Одещина – Чорнобаївка: як знайшли один одного завзяті садівники

Повна Україна товаришів

– Після публікації в газеті у мене з’явилися знайомі садівники-аматори по всій Україні! – не приховує радості Петро Миколайович. – Серед них – відомий в Україні письменник, заслужений журналіст України Вадим Вітковський, який мешкає у Вінницькій області. Я дізнався, що він не лише автор п’яти десятків книг, а й завзятий садівник. На подяку за мої саджанці, які я йому відправив, письменник надіслав мені одну зі своїх книг. До глибини душі мене вразив дзвінок із Чорнобаївки, що під Херсоном, де пенсіонер Володимир Кривошеєв під обстрілами продовжує культивувати свій сад. Уявляєте, як там мешкають люди? Навіть у магазин – перебіжками, бо з неба щось летить. Я часто йому телефоную – хвилююсь за нового знайомого.

Читайте також: Як лікарні з Донеччини довелось стати вимушеною переселенкою

Потішаються полюванням на мирних жителів

Ми теж вирішили познайомитися з пенсіонером із Чорнобаївки і зателефонували 71-річному пенсіонеру.

– Раніше ми мешкали в Херсоні, але потім вирішили, що в приватному будинку в Чорнобаївці буде більше шансів вижити, – почав свою гірку розповідь Володимир Степанович. – Донька з онучкою поїхали до Одеси, а ми з дружиною залишилися на господарстві. Пережили окупацію. Чорнобаївка – велике село, колись тут вирувало життя, мешкало понад дев’ять тисяч людей, а тепер, мабуть, і половини не лишилося.

Зараз жити тут дуже тяжко, обстріли – щодня. Ось учора дрон розтрощив приватний будинок на центральній вулиці. Позавчора – впав на нашу стоматологічну поліклініку. А найстрашніше те, що ворожі дрони часто «полюють» просто на легкові автомобілі, що їдуть степовими шляхами. Знайома моєї дружини нещодавно їхала з чоловіком до селища Антонівка на роботу (це недалеко від Херсона), вона працює на станції переливання крові. То уявіть собі – дрон летів над їхньою машиною і пікірував прямо на них. Замисліться: потішаються полюванням на мирних громадян! Тож місцевим жителям їздити дорогами, особливо польовими, – це може бути прямісінько на той світ.

– Але ж ви не поїхали з дочкою до Одеси, а залишились у Чорнобаївці. Чому?

– Ми з дружиною вирішили, що тут має хтось бути, тож залишилися. Щодня молимося. Поки Бог нас береже. Крамниці й аптеки працюють, до Чорнобаївки постійно привозять гуманітарну допомогу, пенсію отримуємо вчасно, ще й допомогу як внутрішньо переміщені особи – жити можна. Коли неподалік від нашого будинку був «приліт» і у нас повилітали вікна, допомогли поставити нові. Чорнобаївка не здається.

Сюрприз для онучки

– Ви ще й сад доглядаєте! А як ви дізналися, що на Одещині можна купити саджанці гранату? І взагалі, що росте у вашому саду?

– У нас на подвір’ї росте хурма, вже почала плодоносити. Мені закортіло спробувати ще якесь екзотичне дерево – став шукати варіанти в інтернеті. Так знайшов інформацію про те, що Петро Мургоч із міста Рені виростив багато саджанців гранату. Зателефонував йому, розговорилися. Виявляється, нас свого часу об’єднала катастрофа на Чорнобильській АЕС. Петро був ліквідатором аварії, він працював в самому пеклі, а ми того 1986 року, влітку, були відряджені до Макарівського району, що на Київщині, де будували житло переселенцям. Нам обом є про що згадати. А зараз от і сади разом вирощуємо.

– І скільки ж гранатів ви посадили?

– Я замовив три саджанці. Але якось у розмові розповів Петрові, що моїй онучці виповнюється 16 років, а я не можу бути на її дні народження. Він спитав: «А ти подарунок підготував?». Я, чесно кажучи, і не подумав про подарунок. І Петро мені одразу запропонував: «А ти подаруй онучці гранатову алею! Уявляєш, війна закінчиться, вона приїде до дідуся з бабусею – і побачить таку красу!». Петро надіслав мені ще одну посилку із саджанцями і не взяв ані копійки, навіть послуги пошти оплатив. Тепер у мене на городі – ціла гранатова алея. Будемо чекати весну і мир!

Ще на тему: На Одещині вирощують величезні гарбузи прямо на деревах (фото).