Колодія величаймо — весну зустрічаймо: про українське свято, яке не має аналогів у світі

Традиції сім’ї Гогулінських з Ясенового

Хранительки народних традицій Ольга Гогулінська з донькою Аллою Чаус готують до свята кольорові вареники.

— Для забарвлення тіста додаємо сік буряка, моркви або шпинату. В останній тиждень перед постом вареники готували з різною начинкою. Найчастіше — з сиром, — розповіла Ольга Гогулінська. —  Найулюбленіше дійство — спалювання опудала зими в останній день Масниці — Прощену неділю. Розповсюдженим і веселим обрядом був і Колодій.

Не женився єси, то колодку носи!

За народним повір’ям, Колодій, як бог і опікун шлюбу, щедро обдаровував здоров’ям, злагодою, достатком тих, хто створював родини, дарував подружжю діточок.

Тому в останній день Масниці заміжні жінки обходили родини, де були неодружені парубки і дівчата, і прив’язували їм колодку як покарання за те, що не одружені. Молодиці прив’язували до лівої руки дівочу колодку, з барвистими стрічками та квітками, а хлопцям — до ноги. Оскільки ніхто не бажав тягати колодку, то від неї відкуплялись: стрічками, танцями, їжею, напоями чи грошима. Пам’ятаючи про такий звичай, парубки заздалегідь готували «відкупного».