Статті

Як в Одесі настрій піднімають – кумедна фотодобірка

Таке враження, що Одеса твердо вирішила, що кожен крок нашими вулицями має хоч трохи, але постаратися підняти настрій. Настрій піднімають: арт-об'єкти, назви закладів, реклама, оголошення та, звісно, одеські штучки. Часом – ті ж рекламні, часом – які просто так. Ось вам невелика добірка, яка викликала посмішку у кореспондента «Одеського життя».

Як залатати фасад

Залатати фасад будівлі у центрі міста? Ну, відомо: ремонт, реставрація. Потім цей процес довго обговорюватиметься, громадяни точно обчислять: недоробки, кількість «усихань і утрусок», список обурень та інше, інше, інше.

А буває простіше: з’явилася зовнішня некрасивість? Виправимо самі: і ось, як бачите на фото, обшарпаний шмат фасаду вже замурований своїми руками. Причому творчо: мушлями наших одеських мідій. Така ось вийшла штучка.

Манекен року

Ні, такої номінації у величезному списку різних премій немає. А ось сам «манекен року» ми знайшли. З таким манекеном жодної реклами більше не треба. І одягати його також не треба. Самі поміркуйте: навіщо йому одяг? Він і так приверне увагу.

Найпотрібніше оголошення

Оголошення на тему дня вам теж обов’язково зустрінеться на вулиці. Нехай рекламне. Ось просто висить собі на вулиці заклик: «Спокій! Тільки спокій!». Так, так казав знаменитий Карлсон. Тільки в наші дні звучить зовсім по-новому, чи не так?

І, до речі, придивіться на дахи, над якими літає Карлсон зі своїм закликом. Дізнаєтесь риси рідного міста?

Непродана іграшка

Ця «штучка» викликає не лише посмішку, а й сльозу розчулення. Біля «подорожнього ринку» на вулиці Торговій з’явилася своя емблема: іграшка на спиляній частині дерева. Звір трохи сумний, але пройти повз, не звернувши на нього увагу, неможливо. До речі, ідея дуже нагадує Пам’ятник забутій іграшці на Бульварі Жванецького. Ну хіба що в цьому випадку йдеться про не продану на ринку іграшку.

Зелений пень

Величезний пень, який, здається, сам давно забув, скільки років він стоїть на одній із вулиць у тихому центрі міста, став зеленим. Тобто повністю. Ще простіше: так його пофарбували. Поки жінка, що живе поруч, годувала вуличних котиків, перехожий поцікавився, чому весь пень став саме таким?

Відповідь була виключно в одеському стилі:

– А що ви хотіли? Щоб він став рожевим? Нам зараз не до рожевості. Він у нас від злості позеленів!.. Ну ще трішечки і для краси…

А це наше кавове крісло!

На вулиці Торговій (метушній до неможливості) – величезна кількість кавових міні-кіосків і навіть кавових «віконець» із заповітним напоєм. Щоб народ не пробігав повз, а спокусився по дорозі філіжанкою кави, придумана ільфо-петровська (згадуємо гамбсовські напівкрісла!) рекламний хід. Прямо дорогою виставлено крісло. Міні-кав’ярню можна не побачити, а ось крісло чималих розмірів так і манить сісти – ну і що, що прямо на метушливій вулиці. І вже не треба жодних рекламних «подорожників» із привабливими текстами. Купуйте чашку кави – і поринайте в мрії, сидячи в кріслі. До речі, а раптом це «те саме стілець»?! У сенсі – напівкрісло?

Читайте також:

Фото автора

Марія Котова

Авторка видання "Одеське життя". Журналістка з майже 20-річним досвідом. Пише про життя, культуру та історію Одеси. Членкиня Національної спілки журналістів України (НСЖУ), авторка чотирьох книг прози. Публікації доповнює власними фото.