Як виховувати дитину, аби та не стала ґвалтівником чи жертвою сексуального насильства

Сексуальне насильство – це не лише зґвалтування

Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко визначив: «сексуальне насильство – це не лише зґвалтування, це і випадки роздягання, це і поміщення чоловіків і жінок спільно, і утримання їх в одному приміщенні. Це все містить ознаки гендерно обумовленого насильства». Заступниця Міністра оборони України Ганна Маляр заявила, що офіційна статистика за кількістю зґвалтувань не відображає реальність. Вона відмітила, що про більшість вчинених злочинів ніколи не стає відомо правоохоронцям. 

П’яні вечірки з порно контентом

Далі буде історія, яка потрапила в поле зору поліції. Організатори п’яних вечірок можуть отримати до семи років в’язниці. Про це повідомив очільник поліції Київської області Андрій Нєбитов. За його інформацією, двоє хлопців знущались і принижували дівчат, а потім викладали відео у соцмережу. Першого лютого правоохоронці провели обшуки за місцем мешкання фігурантів у Києві та Івано-Франківській області. 

Слідчі встановили, що організаторами огидних розваг та авторами принизливих відео є двоє товаришів. Вони поширювали порно в соцмережах. Їх затримали й помістили в СІЗО. 19-річний блогер Андрій Ярина та його друг Ярослав Домбровський проведуть під вартою до першого квітня без права внесення застави. Обом оголошено про підозру щодо виготовлення, збуту і розповсюдження порнографічних предметів. Їм світить до семи років за ґратами. Вирок за судом. 

Підозрюваний Ярина виступив у суді. Він заявив, що кожна третя дівчина поверталась на вечірку знову, а кошти від трансляцій тусовок передавали на ЗСУ. Але прокуратура не знайшла жодних підтверджень благодійних внесків на адресу ЗСУ. 

Завідувачка центру раннього втручання Одеського обласного медичного центру психічного здоров’я, клінічний психолог Ганна Велічко прокоментувала дії кривдників. Вона назвала можливі причини такої поведінки зловмисників: пробіли у вихованні, жорстоке поводження в дитинстві, булінг в школі, чи вони стали свідками жорстокого поводження в родині, чи вплив соціуму. 

Правило згоди на секс зароджується ще в дитинстві

Згода на секс – це чітке «так». Інші відповіді не є згодою.  

Ганна Велічко розповіла, як це правило зароджується в дитинстві. Найперше, ми виясняємо з дитиною, хто свій, а хто чужий. Які дотики приємні, а які ні. Як можна привітатися з другом. Фахівчиня розказала, що якщо якісь дотики дитині неприємні, то вона може сказати «ні». Немає права дорослий казати: ну це ж бабуся, ну це ж дідусь, він може тебе торкатись, він нічого поганого тобі не зробить, він тебе любить. «Ні», означає «ні». «Якщо дитина знає основні правила, знає кордони свого тіла, знає правило спідньої білизни, то тоді в дорослому житті в неї не буде ставати питання, що її «ні» для когось означає «так»», – пояснила клінічний психолог. 

Безпечні і небезпечні дотики

Безпечні дотики – це коли дитина дозволяє її торкатися. Треба знати, які з них їй приємні. Комусь подобається, коли чешуть по голові, а хтось це не терпить. Небезпечні дотики – від інших людей. Для дитини має бути коло безпечних відносин. Вона має розуміти, які люди до яких зон її тіла можуть торкатися. Адже є зони-табу. У дівчаток це груди та зона трусиків. Окремо щодо дотиків від лікаря. «Приходячи до стоматолога, він не може попросити, щоб ти підняла кофтинку і подихала», – розказала Ганна Велічко.

Що варто знати про тривожність і прив’язаність

Практикуючий психолог-коуч, LoveQ coach, схема-терапевт, спеціаліст емоційно-образної терапії Тетяна Заречнева вважає, що виховати здорову особистість можуть тільки здорові особистості. «В психоаналізі є таке поняття, що психіка дитини – це пряме відображення психіки батьків. Це означає, що тривожна мама, скоріше за все, виховає тривожну дитину», – пояснила фахівець. 

На її думку, перш за все, батькам варто зрозуміти, наскільки бажане й очікуване їх дитя. Сучасні дослідження підтвердили вплив цих факторів на долю і удачу людини. Важливо сформувати з дитиною надійний тип прив’язаності. Прив’язаність – це емоційний зв’язок між дитям і батьками. Він закладається до півторарічного віку і далі закріпляється. Є чотири основних типи прив’язки: уникаючий, тривожно-уникаючий, амбівалентний, надійний. Сформувати надійний тип можна задовольняючи базові потреби дитини (брати малюка на руки, розмовляти і посміхатися йому, годувати, замінювати підгузки).  

Щоб поважати свої кордони, треба знати про чужі

На думку клінічного психолога Гани Велічко, ми часто просимо дитину бути хорошою для інших, бути слухняною, гарно себе поводити, промовчати. А це порушення особистих кордонів дитини. Ми не даємо своїй дитині себе проявити, щось сказати, відстояти свої інтереси. Так дорослі не враховують інтереси сина, чи доньки. 

Батьки повинні навчити дитину відчувати. Щоб вона розуміла, коли її кордони порушують. Кожна людина має право на власні думки, почуття, кожний потребує розуміння, задоволення, особистого простору. Коли його ламають, то людині важко сказати «ні». І так виросте особистість, якій складно буде відмовити. Жертвами стають люди, які не вміють захищати власні кордони (з низькою самооцінкою, які пригнічують свої істинні бажання). Жертву визначає її поведінка і внутрішнє самовідчуття. 

Хто ще може стати жертвою

Ганна Велічко пояснила, що жертвою може стати будь-хто. Найбільш уразливі:

• діти з неблагополучних родин;
• емоційно нестабільні діти;
• діти з багатодітних родин;
• якщо в родині є вітчим;
• в сім’ях з ментальними порушеннями.

«Звичайно, пасивні і безпомічні діти, яких виховали емоційно відсторонені, депресивні, критикуючі, жорстокі, або навпаки пасивні, потураючі батьки, скоріше за все, можуть стати жертвами, або співучасниками злочину», – пояснила Тетяна Заречнева.  

Секс-виховання і секс-освіта

Наше суспільство та ментальність не готові відкрито говорити про це, вважає Ганна Велічко. Не в усіх школах є уроки статевої, або сексуальної освіти. Багато родин уникають секс-виховання, не говорять про взаємостосунки. Натомість все будується на базових потребах дитини. Фахівчиня наголошує, що секс-виховання починаємо з народження малечі. Пам’ятаємо: всі діти різні і особливі. Тому підхід індивідуальний:

• новонародженим можна показувати свої емоції (так маля вчиться);
• з двох років встановлюємо кордони: твої і чужі. Також починаємо називати статеві органи своїми іменами. «Пеніс не може бути «сосискою», а вульва «вареником». Статеві органи нічим не відрізняються від кишківника, чи серця», – нагадала Ганна Велічко;
• у віці від трьох до шести років розказуємо про почуття, різницю між хлопчиком і дівчинкою, читаємо дитячу літературу з анатомії;
• в початковій школі пояснюємо, звідки беруться діти (не з капусти, і не лелека приніс);
• дітям у віці з дев’яти до одинадцяти років розказуємо про побічні ефекти від статевих відносин, про контрацепцію, про побудову стосунків.

«Правило «старший завжди правий» – треба викинути цю фразу з лексикону. Тому що всі люди можуть помилятися. Ніхто не знає, хто ходить під маскою кривдника», – пояснила Ганна Велічко. Дитина має розуміти, що батьки її захистять, відстоять, і будуть на її боці. Секретом в родині не може бути:

• те, що подарували дитині;
• ті речі, які неприємні для дитини;
• ігри, які запропонували дорослі.

Тетяна Заречнева рекомендує виключити:

• команди, накази, погрози;
• повчання та довгі нотації;
• готові рішення для дитини;
• критику, догани, звинувачення;
• фізичні покарання;
• покарання, як ігнорування і бойкот;
• розпитування та розслідування;
• порівняння та змагання;
• обзивання, висміювання;
• пригнічення «негативних» почуттів;
• віджартовування, чи уникання розмов.

«Наші діти займаються в якихось секціях, ми знаємо, хто туди ходить, які у них інтереси. І оце направлення теж робимо ми, батьки. Тому треба водночас і відпускати, і притримувати своїх дітей для того, щоб можна було якось вплинути», – розказала Ганна Велічко. Треба інформувати дитину про причинно-наслідкові зв’язки. І не боятись говорити про реальні речі. Треба розмовляти з дитиною, спостерігати за нею, знати сферу її інтересів. 

Тетяна Заречнева вважає, що в школі з 8 класу варто ввести предмет психології. На її думку, там мають викладати основу цієї науки, говорити про потреби і типажі особистості, вчити проявляти свої емоції, розуміти потреби і конструктивно конфліктувати. 

Тетяна Заречнева нагадала три складові, які зроблять людину щасливою: бути любимим, бути чиєюсь, бути значимою. 

Ольга Лопатюк