Одеська «дискотека століття», або танці на крові

Зі власних спостережень можу сказати, що літо в Одесі, незважаючи на війну, в принципі пройшло «як зазвичай». Так, нам не вистачало на вулиці атрибутів колишнього життя та туристів, але замість них прибули «нові особи» – переселенці та біженці. Численні пляжі поросли травою, але це не стосується платних пляжів – там відпочиваючих було більше ніж достатньо. Комендантська година хоч і обривала всю красу життя на найцікавішому місці, але й це людей не бентежило. Загалом, життя тривало, а люди намагалися хоч щось уловити від зіпсованого війною літа. Але не обійшлося і без курйозів, за які мені дуже соромно.

Прогулюючись Трасою здоров’я, біля дельфінарію «Немо» я побачила, як у клубі по сусідству щось святкують: гриміла музика, сяяли софіти, а дівчата репетували, начебто були не в собі. Я подумала, що це все від щастя, що війна закінчилася. Але ні, це була звичайна дискотека – така, як у мирний час. Тоді мене охопило почуття сорому та жаху. Перше запитання, яке спало на думку: «Що вони робитимуть, якщо почнеться повітряна тривога? Чи почують вони її? І куди бігтиме ця напевно п’яна маса людей?». Друге: «Чому на цей шум та веселощі не реагують правоохоронні органи? А чи в курсі військова адміністрація про такі заходи? І що скаже ДСНС про правила безпеки?». Як потім виявилося, дискотека, про яку вранці писали всі стрічки новин країни, мала благодійні цілі. Але це не точно…

Новина за темою: В одеському нічному клубі забули про комендантську годину: що сталося з порушниками

Так, я згодна, всі ми втомилися від того, що відбувається, і багатьом дуже хочеться веселощів. Але це не привід, щоб влаштовувати п’яний гомін десь на Дерибасівській, у клубі чи на морі (про такі випадки в новинах вже не раз говорили). Тим, кому хочеться повеселитися, випити, потанцювати та покричати, пропоную із сольними концертами вирушити у благодійний тур до Миколаєва, Харкова, Запоріжжя, Маріуполя… Влаштувати там дискотеку, розлити по склянках спиртне та підтримати хлопців з дівчатами на передовій, розрядити напружену атмосферу серед цивільних. Якщо, звісно, не слабо!

І поки наші захисники продовжать відбиватися від зграї шакалів, рятуючи наші шкури від «русского мира», хтось без докорів совісті радіє життю на пафосних та галасливих вечірках. Радійте життю, це правильно і нормально, тільки дивіться не переборщіть. Все буде Україна!

Анастасія Єпур

Ще більше блогів «Одеського життя»:

• Про жебраків старих, поліцейських та виборче милосердя;
• Майбутнє, якого ми поки що не маємо;
• «Здачі немає», або як в Одесі порушують права споживачів.