’ї домашні яйця. Ще є кізочка – щодня свіже молоко. Серед живності – кішки та собачки, з якими діти можуть грати скільки душі завгодно.

Кожній дитині, що поступає в сім’ю, надається в будинку окрема кімната. Найжвавіше місце – це кухня-їдальня: діти дуже люблять разом із тіткою Людою ліпити вареники, крутити рогалики, допомагають мити посуд, підтримувати порядок. Ось цим життєвим навичкам не вчить жоден інтернат. І жоден інтернат не розкаже, що таке сім’я.

У сім’ї Полівенків вже є історії успіху. Наприклад, вони дуже раді за чотирирічного Сашеньку, якого привезли до Рені з іншого району. Його мама вела асоціальний спосіб життя, і хлопчика довелося просто рятувати. Поки він тимчасово жив у родині Полівенків, його біологічний батько вирішив забрати хлопчика до себе, оформив усі необхідні документи — і малюк поїхав додому.

Ренійська громада робить все можливе, щоб діти не потрапляли до інтернатів. На обліку служби у справах дітей перебуває 61 дитина, і 59 із них виховуються у сім’ях.

Зміни до закону про патронатну сім’ю на час війни

Кабмін доповнив порядок створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя правилами надання послуги патронату над дитиною під час військового чи надзвичайного стану. Ці правила врегульовують:

• механізм переміщення дитини разом із сім’єю патронатного вихователя на безпечну територію у разі виникнення загрози її життю чи здоров’ю;
• можливість влаштування до сім’ї патронатного вихователя за його згодою дітей, які не є рідними братами та сестрами або такими, що виховувалися в одній сім’ї;
• можливість продовження або припинення дії договору про патронат над дитиною з урахуванням фактичних обставин;
• механізм прийняття рішення про надання послуги патронату над дитиною та укладення договору про умови введення патронату за розпорядженням сільського, селищного, міського голови на підставі запиту служби у справах дітей;
• розмежування функцій служб у справах дітей за місцем створення сім’ї патронатного вихователя та за місцем її переміщення на безпечній території.

Матеріал створений в рамках Програми Партнерства в галузі мас-медіа (UMPP) від IREX, за підтримки Посольства США в Україні.

Читайте також:

• Юний Захар з Кодими волонтерить та донатить ЗСУ
• Інклюзивний центр на Одещині отримав багато допомоги від благодійників
• Ляльки-обереги для фронту передали майстрині з Одещини