Не татків синочок: історія Лева Чикаленка, сина легендарного одеського мецената

Син батька

Якщо я поставлю читачам це питання, багато хто буде спантеличений і скаже: «Стоп, шановний! Як рукописи не горять, так інтернет нічого не забуває. Ось, будь ласка, рік тому ваш колега Юрій Федорчук на сайті «ОЖ» видав «на-гора» дуже цікавий і пізнавальний матеріал «Євген Чикаленко: великий меценат з Одеської області, що присвятив життя Україні». Навіть вулицю Вільямса в Одесі нещодавно перейменували на честь Євгена Чикаленка. Ба більше, і в Києві ще 2022 року вулиця Євгена Чикаленка з’явилася – замість Пушкінської. А хто такий Лев?!»

Ось те й воно, що Лев Євгенович Чикаленко, який народився 3 березня 1888 року, теж, як і його батько, увійшов в історію своєї малої батьківщини – Одещини (він, як і батько, народився в селі Перешори, нині Куяльницької громади). Причому не як батьковий син, а як цікава та талановита особистість, що залишив слід у науці антрополог, етнограф, археолог, суспільно-політичний діяч.

Лев закінчив Одеську гімназію, з 1907 року вивчав геологію у Лозаннському університеті (Швейцарія). Але в 1909 році пішов з університету, щоб брати участь в археологічній експедиції під керівництвом знаменитого етнографа і археолога Федора Вовка, який особисто запросив його.

Розкопки старожитностей замість університету

Провели розкопки палеолітного городища біля с. Містечко (Рівненщина), працювали у Житомирі, багатьох селах Волині. Брав участь у археологічній експедиції у Чернігівській губернії, на Полтавщині, Херсонщині, Кубані.

У 1913 році Лев почав публікувати свої перші наукові праці. Своє бажання вступити до Петербурзького університету він зміг реалізувати лише 1912 року, т.к. вважався у неблагонадійних (був заарештований 1905 року в Одесі, захищаючи євреїв під час погрому, отримав тоді поранення).

Участь в українській революції

З березня 1917 року Лев – активний учасник мітингів у Києві (перебував в Українській соціал-демократичній робітничій партії), увійшов до складу виконкому Київської ради робітничих та солдатських депутатів. У квітні 1917 року на Всеукраїнському національному конгресі в Києві обрано до складу Української Центральної Ради, обіймав посаду секретаря.

У 1919 році Лев Чикаленко – науковий співробітник Академії наук, потім працював у міській управі, викладав географію у київській гімназії. 1920 року його кандидатуру було висунуто на посаду міністра праці в уряді Української Народної Республіки, проте він відмовився від цієї посади.

Входив до складу делегації на переговорах з адміралом Врангелем у Криму 1920 року. Після цього вирішив емігрувати.

Життя у різних країнах Європи

У 1920-му переїхав до Польщі, у 1923-1926 pp. проживав у Чехії, займався науковою діяльністю. 1924 року захистив дисертацію доктора філософських наук у Вільному українському університеті у Празі.

Читав лекції з антропології, етнографії та археології в Українському педінституті імені Драгоманова, працював у Чеському національному музеї. Досліджував культуру мальованої кераміки з Моравії, її зв’язок із цивілізацією Трипілля.

У 1926 році переїхав до Парижа. Там в Інституті палеонтології людину вивчали знамениті колекції палеолітичних городищ Франції та південної Африки. У 1926-1939 pp. жив у Польщі, працював у Краківському університеті та музеях Академії наук Польщі. Упорядкував матеріали археологічних експедицій, проведених у Київській губернії. Входив до складу Львівського археологічного комітету, вивчав кераміку Трипільської культури та колекцію музею Наукового товариства імені Т. Шевченка.

Допомога потерпілим від Голодомору

Лев Чикаленко очолив створений у Варшаві 1934 року емігрантський український комітет допомоги голодуючим в Україні. Подібні організації ефективно функціонували у Болгарії, Англії, Чехословаччині та Франції. А ось у Польщі, писав Чикаленко, йому в жодному виданні не дозволили публікувати інформацію про Голодомор. В одній із редакцій йому сказали, що Голодомор – це придумана в Берліні казка і що польське суспільство має зовсім інший погляд на цю тему…

Після закінчення Другої світової жив у Західній Німеччині. 1948 року перебрався до США. У зв’язку з відсутністю коштів на існування деякий час змушений був працювати прибиральником у нью-йоркському шпиталі. Викладав в Українському університеті у Нью-Йорку теорію первісного мистецтва.

Помер Лев Євгенович Чикаленко у Нью-Йорку 1965 року. Прах його було перевезено в Україну та перепоховано у рідному селі Перешори у 1998 році. Так він заповів…

Читайте також: Меценат минулого століття Євген Чикаленко «ожив», щоб розповісти про Одесу.

Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса