Як жили німецькі засновники Арциза показали в музеї просто неба

Основним заняттям переселенців було сільське господарство: вони вирощували пшеницю, кукурудзу, ячмінь, розводили велику рогату худобу, овець, коней.

Сьогодні, через 207 років, ці рядки оживають у музеї просто неба, облаштованому на в’їзді до міста Арциз підприємцем Павлом Гафінцем.

Розташований біля дороги, музей змушує кожного, хто не поспішає у важливих справах, зупинитися та доторкнутися до предметів, які ще пам’ятають енергію тих, хто їх створював.

Ансамбль очолює відновлений і діючий колодязь-журавель. Поруч — велике кам’яне корито, куди тварин наводили на водопій. Тут же — розпряжений візок, пристрої для переробки винограду та приготування вина. Недалеко від колодязя облаштована невелика альтанка, де можна посидіти і насолодитися краєвидами: гарним степом з одного боку та першими міськими спорудами – з іншого.

— Тут кожен відчуває цю енергію, – каже Павло Гафінець, – оскільки на цьому місці відбувалися різні за емоційним забарвленням події.

Саме в цій стороні німецькі колоністи вирішили дати початок новому поселенню. Звідси ж зі сльозами на очах вони залишали улюблені безсарабські землі, які стали для них батьківщиною, коли в 1940 році їх усіх «добровільно» депортували до Німеччини. Залишене німцями місто стали заселяти представники інших національностей, які на той момент жили в селах навколо Арцизу.

А ще відновлена ​​криниця є свідком великого кохання між німцем і болгаркою, а потім і важкого розлучення двох закоханих.

Один із експонатів музею – план міста Арциз та прізвища перших німецьких сімей, які його будували та розвивали.

— Сьогодні це багатонаціональне місто, але про його засновників тут красномовно говорять багато будівель і предметів побуту, що збереглися. Тому відновлення колодязя та створення музею – це данина пам’яті людям, які прибули на порожні землі та за сто з лишком років створили місто, про яке дізналася вся Європа. Місцеві німці славилися конярством та виготовленням найкращої кінної атрибутики, — розповідає Павло.

Сьогодні до цього невеликого музею приїжджають відпочивати та фотографуватися. За словами засновника, найцікавіші фотографії увійдуть до альбому, який вирушить до міського музею як нагадування для майбутніх мешканців благодатної Арцизької землі.

Читайте також:

• «Вітаємо державною мовою»: активіст з Сарати дарує мотиваційні таблички
• Майстриня з Балти подарувала місцевому музею дуже цінні подарунки
• Виноробня по-бессарабськи або як куряче яйце допомагає робити вино