Коли звільнять Крим: анексія, опір та очікування військових

Анексія Криму у 2014 році та загроза для Європи

У лютому 2014 року, порушивши міжнародне право, Росія анексувала Крим. А в березні за результатами невизнаної більшістю країн світу «референдуму» включила півострів до свого складу.

Після анексії Крим перетворився на військовий плацдарм. Сьогодні окрім кораблів Чорноморського флоту ВМФ тут базуються ракетні комплекси, що атакують українські території. Знаходяться основи зберігання ядерних боєприпасів. А це створює атомну загрозу не лише Україні, а і європейським країнам. Тому, переконаний депутат Одеської облради Февзі Мамутов, деокупація Криму потрібна не лише Україні. Зацікавлена у ній і Європа.

Не змінив присязі та переїхав до Одеси

Чемпіон Європи з греко-римської боротьби Февзі Мамутов народився в Севастополі. Тут виступав за ЦСКА Збройних Сил України. Але після анексії Криму продовжувати спортивну кар’єру не зміг. 2014 року він залишив півострів.

— Коли вступаєш до лав ЦСКА, стаєш військовослужбовцем: приймаєш присягу, статут. Був вибір: переприсягнути чи залишитися вірним своїй країні — піти на материкову частину, — розповідає Февзі.

— Військова присяга — це клятва. І після того, як я дав клятву перед народом України, я не можу її зрадити.

Зараз Февзі живе в Одесі. За його ініціативою у нашому місті, на Левітана, 62 відкрився кримсько-татарський культурний центр «Промінь». Під час війни він перетворився на волонтерський центр. Тут допомагають переселенцям із «гарячих» точок країни. І, за словами Февзі, хто, хоч як кримські татари, що пережили жахи депортації, можуть зрозуміти людей вимушених покинути свій будинок.

А інтерв’ю для читачів нашої газети депутат — волонтер дав дорогою до Бахмута, куди доставляв бійцям генератор, маскувальні сітки, окопні свічки, зимовий одяг, спальні мішки, аптечки та різні смаколики.

День кримського опору та підготовка до «референдуму»

—  Коли рашисти захопили Маріуполь, піднесли це, як «визволення». Це звичайний підлий крок РФ, — зазначає Февзі.

– Те ж сталося і при анексії півострова. Протягом місяця до так званого «референдуму» у Криму блокувалися українські ЗМІ. Вела проросійська пропаганда. Містечкові політичні партії закликали до повного підпорядкування Криму Росії. І подіяв своєрідний «масовий гіпноз». Особливо коли порівнювалося щедре фінансування Чорноморського флоту Росії та плачевний стан українських ВМС. На цьому тлі «засипати» людей агітацією було неважко.

26 лютого 2014 року увійшов до історії нашої країни, як День кримського опору російської окупації. Тоді під стінами кримського парламенту зіткнулися багатолюдні мітинги проукраїнських та проросійських сил. Місцева поліція, як то кажуть, самоусунулася. А на півострів прибули російські спецназівці. Верховна Рада та уряд Криму були захоплені. Над будинками – вивішені прапори Російської Федерації.

Росія в історії Криму

— Люди думали, може, за російської влади краще буде. Хоча кримські татари протягом століть були проти Кремля, — наголошує Февзі. — Росія завжди несла моєму народу лише смерть та поневіряння.

• 1783 рік — позбавила державності;
• 1917 — знищила нашу інтелігенцію за часів «червоного терору»;
• 1944 – депортувала кримських татар до спецпоселень Уралу, Сибіру, Середню Азію.

Потрапив під депортацію і мій дід, повертаючись з війни. Буквально на кордоні НКВС зірвав з його грудей отримані медалі і дав припис вирушити до Середньої Азії.

Туди вже встигли вивезти всю сім’ю діда. Дорогою молодші діти померли. А знайти своїх близьких він зміг лише за 10 років.

Сьогодні Росія, як і раніше, переслідує кримчан. За період окупації тут зафіксовано 262 політичних ув’язнених, з яких 188 — кримські татари. Серед в’язнів, за словами Февзі, є троє з Одеси.

Мобілізація та вибухи в Криму

При окупаційному режимі кримчани не припиняють опору російським загарбникам. Завдяки партизанам, переконаний кримчанин, ЗСУ отримують точні координати російських військових об’єктів. І невдовзі бази та аеродроми злітають у повітря — через «необережне куріння». За підпал російської військової бази у смт. Радянська, ліквідацію окупантів узяв на себе відповідальність партизанський рух «АТЕШ».

А на кримсько-татарському весіллі в Бахчисараї гості танцювали під легендарну українську пісню «Ой, у лузі червона калина». Деяких учасників урочистостей тоді заарештували. Багатьох оштрафували на великі суми.

Зараз все більше кримчан хочуть деокупації півострова. Навіть ті, хто 2014 року залишився в анексованому Криму. У багатьох просто не було можливості виїхати, не було грошей, — визнає Февзі. — Але тепер, коли в Криму починається мобілізація, надходять повістки, люди не бажають перебувати під владою Росії.

Повернутися до Криму після стількох років

– Повернуся, якщо розумію, що там корисний. А насамперед дуже хочу побачити маму, — ділиться кримчанин.

Побачитися з мамою, що залишилася в Керчі, мріє і журналіст Катерина, яка теж виїхала з Криму у 2014 році.

– До 2014 року в мене і думки не було їхати з Криму. Я жила у Сімферополі, закінчила там університет, там була робота та друзі. І, їдучи кудись — або ненадовго, завжди поверталася до МОЙОГО міста із задоволенням, — ділиться кримчанка.

Але одного разу все змінилося. Спочатку їй здавалося, що це був чийсь — то злий жарт, що Україна-ненька нізащо не віддасть Криму «на поталу».

Тут я можу навести слова одного свого знайомого: «Крим здали без бою, що наповнювало мене почуттям безсилої злості. Коли ти ніяк не можеш вплинути на ситуацію і від тебе нічого не залежить. А ті, від кого залежить, не діють або просто зраджують», — цитує журналіст. – Все було — і розпач, і сльози. І ще, як зараз пам’ятаю, постійно крутилася в голові пісня Кузьми: «На мій погляд, чувак, нас кинули, як лохів, розвели за спинами».

Але найбільше Катерину шокувала зрадлива позиція рідних, друзів, колег. Більшість із них, згадує вона, прийняли росію з радістю і були впевнені, що «ось тепер точно заживемо».

— Треба сказати, що багатьох налякали «жаху Майдану», чому чималою мірою потурала тодішня кримська влада — навіть у маршрутках крутила відповідні ролики. І дуже багато хто був упевнений: «Нам тут майданів не треба!». І вірили, що «наша мати-росія точно нас захистить», — розповідає кримчанка. — А я не хотіла жити у Росії! Здогадувалася, що не все так весело тут (як, втім, і виявилося). І, зрештою, чому хтось повинен за мене вирішувати, який паспорт мені мати, які телеканали дивитися?

Вимушений переїзд з Криму до Одеси

Одеські родичі й раніше звали Катерину в наше місто — мовляв, тут перспектив більше. І вона вирішила запрошенням скористатися. Тим більше, що робота була на відстані — випускаючий редактор на сайті «Події Криму». Згодом він потрапив до заборонених, а до головного редактора, за словами журналіста, навіть навідувалися ФСБшники. Тож і робота чималою мірою переїзду сприяла.

—  Як би складно не було, про прийняте рішення я жодного разу не пошкодувала.

Чим далі, тим більше шокувала від беззаконня, що твориться в Криму, — ділиться Катерина. — Те, що шокувало багатьох українців у Херсоні, ще раніше відбувалося і в Криму.

Півострів обов’язково повернеться до складу України, впевнена кримчанка.

— Так, спочатку виникали деякі сумніви, — зізнається вона. —  Але після початку повномасштабного вторгнення «братського народу», який зарвався до кінця, їх уже не залишилося. Тут питання лише у часі. Звичайно, хотілося б, щоб це трапилося цього року, але тут уже все залежить від наших ЗСУ, які, я впевнена, не підведуть.

Коли ж Крим звільнять

За прогнозами екс-командувача армією США в Європі генерала Бена Ходжеса, Україна звільнить Крим до осені 2023 року. Але, звісно, за умови надання Заходом обіцяної допомоги – високоточної зброї більшої дальності. І, безумовно, збереження дієвих антиросійських санкцій.

ВСУ деокупують Крим швидше, ніж прогнозують західні аналітики, вважає керівник ГУР Кирило Буданов. Причому півострів буде повернуто комбінованим шляхом: і силою, і дипломатією. А звільнять його до літа.

—  Без сили нічого не буде. Наші підрозділи зайдуть туди зі зброєю в руках, — наголосив Буданов.

 

Читайте також: Прогноз, що буде на війні в Україні у 2023: наступ у лютому, дії Білорусі та звільнення територій