Крим після анексії: переселенці розповіли про опір, репресії та вірогідність деокупації

Ключові моменти:

• Росія анексувала Крим у лютому–березні 2014 року з грубим порушенням міжнародного права;
• За період окупації зафіксовано 262 політичних ув’язнених, 188 із них — кримські татари;
• Крим перетворений на військовий плацдарм із ракетними комплексами та об’єктами Чорноморського флоту;
• Опір на півострові триває: працюють партизани, а кримчани дедалі частіше говорять про деокупацію.

Цей матеріал підготовлений на основі особистих інтерв’ю журналістки «Одеського життя» з кримчанами, які пережили анексію, залишили півострів та продовжують підтримувати зв’язок із родинами в окупації. У тексті використані прямі свідчення депутата Одеської облради Февзі Мамутова та журналістки Катерини, яка після 2014 року працювала в інформаційному спротиві проти російської пропаганди.

Редакція зберігає цитати без змін і фіксує події відповідно до міжнародно визнаної позиції щодо статусу Криму як тимчасово окупованої території України.

Російська агресія почалася з анексії Криму у 2014 році

У лютому 2014 року, порушивши міжнародне право, Росія анексувала Крим. А в березні за результатами невизнаного більшістю країн світу «референдуму» включила півострів до свого складу.

Після анексії Крим перетворився на військовий плацдарм. Сьогодні, окрім кораблів Чорноморського флоту ВМФ РФ, тут базуються ракетні комплекси, які атакують українські території. Розміщені склади зберігання ядерних боєприпасів. Це створює атомну загрозу не лише Україні, а й європейським країнам.

Депутат Одеської облради Февзі Мамутов переконаний: деокупація Криму потрібна не лише Україні. Зацікавлена в ній і Європа.

Не зрадив присязі та переїхав до Одеси

Чемпіон Європи з греко-римської боротьби Февзі Мамутов народився в Севастополі. Тут виступав за ЦСКА Збройних Сил України. Але після анексії Криму продовжувати спортивну кар’єру не зміг. У 2014 році він залишив півострів.

— Коли вступаєш до лав ЦСКА, стаєш військовослужбовцем: приймаєш присягу, статут. Був вибір: переприсягнути чи залишитися вірним своїй країні — піти на материкову частину, — розповідає Февзі.

— Військова присяга — це клятва. І після того, як я дав клятву перед народом України, я не можу її зрадити.

Сьогодні Февзі живе в Одесі. За його ініціативою на Левітана, 62 відкрився кримсько-татарський культурний центр «Промінь». Під час війни він перетворився на волонтерський центр. Тут допомагають переселенцям із «гарячих» точок країни.

Інтерв’ю для читачів «Одеського життя» депутат-волонтер давав дорогою до Бахмута, куди доставляв бійцям генератор, маскувальні сітки, окопні свічки, зимовий одяг, спальні мішки, аптечки та продукти.

День кримського опору та підготовка до «референдуму»

— Коли рашисти захопили Маріуполь, піднесли це, як «визволення». Це звичайний підлий крок РФ, — зазначає Февзі.
— Те ж сталося і при анексії півострова. Протягом місяця до так званого «референдуму» у Криму блокувалися українські ЗМІ. Велася проросійська пропаганда. Містечкові політичні партії закликали до повного підпорядкування Криму Росії. І подіяв своєрідний «масовий гіпноз».

26 лютого 2014 року увійшов до історії як День кримського опору російській окупації. Тоді під стінами кримського парламенту зіткнулися багатолюдні мітинги проукраїнських та проросійських сил. Верховна Рада та уряд Криму були захоплені, над будівлями підняли прапори РФ.

Росія в історії Криму

— Люди думали, може, за російської влади краще буде. Хоча кримські татари протягом століть були проти Кремля, — наголошує Февзі. — Росія завжди несла моєму народу лише смерть та поневіряння.

• 1783 рік — позбавлення державності;
• 1917 рік — знищення інтелігенції під час «червоного терору»;
• 1944 рік — депортація кримських татар до Уралу, Сибіру, Середньої Азії.

— Потрапив під депортацію і мій дід… НКВС зірвав з його грудей медалі і дав припис вирушити до Середньої Азії… Знайти своїх близьких він зміг лише за 10 років.

За період окупації зафіксовано 262 політичних ув’язнених, з яких 188 — кримські татари.

Інформаційний спротив: журналістка з Криму

Катерина виїхала з Криму у 2014 році. До анексії вона жила у Сімферополі, працювала, мала друзів і не уявляла, що доведеться покинути рідне місто.

Переїхавши до Одеси, вона стала частиною інформаційного спротиву — працювала випускаючою редакторкою сайту «Події Криму», який писав правду про ситуацію на півострові.

Згодом сайт був заблокований окупаційною владою. За словами Катерини, до головного редактора навіть навідувалися ФСБшники.

— А я не хотіла жити у Росії! … Чому хтось повинен за мене вирішувати, який паспорт мені мати, які телеканали дивитися?

— «Крим здали без бою, що наповнювало мене почуттям безсилої злості… А ті, від кого залежить, не діють або просто зраджують».

Вона переконана: повернення Криму — лише питання часу.

— Півострів обов’язково повернеться до складу України… Тут питання лише у часі.

Чи можливе звільнення Криму

Мобілізація, вибухи на військових об’єктах, партизанський рух — усе це свідчить, що півострів не є «стабільним тилом» для Росії.

Деокупація Криму залежить від розвитку військової ситуації, міжнародної підтримки України та дій ЗСУ. Але для багатьох кримчан питання стоїть не «чи», а «коли».

Коли звільнять Крим: анексія, опір і деокупація

Анексія Криму 2014 року, репресії, інформаційний спротив і прогнози деокупації. Свідчення кримчан та військових.

Раніше ми розповідали історію кримчанки, яка переїхала до Одеси і місто стало її новим домом.

Читайте також: В Одесі відзначили День корінних народів.