Київ готується до 2023 року. Оптимізм! Абсолютний! (огляд світових ЗМІ)

Австрія «Kleine Zeitung»  – Володимир Зеленський Незламний

Ніхто інший не сформувався цього року, як Президент України. Стендапер став непохитним генералом. Портрет.

Витримати – усіма фібрами своєї істоти

Від хлоп’ячого коміка до військового президента: Зеленський

Цього року журнал Time назвав Володимира Зеленського «Людиною року».

Українці пишаються своїм президентом, який усіма силами виборює їхню свободу.

Якщо писати про Володимира Зеленського, то найкраще починати з українців.

З музикантів, які дістають свої скрипки та гітари у бомбосховищах та на станціях метро, щоб підтримати своїх побратимів Бахом чи українськими народними піснями;

З вчителів, які намагаються навчати дітей, навіть якщо електрика є кілька годин;

З сусідів, які ділять одне з одним те, що мають, у найбільшій нужді, рятуючи одне одного;

З тих, хто займався звичайною цивільною роботою і щодня перебував на фронті, щоб відкинути нападників.

Це люди, яких Володимир Зеленський представляє як президент, чиї життя, безпеку та майбутнє він має захищати.

І робить він це так, як, мабуть, зрозуміли навіть у Кремлі за останні десять місяців, усіма фібрами своєї душі. “Він виявився більш ніж гідним нашої довіри”, – сказав нещодавно один українець.

Рідко побачиш трансформацію, через яку пройшов 44-річний Зеленський зі стендап-коміка в генерала. Хлопчачий, зухвалий, грайливий, він був таким у своїх кумедних шоу.

В юності він мріяв бути успішною людиною, яка робитиме людей щасливими.

У лютому, коли стало зрозуміло, що Путін хоче знищити Україну, Зеленського та все українське, Зеленський вирішив бути максимально серйозним і стояв він твердо.

За цей час він змінився і зовні. Мабуть, напруга для душі відпрацьовує в президентських бункерах. Він став фізично міцним, але очі його опухли від недосипання, а борода посивіла.

Замість того, щоб жартувати, Зеленському доводиться втішати свій народ – між ракетами і розправою над мерцями.

Він може; публічний імідж йому знайомий. І є успіхи. Україна стоїть на своєму. Київ стоїть.

Путіну довелося згорнути свої військові цілі.

Навіть коли Росія знищує енергетичні ТЕЦ і ТЕЦ не працюють, Україна виявляється стійкою державою. Зеленський каже. Він потребує допомоги. Він з’являється у парламентах різних країн.

Нещодавно у Вашингтоні — він вперше покинув свою країну з початку війни — і відразу повернувся.

Для когось поява Зеленського надто гучна; це не зручно. Опоненти звинувачують його в інсценуванні. Він вимагає зізнатися: ви за чи проти диктатора у Москві, який убиває дітей.

Аліса Шварцер поскаржилася, що Зеленський провокує, бо вимагає зброї, щоб вигнати загін путінських солдатів із країни.

В Україні ви бачите це інакше.

Звірства проти мирного населення стали для окупантів візитівкою в українських селах.

Зеленський використовує свій талант для своєї країни. Але спочатку, перед війною, з нього сміялися як з досить невдалого президента.

Він вважав, що зможе домовитися про мир для Донбасу шляхом переговорів із Путіним. Російський президент відмахнувся від нього.

Зеленський каже: Я б віддав перевагу не своєму обличчю на обкладинці Time, а особі лікаря, який вивчає ліки від раку.

Зеленський – не нацист. Він виріс із російською мовою як рідною і лише пізніше вивчив українську. А для сина єврейських батьків заява Путіна про те, що в Києві правлять «нацисти», навряд чи може бути абсурднішою. Нещодавно Зеленського спитали, що він робитиме після закінчення війни.

“Все, що я хочу для себе, – це пива на пляжі”, – сказав він.

«Der Standard» – «Відвоювання Криму»

Відвоювання Криму українськими військовими є серйозним варіантом чи просто манією величі?

Іспанія  «El País» – «Росія руйнує Херсон наприкінці першого року вторгнення»

Місто-символ страждає від помсти Путіна після вигнання російських військ.

Населення виглядає пригніченим після 10 місяців життя під бомбами

Підпис під фото: «Український артилерист обстрілює російські позиції в околицях Бахмута на сході України»

Італія. «La Repubblica»  – «Тисячі сімей шукають дітей-заручників росіян»

«il giornale» – «Ракетний дощ на Херсон, але деспоту не вистачає часу» 

Ізольований від світу, зневірений зсередини, борючись із безпрецедентною економічною кризою. Але Володимир Путін не здається і продовжує свої божевільні справи.

Нідерланди «De Volkskrant» – «Глибокі рани війни в неокупованій Україні»

Російські солдати в’їхали першого ж дня і навіть не зупинилися – думали, що їдуть просто до Києва зі своєю довгою колоною. Через сорок днів вони знову перетнули село у зворотному напрямку, переслідувані українською армією. Косметично Городня пережила окупацію практично неушкодженою. Але всередині жоден будинок уже не той.

Підпис під фото: Танці в будинку культури села Городня.

Португалія «Publico» – «Київ готується до 2023 року. Оптимізм! Абсолютний!»

Швейцарія «Blick» – «Десять побажань на новий рік»

2022 рік приніс нам війни, кризи та катастрофи, але надія вмирає останньою: Чого ми можемо очікувати від наступних 12 місяців, не будучи наївними.

Бажання 1 

Перемир’я в Україні. Війна закінчилася, Україна звільнена, відбудова йде, Путін скинутий, Росія з докором сумління повернулася в коло сучасних націй – ні, сподіватися на таке було б справді наївно. Однак реалістично те, що якщо один із противників війни досягне своїх військових меж, це може відкрити шлях для переговорів про припинення вогню. Принаймні це поклало б край смертоносному бомбардуванню.

«Arab News» – «Війна в Європі»

Підпис під фото: Солдат з артилерійського підрозділу кидає порожній снаряд, коли українські сили ведуть вогонь по російських позиціях у п’ятницю на околицях Бахмута, східна Україна. Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна посилила протиповітряну оборону та посилить її у 2023 році, щоб захистити як себе, так і весь європейський континент.

США  «Arkansas Democrat-Gazette» – «Горе війни»

Підпис під фото: Мати українського військового Ігоря Лихоніна, який загинув 20 листопада, відвідує його могилу на кладовищі у Харкові в п’ятницю. Збройні сили України заявили в п’ятницю, що завадили черговому вильоту безпілотників, націленому на Київ. Нові напади сталися після того, як президент Росії Володимир Путін і президент Китаю Сі Цзіньпін пообіцяли поглибити двосторонню співпрацю.

Серед загиблих року згадали жителів Арканзасу

Серед жителів Арканзасу, які померли у 2022 році, були режисер документальних фільмів із Літтл-Року, відзначений нагородами, і дві жінки-політичні піонери Арканзасу.

50-річний Брент Рено, який виріс у Літл-Року та закінчив середню школу Холла, загинув 13 березня під Києвом, Україна, коли російські сили, які вторглися в країну, обстріляли його автомобіль і вразили його.

Згідно з даними The New York Times, Рено був першим журналістом, який був убитий під час репортажів про війну в Україні. Президент України Володимир Зеленський написав: «Брент, талановитий і відважний журналіст, загинув, документуючи людські трагедії, спустошення та страждання мільйонів в Україні».

Підготував Cергій ЧЕРНЯВСЬКИЙ