Невідомий Ананьєв: місто з країни ліліпутів, що пережило імперії

Внаслідок Першої світової та Громадянської воєн, місто Ананьїв занепав. З 1920-го був повітовим центром Одеської губернії, потім райцентром Балтської округи, з 1924-го перебував у складі Молдавської автономії, а з 1940-го — Одеської області УРСР.

2001-го постановою Кабінету Міністрів України занесений до списку історичних населених пунктів України.

Місто з країни ліліпутів

Польський письменник Юзеф Крашевський у книзі «Спогади про Одесу, Едісан і Буджак: щоденник поїздки 1843 року з 22 червня по 11 вересня» писав, що поселення перезасноване втікачами з Хуторів Ананьївських у 1749 році.

Назва ж Анані відома ще з татарських часів, коли тут випасали отари ногайці Єдисанської Орди.

«В Ананьєві більша частина того, що зветься містечком, складається доки з землянок низьких і ледве дахами випнутих над землею. У степу це все має вигляд найпоширенішої елементної структури — хатини-землянки. З урядових споруд, що виділяються тут своєю висотою й охайною видимістю, судовий дім мурований і церква. Низькість будівель і землянок надає оригінального зовнішнього вигляду маленькому містечку, схожому на якесь поселення дикого народу, міста з вигаданої країни ліліпутів» — описував повітове місто мандрівник, який побачив Ананьїв у 1834 році.

7 листопада 1847 року затверджено герб Ананьєва: у верхній частині щита на золотому тлі розміщено герб Херсонський. У нижній, просторій, на блакитному тлі — три лелеки, що стоять кожен на своєму гнізді.

Яскравою його рисою є традиційна українська блакитно-золота гама кольорів.

Розквіт Ананьєва припав на другу половину XIX ст., коли на довколишніх землях інтенсивно розвивалося землеробство насамперед вирощування пшениці. Більше десятка вітряних млинів ташувалися на ананьївських пагорбах. Для вивезення збіжжя та продовольства у 1861-1865 роках спеціально збудували одну з перших в Україні залізниць, що пролягла неподалік міста.

В Ананьєві працювали банк, позиково-ощадне товариство, пошта і телеграф, друкарня. Відкрито ланкастерське училище, міська лікарня, синагога, збудовано міст через Тилігул. Щорічно на площі біля Миколаївського собору двічі на рік збиралися ярмарки, головним товаром на них був хліб, який досить недорого закуповували купці, доставляючи його через Одеський порт у різні краї тодішньої Російської імперії та Європу.

Поступово Ананьїв перетворився на культурне, ошатне червоно-кам’яне місто, де згідно з переписом 1897 р. мешкали 16,5 тисяч осіб.

Тут працював Іван Піддубний і жив майбутній президент Гаваїв

Допитливий читач може більше детально дізнатись про історію Ананьєва, прочитавши історико-краєзнавчі книги «Історичний календар Ананьєва» Олександра Шхалахова та «Ананьїв: сторінки історії, події, люди» Ганни Цуркіної.

У місті нараховується понад 30 пам’яток архітектури місцевого значення.

• Неповторні ананьївські краєвиди увічнив на своїх полотнах художник Євген Столиця. Кілька його робіт зберігаються в Ананьївському історико-художньому музеї, що носить ім’я автора. На одній зі старовинних будівель висить меморіальна дошка з барельєфом та написом: «У цьому будинку в 1877-1922 рр. жив та працював український художник – академік живопису Євген Іванович Столиця».
• Також Ананьївщина пишається всесвітньовідомим художником Ростиславом  Палецьким — новатором у жанрі декоративного розпису, який народився у сусідній Коханівці.
• Тут творив педагог і композитор Петро Ніщинський, а культурною перлиною міста є народний оркестр народних інструментів імені Григорія Бондарчука.
• З Ананьєва виїхав за кордон народник Микола Судзиловський, який обирався президентом сенату Гавайських островів.
• Меценат і землевласник Євген Чикаленко, жертвуючи значні кошти, розвивав в місті освіту і культуру.
• В Ананьєві близько року працював всесвітньо відомий борець Іван Піддубний.
• Подобалось місто і комбригу  Котовському, який відсвяткував тут своє весілля.
• Уродженець міста, флотський офіцер М. Коваленко —  учасник першої радянської експедиції в Антарктиду, будував полярну станцію «Мирний». А особистий ворог Гітлера, підводник Олександр Маринеско, гостюючи у Коваленків в Ананьєві, завжди смакував місцевим вином.

З Ананьєвим тісно пов’язана доля композитора та педагога М.М. Вілінського, академіка С.І. Вольфковича, вченого М.С. Харченка, шахового композитора Ю.Н. Рухліса, художниці Г.Д. Чернової та інших видатних особистостей.

Тут народилися і почали свій творчий шлях відомий український поет Тарас Федюк, сценарист Юрій Тарабанчук, письменник Юрій Сисін, поет та автор-виконавець Валерій Ткаченко, краєзнавець Павло Гарачук.

2018-го у місті відкрито військово-меморіальний комплекс воїнам армії УНР, які громили більшовиків у 1919-1920-ті буремні роки. Тоді під командуванням генерал-полковника Михайла Омеляновича-Павленка українське військо пройшло переможним рейдом тилами білих та червоних військ, відстоюючи незалежність України.