«Ниточка життя»: в Одесі показали вишивки, що зшивають покоління (фото)

Ключові моменти:

• В Одесі відкрилася виставка «Ниточка життя» у бібліотеці імені Івана Франка.
• В експозиції зустрілися вишивки XIX–XX століть і сучасні роботи переселенок.
• Для багатьох жінок вишивка стала способом пережити досвід війни.
• Експозиція показує, як мистецтво з’єднує пам’ять, дім і покоління.

В Одесі є виставки, після яких хочеться не просто подивитися на експонати й піти далі. «Ниточка життя» саме з таких. Журналістка «Одеського життя» Марія Котова побувала в бібліотеці імені Івана Франка на Книжковому провулку та поговорила з учасницями й організаторами експозиції.

Тут поруч опинилися роботи, між якими лежать десятиліття, а іноді й понад століття. Старовинні вишиті картини XIX–XX століть сусідять із роботами жінок-переселенок зі Сходу та Півдня України. На перший погляд це просто різні вишивки. Але якщо придивитися уважніше, між ними справді простягається одна нитка — пам’яті, дому та людської витримки.

Саме про це виставка «Ниточка життя», організована ГО «Айті-бабусі» в Одесі. Її історія — не стільки про техніку вишивання, скільки про жінок, які продовжують творити навіть тоді, коли війна змінює їхнє життя.

Вишиті роботи немов не старіють

Ніні Петрівні — понад вісімдесят років. І майже стільки ж — вишивки.

Коли вона показує свої роботи, важко відірвати погляд. Квіти, орнаменти, кольори, найдрібніші стібки — все це виглядає так, ніби час над ними не має влади. Роботи, яким уже багато десятиліть, і сьогодні залишаються живими, яскравими, дивовижно сучасними.

— Вишивати почала з дитинства. А потім це стало моєю професією. Тож можна сказати, вишиваю все життя. Ручну вишивку знаю, потім і машиною оволоділа. Час минає, а вишиті роботи немов не старіють. Деяким із них — десятиліття і десятиліття…

Саме з цієї розмови для мене почалася виставка «Ниточка життя», яка вже відкрилася в Одесі, в бібліотеці ім. І. Франка, що в Книжковому провулку, 1. Її організувала громадська організація «Айті-бабусі». І назва тут зовсім не випадкова.

 

В одній експозиції зустрілися різні часи, різні жіночі долі й різний досвід. Поруч зі старовинними вишитими картинами XIX–XX століть представлені сучасні роботи жінок-переселенок зі Сходу та Півдня України.

Між ними — десятки, а іноді й понад сто років.

Але варто придивитися — і стає зрозуміло: нитка, яка проходить крізь ці роботи, насправді одна.

Це нитка пам’яті. Нитка дому. Нитка жіночих рук, які вміють не лише створювати красу, а й триматися за життя тоді, коли воно розсипається на шматки.

— У цій виставці переплітаються епохи: унікальні старовинні вишиті картини XIX–XX століть та сучасні роботи жінок-переселенок, — розповідає голова ГО «Айті-бабусі» Ольга Філіппова.

Для багатьох сучасних учасниць вишивка — це вже не просто захоплення і не лише спосіб створити красиву річ. Вона стає способом пережити те, що словами іноді неможливо розповісти.

Війна забирає домівки, звичне життя, близьких, плани, відчуття безпеки. А жінка бере до рук голку й нитку — і починає знову щось створювати.

Стібок за стібком

Стібок за стібком…

Наче повертаючи собі те, що було втрачено.

Наче зшиваючи розірване.

Саме в цьому — головний сенс виставки. Голка й нитка тут стають інструментом відновлення. Метафорично і буквально жінки зшивають, вишивають, прикрашають життя, яке війна намагалася розірвати на шматки. А пережитий біль поступово перетворюється на мистецтво.

Сила вишивок

 І поруч із цим болем — дивовижна сила.

Сила жінок, які продовжують працювати, творити, вчитися, підтримувати одна одну. Сила старовинних робіт, що пережили своїх авторок і дійшли до нас. Сила сучасних вишивок, у яких уже сьогодні зберігається історія нашого часу.

Можливо, саме тому біля цих картин хочеться затриматися довше.

Бо це не просто вишиті полотна.

Це чиїсь руки.

Чийсь дім.

Чиясь пам’ять.

Чиясь історія.

І ниточка, яка з’єднує все це крізь роки.

Виставка «Ниточка життя» присвячена Дню Незалежності України. Її організатор — ГО «Айті-бабусі» за підтримки Forum ZFD у рамках проєкту «Підтримка культурно-освітнього ХАБу для ВПО та інших вразливих категорій людей».

Це виставка про зв’язок поколінь. Про пам’ять, яка не зникає. Про творчість як спосіб вистояти. І про жінок, які навіть у найважчі часи знаходять у собі сили взяти голку, протягнути нитку — і зробити ще один стібок.

А значить — ще один крок до життя.

Читайте також:

• Пахне гаром, під ногами хрумтить скло: який вигляд має історичний центр Одеси після удару
• Мішки прибрали: як зараз виглядає пам’ятник Дюку в Одесі (фоторепортаж)

Фото авторки