Повне зникнення базових зручностей — малоймовірний, але реальний ризик у воєнний час. Досвід Маріуполя та поради інструктора з виживання показують: навіть часткова підготовка може врятувати життя і зменшити паніку у критичний момент.
Ключові моменти:
У створенні цієї статті нам допомогли інструктор з виживання Гліб Скоробогатов та розповідь свідка блокади Маріуполя Оксани Клименко, яка пережила перші тижні повномасштабного вторгнення. Її досвід співставлено з рекомендаціями фахівців із цивільного захисту.
Базові норми споживання води та принципи формування аптечки надані за рекомендаціями Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а також за матеріалами на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я України щодо домедичної допомоги.
Поради щодо дій у надзвичайних ситуаціях співвідносяться з міжнародними підходами, зокрема рекомендаціями Всесвітньої організація охорони здоров’я та практиками цивільної підготовки населення в умовах криз.
Окрему увагу приділено реальному досвіду виживання цивільних у зоні бойових дій, що дозволяє не лише теоретично, а й практично оцінити ризики та ефективність підготовки.
Воєнні дії, наслідки ворожих атак, екологічні катастрофи, природні катаклізми – за будь-яких із цих сценаріїв ми можемо прокинутися без світла, води, тепла чи без усього разом. Нам здається, що ми вже до всього готові, але чи насправді це так? Чи достатньо у вашій домівці пляшок води, чим її знезаразити у разі забруднення, як зупинити кровотечу у пораненого сусіда, як повідомити рятувальникам, що ви, не дай Боже, під завалами, як заспокоїти дитину, що захлинається від крику після прильоту? Звісно, що підготуватися до всього неможливо, але знати й вміти робити базові речі ми повинні.
Оксана Клименко зараз живе у Канаді. Військовослужбовиця запасу, волонтерка, активна учасниця проукраїнських мітингів та акцій. На момент повномасштабного вторгнення мешкала у Маріуполі, неподалік Азовсталі.
– Ввечері 23-го лютого я вийшла з курсів англійської, сіла в авто і, дивлячись на спідометр, подумала: заправлюсь завтра зранку. Попри наявну інформацію, ми не вірили у можливість таких швидких воєнних дій. Тож зовсім не були готові, – згадує Оксана. – Неподалік від мене мешкав батько, я зателефонувала йому і попросила купити хліба. Ці засушені п’ять хлібин і кілька засолених оселедців рятуватимуть нас наступні тижні. Хоча так пощастило не всім. Із сусідніх підвалів до нас приходили матері, у яких для малечі хліба вже не було.
Напередодні війни маріупольці так раділи січню. Сніжна зима – не часта гостя у цих широтах.
– Наприкінці лютого запаси води скінчилися, а з «походу» за питною водою у місто перестали повертатися наші сусіди по підвалу, адже росіяни спеціально цілили по скупченню цивільних біля криниць і колодязів. Саме тоді ми пораділи снігу вдруге. Брудна, несмачна, але це була вода.
Наявність достатньої кількості води у надзвичайних ситуаціях – це і фізичне, і психологічне здоров’я, – переконаний інструктор з виживання Гліб Скоробогатов.
Поради:
– Переживши окупацію Маріуполя 2014-го, ми були впевнені, що й зараз ворога погонимо швидко, – продовжує Оксана Клименко. – Треба лише перечекати і краще це зробити в укритті. Я перебралася до батька, квартира якого була поблизу драмтеатру. У будинку був підвал, у якому кожного дня ставало все більше мешканців. Обстріли ставали все сильнішими і частішими, залишати укриття інколи було неможливо. І перед нами постала ще одна проблема – природні потреби. Ми заздрили щасливим власникам ємностей із кришками.
– Зазвичай водовідведення працює навіть за найгіршого сценарію, скоріше просто не буде вистачати технічної води, особливо влітку. У такому випадку важливо правильно утилізувати біологічні відходи, – підкреслює Гліб Скоробогатов.
Поради:
Оксана Клименко, спираючись на власний досвід, каже: гроші у важкі часи не мають жодного значення.
– Валютою у ті страшні тижні стали вода, продукти, бензин, цигарки та ліки. Холод, стреси – у людей почали загострюватися хронічні захворювання, застуди були у кожного. Я вирвала з пошкодженого обстрілами будинку пластикові двері, притягнула їх для батькового «ліжка», поставила на пивні ящики. А ось медикаменти ніде було взяти.
Тому Гліб Скоробогатов радить: домашня аптечка має відповідати стану здоров’я усіх членів родини й містити базовий набір ліків і засобів.
Поради:
– Ми не впізнавали ні себе, ні близьких. Страх, апатія, агресія, постійна тривожність – емоції змінювали одна одну, ми втрачали надію, а дехто – людську подобу, – розповідає Оксана Клименко. – Ті, кому пощастило знайти паливо, вантажили в автівки не старих і дітей, а цінні речі. На щастя, поруч були й інші: випадкові знайомі, поліцейські, волонтери. У перші тижні вони приносили продукти, ліки із магазинів та аптек, в які влучили російські снаряди. Зрідка й новини, адже зв’язку вже не було. Приборкати страх після чергового влучання поблизу було все важче. Все частіше виникала думка: ми не виживемо.
– Опанувати себе під час надзвичайних подій дуже важливо. Паніка, дезорієнтація, відсутність критичного мислення – погані помічники, – зауважує Гліб Скоробогатов.
Поради:
– Як би не було лячно, доводилося виходити з підвалу у пошуках продуктів і дров. Щоразу ми бачили нові палаючі та знищені будинки, і тіла людей, яким вже не можна було допомогти, – згадує мешканка Маріуполя.
Гліб Скоробогатов, інструктор із виживання, констатує: на жаль, від прильотів жоден будинок не застрахований.
– Не завжди ми йдемо в укриття, тому варто розуміти, що робити, коли помешкання зазнало атаки.
Поради, якщо ви опинилися під завалами:
*****
– У мене зараз завжди гарний настрій – над головою мирне небо, а в руці – чашка кави. Я й досі дивуюся, що жива, – каже Оксана Клименко. – Напевно тому, щоб по-справжньому зрозуміти цінність життя та розповідати світові про злочини росіян.
Нам невідомо, скільки ще триватимуть ці злочини, у важкі обставини може потрапити кожен із нас. Курси невідкладної допомоги, альтернативні живлення та засоби для приготування їжі, укомплектована аптечка та обладнаний підвал у будинку одного разу можуть врятувати життя.
Нагадаємо, у матеріалі вижити за 5 хвилин ми розповідали як одеські школярі освоюють тактичну медицину.
Ще ми розповідали про курси першої медичної допомоги: де безкоштовно цьому навчають в Одесі.
Читайте також:
Екологи перевірили стан морської води на популярних одеських пляжах. Підстав для занепокоєння немає: слідів нафтових… Read More
У невеликому селі Мала Василівка Любашівської громади бібліотека стала не лише місцем для книг, а… Read More
За інформацією Гідрометцентру Чорного та Азовського морів, завтра, у середу, 25 березня 2026 року, в… Read More
Якість асфальту та Одеса майбутнього: у мерії вирішили дізнатися думку містян. Зробити це можна через… Read More
Люди, які зазнали втрат через війну, можуть подати заяву до міжнародного Реєстру збитків для України.… Read More
Сотні одеських вулиць змінили назви за останні роки — і кожен раз це викликає одне… Read More