Гуморист Віталій Бублик з Одеської області жартує актуально та гостро: гумореска

Родом гуморист із селянської родини, що з діда-прадіда мешкала в селі Олексіївка на Кодимщині. Тут він закінчив восьмирічку, а середню освіту здобув у Шершенцях. Потім – армійський вишкіл, а за ним — режисерське відділення Одеського культосвітнього училища.

Тут, на батьківщині, зустрівся зі своєю Любов’ю. 

— Ми зустрілися на весіллі у товариша. Бачу, сидить навпроти мене така гарна, кучерява дівчина, — сміється Віталій Васильович.

З того часу Любов стала його супутницею життя і джерелом натхнення. Разом підняли троє діток, дали освіту.

Віталій завжди захоплювався творами Павла Глазового і Степана Олійника. 

— Життя ніби усіяне сюжетами. Мої гуморески скоріше схожі на анекдоти. Людям подобається, вони веселяться, і я щасливий. А ще гумор допомагає у найважчих життєвих обставинах, і у боротьбі з ворогом — найбільше, — ділиться гуморист.

Жодна з його гуморесок не мала паперового варіанту — до сьогоднішнього дня. 

І поки Віталій Бублик заводить зошита, щоб записати всі свої твори, насолоджуймося першою, надрукованою на сторінці «Одеського життя».

Гумореска «Гуманітарна допомога»

Ганс з Німеччини приїхав,

До Кодими завітав.

По базару як пройшовся,

Білим, як той привид, став.

— Ой, води, води подайте,

Бо я зараз упаду!

Склянку, що йому подали,

Випив, бідний, на ходу.

— Що таке? – його питають, — 

Чом ти духом занепав?

— Тут така, бачте, халепа,

Свої туфлі я впізнав!

Уторік, як допомогу,

Свої речі надіслав.

Але зовсім не для того,

Щоб хтось ними торгував.