Село Гольма на Одещині розташоване на двох берегах річки Кодими. Тут знаходили рештки мамонта та поселення трипільської культури, а Одеська кіностудія знімала фільм Кіри Муратової. Сьогодні в селі зберігають народні традиції, старовинні речі та історії земляків, а Будинок культури став ще й волонтерським хабом.
Вид на село Гольма та річку Кодима
Ключові моменти:
Гольма не схожа на місце, куди їдеш у пошуках гучних туристичних відкриттів. Але варто звернути з дороги, пройтися селом і поговорити з людьми — і звичайний на перший погляд населений пункт починає відкривати одну історію за іншою.
Журналістка «Одеського життя» Любов Кузьменко побувала у Гольмі та разом із краєзнавицею, директоркою Будинку культури Оленою Перепилюк пройшла сільськими стежками. Тут збереглися легенди про чумаків, пам’ять про давні поселення, незвичайний народний стінопис і місця, пов’язані зі зйомками фільму Кіри Муратової.
А ще це село, де минуле не просто згадують — його намагаються зберегти власними руками. У Будинку культури плетуть маскувальні сітки, збирають допомогу для військових, зберігають старовинні речі та записують історії земляків. Саме таким — живим, несподіваним і зовсім не провінційним — відкрилася нам Гольма.
Дивовижними сільськими стежками Гольми ми подорожували разом із краєзнавицею, директоркою Будинку культури Оленою Перепилюк.
– За офіційними даними, Гольма заснована у 1753 році, коли землі Подільщини були звільнені від турецького панування. Але історія нашої місцини значно давніша. Адже тут археологи знайшли поселення трипільської культури IV-III тисячоліття до нашої ери, – розповідає пані Олена.
Виявляється, у 1967 році під час розкопок у Гольмі знайшли рештки мамонта – доказ того, що тисячі років тому тут бродили велетенські тварини льодовикової доби. А поховання XIII століття нагадують про часи, коли на просторах краю точилась боротьба між князівствами та кочовими племенами.
Село простяглося на обох берегах річки Кодими. Для зручності його ділять на дві умовні половини – Гольма-1 та Гольма-2. Цей географічний поділ діє і під час проведення державних заходів. Наприклад, під час виборів тут утворюють дві окремі дільниці. Одна базується у Будинку культури (Гольма-1), інша – у приміщенні ліцею (Гольма-2).
За розповіддю краєзнавиці, історія культури та перших знань у Гольмі почалася із затишного куточка, відомого як Монастирська долина. У ті далекі часи біля місцевого містка стояло всього зо три десятки хатин. Поруч діяв монастир, стояв чернечий будинок та знаходився невеликий цвинтар. У місцині любили зупинятися на ночівлю чумаки. І хоч монастиря вже давно немає, Монастирська долина є й досі.
Навчати дітей грамоті в селі почали у 1902 році. Тоді перші уроки вчитель Олексій Булгак проводив у хаті селянина Василя Дзюбенка. За десять років людей побільшало, і громада вирішила побудувати справжню велику школу. Матеріали збирали всім миром: цеглу везли з Ананьєва, а камінь власноруч добували у Капрановому яру. Працювали так дружно, що будівлю звели всього за рік. А вже у 1935 році школа випустила своїх перших семикласників.
Друга світова війна чорною пеленою накрила село на три роки – з 1941-го по 1944-й. Відступаючи, нацисти намагалися спалити школу. Але громада зуміла відбудувати її після звільнення 26 березня 1944 року.
Зараз у селі працює сучасний ліцей.
Особливою гордістю села є його природні та культурні пам’ятки. Однією із них є відомий за межами Гольми дубовий гайок. У п’ятдесятих роках минулого століття голова колгоспу Олексій Володимирович Сузанський заклав перший лісовий розсадник. За десятиліття маленькі саджанці перетворилися на могутні дуби, створивши затишну зелену зону біля ставка. Ця місцина є улюбленим місцем відпочинку гольмівчан.
Ще однією окрасою села є старовинний парк. Цьогоріч йому виповнилося 90 років. Закладений він був у 1936 році.
А через 38 років біля парку виріс ошатний Будинок культури, який і сьогодні є творчим серцем села.
Є у Гольми ще одна цікава сторінка – Одеська кіностудія знімала тут художню драму «Наш чесний хліб» (режисери Кіра та Олександр Муратови). Події стрічки розгортались на тлі реальних сільських краєвидів. Головну роль блискуче виконала місцева жителька пані Базильська, назавжди вписавши Гольму в історію українського кінематографа.
Сьогодні село Гольма є важливою частиною Балтської міської громади. Замість колишніх радянських підприємств тут працюють фермерські господарства. А транспортна артерія Т-1603 єднає село з Балтою та Первомайськом.
Феноменом села є настінний розпис. Це забуте ремесло пращурів повернув до життя місцевий митець-аматор Олександр Маринчук. Стінопис з історичними сюжетами XIX століття привернув увагу науковців Одеського національного університету імені Мечникова. Вони вважають його зразком якісного відродження південноукраїнської культури.
А ще у Гольмянському Будинку культури діє етнографічна світлиця, яка зберігає подільські традиції, старовинний побут та культурну спадщину села. Тут зібрані предмети вжитку, якими користувалися місцеві жителі в минулому, зберігаються вишиті рушники, сорочки. скатертини та ткані килими. Представлені глиняні глечики, макітри, дерев’яне начиння. Усі експонати збиралися безпосередньо у Гольмі.
Ще однією окрасою краю є водосховище. Тихе плесо приваблює відпочивальників, риболовів та тих, хто шукає тишу і спокій. А навколишні степи, що зберігають свою первісну красу, й досі пам’ятають гомін козацьких походів, чумацькі шляхи та перші кроки тих, хто заснував цей благодатний край.
На берегах цього водосховища нещодавно відкрито ветеранський простір. Це осередок психологічної підтримки та реабілітації військових, ветеранів російсько-української війни та їхніх родин. Він створений бойовим медиком і психологом Василем Тороповим задля допомоги у відновленні й адаптації через побратимство та природу.
Осередком духовного й культурного життя села є старовинний храм і ліцей у Гольмі-2, а також Будинок культури в Гольмі-1.
Гольмянський Будинок культури – це філія Центру культури та дозвілля Балтської міської ради. Місцеві виконавці дарують нове звучання автентичним південноукраїнським пісням.
– Наша громада активно підтримує ЗСУ, займається волонтерством та піклується про тих, хто цього потребує. А заклад культури став справжнім волонтерським хабом. Тут організовано збір допомоги та плетіння маскувальних сіток для ЗСУ. Регулярно оголошуються збори на матеріали, до яких долучаються всі жителі села, – розповідає староста округу Микола Мороз.
За ініціативою Олени Перепилюк сільський Будинок культури запровадив надзвичайний онлайн-проєкт «Гольма – з минулого до сьогодення». Він розповідає про історію села, його визначні віхи та про відомих людей краю.
– Наш проєкт – це живі спогади, зафіксовані в архівних документах, унікальні світлини, що вціліли в сімейних альбомах, та легенди, які передаються із уст в уста, – каже пані Олена. – Ми розповідаємо про те, як змінювалось наше село, чим пишалися наші предки та як формувався той неповторний колорит, який ми маємо сьогодні. Просимо всіх, хто має цікаві факти про Гольму, фотографії чи історичні реліквії, поділитися з нами, щоб зберегти пам’ять для майбутніх поколінь.
Дві версії: чумацьке «гальма» чи простацьке «голь»
Існують дві легенди походження назви села. Перша розповідає, що колись давно через річку Кодиму пролягав знаменитий Чумацький шлях до Чорного моря. Цим маршрутом чумаки доставляли до чорноморських портів зерно та інший вантаж. А звідти везли сіль і рибу. Саме з цим промислом пов’язані легенди Гольми. Між Жеребковим і Гольмою чумаки перетинали «страшний яр», де купців часто-густо грабіжники «шкрабали» (грабували). Через це долина біля Жеребківського лісу й досі зветься Шкрабівкою.
Повертаючись додому із вантажем, чумаки побоювалися крутого узвозу, який вів до річки Кодими. Тож під’їжджаючи до небезпечної гори, ватажок валків кричав: «Гальма!». Тоді помічники гальмували вози. Згодом біля цієї чумацької переправи оселилися люди, а засноване ними село назвали Гольма.
Друга легенда каже, що перші переселенці на берегах Кодими жили в злиднях. Через це жителі сусідніх поселень прозвали їх «голь» (від слова голі). З часом це прізвисько трансформувалось у сучасну назву. Проте сучасна Гольма – це багатий край із заможними обійстями, давніми традиціями та незламним духом.
Довідка «ОЖ»
Нагадаємо, на Одещині ветеран створив простір для побратимів, а його спалили.
Раніше ми розповідали, чому із сіл Одещини зникли автобуси і як тепер добираються люди.
Читайте також: Село Гидерим на Одещині: чому діжки з вином тут ніколи не бувають порожніми
У четвер, 14 серпня, російські війська завдали чергового удару по території Одеської області. Внаслідок атаки… Read More
Субота, 15 серпня, порадує одеситів та гостей міста комфортною та по-справжньому літньою погодою. Жодних штормових… Read More
Український ринок молочних продуктів дедалі більше конкурує з європейським імпортом. Лише в липні країна ввезла… Read More
Морська вода на популярних пляжах Одеси та Чорноморська безпечна для купання та повністю відповідає мікробіологічним… Read More
Владельцы домов и квартир с электроотоплением в Одесской области могут существенно сократить расходы на коммунальные… Read More
Майстриня з Арциза Анна Коваль перетворює епоксидну смолу на картини, ікони, годинники та меблі. Читач… Read More
