Село Лабушне, що на Кодимщині, зародилося на теренах Дикого поля. На схилах вибалку Лабушне зоріє посеред яблуневих садків, привертаючи увагу подорожніх джерелами, самобутньою культурою, звичаями і талановитими людьми.
Старожили кажуть, що село виникло близько пів тисячоліття тому. Про його давність свідчать кістки мамонтів і залишки Трипільської культури.
Через свої родючі яблуневі сади село колись називалося Яблучним. Рекордними були врожаї садівників у 50-х роках минулого століття. Тоді під керівництвом Максима Палісіки збирали майже по 150 центнерів фруктів з кожного гектара.
Легенда розповідає, що колись тут шумів ліс і на його окраїнах, у так званому циганському яру, тулилося кілька хат. Торговий шлях проходив саме через нього, де і грабували купців. Про такі пограбування у народі казали «накладати лабу».
Але більшість жителів Лабушного полюбляє легенду про козака Лабу, котрий оселився у цій місцині, шукаючи волі.
Спочатку Дике поле було заселене українцями і молдаванами. Пізніше – поляками і євреями.
— У селі були великі плантації винограднику, якими володів пан Гурдецький. Йому належав ставок, садок, поля і будівлі. Звідси і назва хутора — Гурдецьке. Вся земля належала князю Русановському та поміщикам. Поміщицькі економії називалися «Гурдецьке», «Французьке», «Молокіш». Ці назви залишилися й до сьогодні. В економії «Гурдецьке» випалювалось вапно, — розповідає краєзнавець Ігор Євтодій.
До 1941 року в селі було дві семирічні школи (молдавська і українська), кілька клубів, троє дитячих ясел, медпункт і навіть пологовий будинок.
На фронтах Другої світової воювали 510 жителів Лабушного. З них майже половина загинули. Полеглим односельцям встановлено обеліск Слави. Біля Будинку культури споруджено пам’ятник визволителям.
Коли відгриміли бої, лабушняни взялися відбудовувати село. Піднімалися нові будинки, ферми, клуб, лікарня, Будинок культури. А у 60-х роках відкрито нову школу на 350 дітей. Розвивалося сільське господарство. Все більше молодь села прагла до міста, і здавалося, що відходять у небуття традиції, звичаї і обряди.
Але жителі села свято берегли своє культурне надбання у піснях, легендах, танцях, музиці і у переказах.
– Збиралися на вечорниці всією магалою, — розповідає Євгенія Бурячковська. — Горіла керосинова лампа. Хто пряде, хто сітки плете. Бабця моя на верстаті ткала. Щось розповідали і співали. А які ж пісні були! Після того, як роботу зроблено, сідали вечеряти.
На вечорницях дівчата готували собі зестру (придане): доріжки, кадрелі (чіплялись на стіну), рушники, подушки. Скриня молодої мала бути повністю наповнена.
Тут і сьогодні можна навчитися вишивати рушники у старовинній техніці «колодочка». Її зберегли тутешні майстрині і передають новим поколінням вишивальниць краю.
Рукотворним дивом є і жолоб, видовбаний Афанасієм Бурячковським та Андрієм Проданом. Тут прали і полоскали білизну. Дуже брудні речі мастилися лукницею (глиною) і пралися. Лукниця була замість мила, милилась надзвичайно добре і виводила будь-які плями. У жолобі замочували мішковину, роблену на верстаті, та рушники. Сьогодні жолоб служить поїлкою для тварин.
Лабушненські джерела мають лікувальні властивості. Вони багаті на магній і срібло і надзвичайно корисні для шлунково-кишкового тракту.
Свого часу джерелами зацікавився отець Михаїл, який очолював лабушненську парафію. Він мав намір випускати лабушненську мінеральну воду, а кошти спрямовувати на розвиток храму та притулку для престарілих.
Курортологічна лабораторія, яка визнала цілющі властивості води, зробила навіть ескіз етикетки, що має бути на пляшці.
Проте через сімейні обставини отець Михаїл змушений був поміняти парафію. І справа з випуском мінеральної лабушненської води загальмувалась.
Отже, якщо ви надумаєте пуститися Шпаковим шляхом, обов’язково навідайте це село!
Робимо просте тісто, як на вареники. Зараз роблю тісто на нудлі на кислому молоці. Тоді вони піднімаються пишно.
Розкатуємо коржі, змащуємо смаженою на олії цибулею, скручуємо трубочкою і ріжемо квадратиками.
А в цей час вариться курка. Як звариться, додаємо трохи картоплі. Солимо, перчимо, додаємо води, щоб покрила картоплю. Потім кладемо нудлі гіркою по колу. Варимо приблизно годину.
Смачного!
Читайте також:
Ви колись читали книжки для собаки або разом з собакою? А хочете спробувати? Тоді на… Читати далі
З перших днів війни з'явилися похмурі жарти про одеського бичка, який до літа розжиріє, годуючись… Читати далі
Григорій Янченко, більш відомий як волонтер "дядя Гриша" з Херсона подорожує різними містами України та… Читати далі
У Подільську на Одещині з 1 липня підняли тариф на воду для населення. Послуги водопостачання… Читати далі
Одесит, який вилаяв у ветклініці ветерана на протезах Олексія Притулу, змушений був вибачитися перед потерпілим.… Читати далі
У четвер, 4 липня 2024 року, розпочалася 862-а доба з початку повномасштабного вторгнення росії до… Читати далі
