Фонд «ЛюдіІкс» існує в Одесі з 2018 року, хоча волонтерською діяльністю ці люди займалися ще з 2015-го. 2018-го з'явився постійний колектив і свою назву, 2021-го оформили юридичний статус благодійної організації. Кому та як допомагають? Точково: літнім одиноким людям, малозабезпеченим і багатодітним сім'ям, матерям-одинакам, усім, хто потребує, особливо «по області», куди рідко добираються великі благодійники. Але з початком війни виникли й інші турботи.
– Основним нашим напрямком завжди була не Одеса, а Одеська область, – розповідає волонтерка Настя. – І ми давно навчилися працювати не навмання, а серйозно: у нас укладено договори з територіальними громадами, ми отримуємо цільові запити від соцпрацівників, які краще бачать, що потрібно конкретним людям. Але тепер ми почали працювати з переселенцями.
Специфіка такої роботи в тому, що все потрібне буквально сьогодні, зараз.
– Біженців та переселенців ніхто не кидає тут самих. Є великі фонди, як «Корпорація монстрів», є державна підтримка, – каже директор фонду Юрій Печужев. – Але тим самим «Монстрам» важко працювати з окремими людьми. Та й оформлення договорів, офіційне отримання допомоги займають час, а ми допомагаємо оперативно. Тобто забезпечити тих самих вимушених переселенців має держава, але ми намагаємося бути на підхваті спочатку.
З гарячих точок люди їдуть буквально в чомусь, часто без змінної білизни та верхнього одягу. Волонтер Настя описує випадок, який сьогодні став типовим:
– Днями звернулися по допомогу бабуся з онуком, ледве вибралися з-під артобстрілу. Сльози щастя на очах, що живі, голос у бабусі тремтить. Але на руках у них нічого, крім документів, і все найнеобхідніше терміново треба, треба.
Настя з гордістю показує нам товстий зошит у клітку, де сторінки розкреслені та густо списані. На перший погляд, це нагадує шкільну лабораторну роботу. Але перед нами – робота практична, у реальних умовах.
Кожен аркуш поділений на три графи: ПІБ та дата народження, чого потребують, адресу та контактний номер. Міські адреси перемежовуються з обласними. Половина імен та потреб викреслено прозорим рожевим маркером.
– Це те, що ми вже доставили, – пояснює Настя.
У графі «Нужі» повторюється майже дослівно те саме: «Памперси», «Хімія», «Продукти». Іноді миготять слова «Дитяча коляска», «Дитячий стільчик» або маленька позначка «Інвалід такої групи».
«Спонсори» фонду «ЛюдиІкс» відрізняються разючою різноманітністю. Тут і «Ротарі-клуб» з Організацією раннього втручання, і одеські бізнесмени, і скромні пенсіонерки, які приносять по кульку крупи.
– Усі допомагають, і будь-яка допомога є цінною. Хтось може дати 200 євро, а хтось пакет гречки, який теж сьогодні 70 гривень коштує, між іншим! – нагадує волонтерка Настя. – Якщо чогось не виявляється у нас на руках, то шукаємо через групу у Вайбері. Ось були терміново потрібні дорослі памперси – кинули клич. І в когось виявилося півпачки будинку, а хтось підкинув грошима, так і забезпечили нужденну людину.
Директор фонду теж ділиться забавними історіями, що накопичилися.
– З Америки двічі була допомога, зокрема, просто на пошту прийшли посилки для «ЛюдиІкс». Не зрозуміло навіть, звідки вони про нас…
А був випадок, зателефонувала знайома: є трохи підгузків, забереш? Звичайно, говорю, давай. Приїхав «бусик», забитий підгузками. Загалом, вийшло три чи чотири таких «бусики», я при розвантаженні схуд, здається, на три кілограми!
Іграшки, дитячий одяг та взуття нам часто передають нові, «нульові». Не розпродалася у магазинчику сезонна колекція – підприємці привозять залишки на благодійність. І особливо це приємно, коли нове, чисте даєш дитині до року. Будь-який батько розуміє, що немовляті потрібна річ не з мішка з гумодопомогою б/в, а з акуратної упаковки.
Протягом розмови двері з вулиці постійно відчиняються. Входить чоловік із пакетом: «Тут дитяче, речі…». Входить усміхнена жінка із двома торбами: «От, принесла! Пральний порошок нормальний, рідке мило там… ».
Волонтери приймають та сортують, не припиняючи розповідати.
Про це говорять багато, але ніколи не буде зайвим нагадати: тут дуже просять не нести ганчір’я, рвані ганчір’я, брудні речі, старі шуби та поламані іграшки! Вам ближче донести це до «альтфатера», а люди у фонді заощадять зайві години марної роботи з сортування сміття.
– Правда, можуть стати в нагоді шматки тканини зеленого і коричневого кольору! – схаменуться дівчата. – Ми це передаємо знайомим, які зараз плетуть для міста маскувальні сітки.
Читайте також: Одесити збирають кошти на бронежилети для захисників України
Ще волонтери не дуже задоволені своїм приміщенням – напівпідвальним, тісним, що потребує ремонту. Те, що орендують його за власний кошт, це предмет гордості. Але мінус у тому, що будь-якої миті господарі можуть «попросити на кисень». І хороший ремонт хотілося б зробити (теж «на свої» і своїми руками), але немає жодних гарантій, що залишаться тут надовго.
– Важко, що немає людини, яка могла б перебувати постійно тут, у приміщенні організації, – ділиться волонтер Настя. – Наші люди готові допомагати хоч цілодобово, але вони мають і свою основну роботу. Мріємо знайти спонсора, який взяв би на себе виплату зарплати хоч одному штатному співробітнику, а поки що просто посильно волонтеримо. І, звичайно, мріємо про розширення на інші райони міста та на область, щоб наших точок було більше. Але це поки що теж тільки в проектах.
Автор фото: Борис Яворський
З 27 червня 2026 року вартість проїзду в одеських маршрутках зросте з 20 до 25… Read More
Літня спека повертається, а разом із нею й бажання відпочити біля моря. Розповідаємо, якою буде… Read More
Ключові моменти: Південь Одещини все частіше потерпає від посух, пилових бур і нестачі вологи, що… Read More
Доброго ранку всім, окрім долара. Він знову прокинувся не з тієї ноги й поліз угору.… Read More
Четвер, 18 червня, принесе полегшення для багатьох українців. Після спалахів на початку місяця геомагнітна ситуація… Read More
Одеський ринок оренди переживає нову хвилю подорожчання. Найбільше зросли ціни на двокімнатні квартири, а Приморський… Read More
