Фонд «ЛюдіІкс» існує в Одесі з 2018 року, хоча волонтерською діяльністю ці люди займалися ще з 2015-го. 2018-го з'явився постійний колектив і свою назву, 2021-го оформили юридичний статус благодійної організації. Кому та як допомагають? Точково: літнім одиноким людям, малозабезпеченим і багатодітним сім'ям, матерям-одинакам, усім, хто потребує, особливо «по області», куди рідко добираються великі благодійники. Але з початком війни виникли й інші турботи.
– Основним нашим напрямком завжди була не Одеса, а Одеська область, – розповідає волонтерка Настя. – І ми давно навчилися працювати не навмання, а серйозно: у нас укладено договори з територіальними громадами, ми отримуємо цільові запити від соцпрацівників, які краще бачать, що потрібно конкретним людям. Але тепер ми почали працювати з переселенцями.
Специфіка такої роботи в тому, що все потрібне буквально сьогодні, зараз.
– Біженців та переселенців ніхто не кидає тут самих. Є великі фонди, як «Корпорація монстрів», є державна підтримка, – каже директор фонду Юрій Печужев. – Але тим самим «Монстрам» важко працювати з окремими людьми. Та й оформлення договорів, офіційне отримання допомоги займають час, а ми допомагаємо оперативно. Тобто забезпечити тих самих вимушених переселенців має держава, але ми намагаємося бути на підхваті спочатку.
З гарячих точок люди їдуть буквально в чомусь, часто без змінної білизни та верхнього одягу. Волонтер Настя описує випадок, який сьогодні став типовим:
– Днями звернулися по допомогу бабуся з онуком, ледве вибралися з-під артобстрілу. Сльози щастя на очах, що живі, голос у бабусі тремтить. Але на руках у них нічого, крім документів, і все найнеобхідніше терміново треба, треба.
Настя з гордістю показує нам товстий зошит у клітку, де сторінки розкреслені та густо списані. На перший погляд, це нагадує шкільну лабораторну роботу. Але перед нами – робота практична, у реальних умовах.
Кожен аркуш поділений на три графи: ПІБ та дата народження, чого потребують, адресу та контактний номер. Міські адреси перемежовуються з обласними. Половина імен та потреб викреслено прозорим рожевим маркером.
– Це те, що ми вже доставили, – пояснює Настя.
У графі «Нужі» повторюється майже дослівно те саме: «Памперси», «Хімія», «Продукти». Іноді миготять слова «Дитяча коляска», «Дитячий стільчик» або маленька позначка «Інвалід такої групи».
«Спонсори» фонду «ЛюдиІкс» відрізняються разючою різноманітністю. Тут і «Ротарі-клуб» з Організацією раннього втручання, і одеські бізнесмени, і скромні пенсіонерки, які приносять по кульку крупи.
– Усі допомагають, і будь-яка допомога є цінною. Хтось може дати 200 євро, а хтось пакет гречки, який теж сьогодні 70 гривень коштує, між іншим! – нагадує волонтерка Настя. – Якщо чогось не виявляється у нас на руках, то шукаємо через групу у Вайбері. Ось були терміново потрібні дорослі памперси – кинули клич. І в когось виявилося півпачки будинку, а хтось підкинув грошима, так і забезпечили нужденну людину.
Директор фонду теж ділиться забавними історіями, що накопичилися.
– З Америки двічі була допомога, зокрема, просто на пошту прийшли посилки для «ЛюдиІкс». Не зрозуміло навіть, звідки вони про нас…
А був випадок, зателефонувала знайома: є трохи підгузків, забереш? Звичайно, говорю, давай. Приїхав «бусик», забитий підгузками. Загалом, вийшло три чи чотири таких «бусики», я при розвантаженні схуд, здається, на три кілограми!
Іграшки, дитячий одяг та взуття нам часто передають нові, «нульові». Не розпродалася у магазинчику сезонна колекція – підприємці привозять залишки на благодійність. І особливо це приємно, коли нове, чисте даєш дитині до року. Будь-який батько розуміє, що немовляті потрібна річ не з мішка з гумодопомогою б/в, а з акуратної упаковки.
Протягом розмови двері з вулиці постійно відчиняються. Входить чоловік із пакетом: «Тут дитяче, речі…». Входить усміхнена жінка із двома торбами: «От, принесла! Пральний порошок нормальний, рідке мило там… ».
Волонтери приймають та сортують, не припиняючи розповідати.
Про це говорять багато, але ніколи не буде зайвим нагадати: тут дуже просять не нести ганчір’я, рвані ганчір’я, брудні речі, старі шуби та поламані іграшки! Вам ближче донести це до «альтфатера», а люди у фонді заощадять зайві години марної роботи з сортування сміття.
– Правда, можуть стати в нагоді шматки тканини зеленого і коричневого кольору! – схаменуться дівчата. – Ми це передаємо знайомим, які зараз плетуть для міста маскувальні сітки.
Читайте також: Одесити збирають кошти на бронежилети для захисників України
Ще волонтери не дуже задоволені своїм приміщенням – напівпідвальним, тісним, що потребує ремонту. Те, що орендують його за власний кошт, це предмет гордості. Але мінус у тому, що будь-якої миті господарі можуть «попросити на кисень». І хороший ремонт хотілося б зробити (теж «на свої» і своїми руками), але немає жодних гарантій, що залишаться тут надовго.
– Важко, що немає людини, яка могла б перебувати постійно тут, у приміщенні організації, – ділиться волонтер Настя. – Наші люди готові допомагати хоч цілодобово, але вони мають і свою основну роботу. Мріємо знайти спонсора, який взяв би на себе виплату зарплати хоч одному штатному співробітнику, а поки що просто посильно волонтеримо. І, звичайно, мріємо про розширення на інші райони міста та на область, щоб наших точок було більше. Але це поки що теж тільки в проектах.
Автор фото: Борис Яворський
У сучасному світі стабільний та швидкісний інтернет дуже важливий для виконання бізнес-завдань та повсякденного користування.… Read More
В Одесі правоохоронці затримали завідувачку одного з відділень "Дитячої міської клінічної лікарні №3". Її підозрюють… Read More
22 листопада 1954 року, тобто рівно 70 років тому «скопитився» Андрій Януарович Вишинський. «Фі!», —… Read More
У частині Приморського району Одеси у п'ятницю, 22 листопада 2024 року, тимчасово відключать воду. Причина… Read More
В ЮНЕСКО дали відповідь на гучний «Одеський лист», в якому противники деколонізації топонімів, названих на… Read More
Завтра, у п'ятницю, 22 листопада 2024 року, в Україні та, зокрема, в Одесі та Одеській… Read More
