Пічки на дровах, нічні зміни кухарів, уроки при ліхтариках і генератори, яких бракує. «Одеське життя» зібрало свідчення освітян і батьків із громад півдня Одещини, щоб показати, як у зимові блекаути 2026 року школи продовжують навчати дітей — попри холод, темряву та нестачу ресурсів.
Щоб нагодувати школярів вдень, кухарі вимушені готувати вночі - коли краща ситуація з електрикою
Ключові моменти:
Тривалі відключення електроенергії взимку 2025–2026 років стали для освітньої системи Одещини не тимчасовим викликом, а новою реальністю. Особливо вразливими виявилися сільські школи, де кожен день навчання залежить від наявності тепла, світла, пального і стану доріг.
Кореспондентка «Одеського життя» поспілкувалася з керівниками відділів освіти, директорами ліцеїв та батьками з Бессарабської та Буджацької громад. Усі вони безпосередньо залучені до організації навчального процесу в умовах блекаутів і діляться власним досвідом — від управлінських рішень до побутових дрібниць, які дозволяють школам працювати.
Матеріал ґрунтується на прямих коментарях посадовців, директорів навчальних закладів і мешканців громад, а також на спостереженнях нашої журналістки на місцях. Тож «Одеське життя» зафіксувало реальні механізми виживання освіти в умовах енергетичної кризи.
Керівники відділів освіти громад Одещини зазначають, що головним завданням зими 2026 року стало забезпечення тепла. Оксана Кушнір, очільниця відділу освіти Бессарабської громади, пояснює, що більшість шкіл працюють на твердому паливі, тож вугіллям та дровами заклади забезпечені. Проте генератори, які є в кожній школі, насамперед живлять котельні.
– На жаль, потужності генераторів не завжди вистачає на класи чи харчоблоки, – каже Оксана Кушнір. – Кухарі підлаштовуються під графіки: щойно з’являється світло – починають готувати. В дитсадках ситуація дещо простіша: там збереглися старі пічки, на яких готують їжу «по-старому».
У Буджацькій громаді підхід дещо інший. Керівник відділу освіти Сергій Лунгу розповів, що через поєднання блекаутів та жахливого стану доріг після негоди, частину шкіл довелося на два тижні перевести на дистанційне навчання.
– З 2 лютого пішли до школи. До цього ми підготували генератори, привели в норму тепловий режим, забезпечили продуктами. Звичайно, генератори не вирішують усіх проблем, особливо з приготуванням їжі.
Для стратегічного розв’язання проблеми громада планує встановити на опорних закладах сонячні панелі, що дозволить не лише вижити в блекаут, а й економити кошти в майбутньому.
Для директорів ліцеїв кожен день – це рівняння з багатьма невідомими. Головні виклики: як нагодувати сотні дітей та зберегти концентрацію в напівтемних класах.
У великих школах, як-от Соборненський ліцей, приготування обідів перетворилося на «нічне полювання» за світлом. Директор Дмитро Сметана наголошує: дистанційка – не вихід, але щоб нагодувати 348 учнів без потужного генератора, кухарям доводиться працювати вночі, коли є напруга в мережі.
Схожий досвід описує і Віра Ревенко, директорка Веселодолинського ліцею:
– Усі сплять, а наші кухарі готують. Потім щільно закутують каструлі у ковдри, щоб зберегти обід теплим до ранку. У класах освітлення немає, тож ми пересунули парти ближче до вікон, а діти приносять із собою ліхтарики. Уроки скоротили до 30-35 хвилин.
У Петрівському та Красненському ліцеях ситуацію врятували старі технології. Директорки Тетяна Балабанова та Тетяна Узун в один голос кажуть: пічки на дровах, які зберегли на кухнях, стали справжнім порятунком. Вони працюють і як плити, і як каміни, забезпечуючи гарячу їжу незалежно від стану енергосистеми.
Найважче доводиться великим закладам. Директор Бессарабського ліцею Олег Ткаченко опікується майже 650 учнями. Через морози та брак потужності генераторів у спортзалах тимчасово замінили фізкультуру на шахи та шашки.
– Жодна громада не потягне паливо для всіх генераторів самотужки – це величезні гроші. Ми знайшли донорів, які готові встановити нам потужний газовий генератор на 120 кВт. Це єдиний шлях до повної автономності, – ділиться планами Олег Ткаченко.
Думки батьків розділилися: від розпачу через витрати до вдячності за можливість віддати дитину в тепле місце.
Школи півдня Одещини сьогодні – це не просто освітні заклади. Це пункти незламності, де затишок тримається на ентузіазмі вчителів, нічних змінах кухарів та старих добрих пічках. Життя триває, і попри всі блекаути, дзвоник на урок продовжує лунати.
***
Ось так виживають навчальні заклади в колишньому Тарутинському районі. Більше за все школам не вистачає потужних генераторів, а громадам – коштів, щоб їх усі забезпечити паливом. Проте діти продовжують вчитися, а вчителі – вчити. І це головне – життя триває.
Читайте також:
Для тих, хто з острахом переглядає графіки сонячної активності, є приємна новина: 5 травня 2026… Read More
В Україні набули чинності нові правила повернення залізничних квитків на внутрішні рейси. Тепер сума компенсації… Read More
Одеська область готується до офіційного старту пляжного сезону. Спеціальні комісії вже обстежують прибережні зони, власники… Read More
Президент України Володимир Зеленський оголосив про запровадження режиму тиші на фронті, який набуде чинності опівночі… Read More
Микола Петровський — цивільний, юрист, волонтер і людина з інвалідністю — сьогодні відбуває 16-річний термін… Read More
Завтра, у вівторок, 5 травня 2026 року, в Одесі та області встановиться спокійна весняна погода… Read More
