«Гроші на ЗСУ»: вже рік щосуботи одесити пікетують одеську мерію (відео)

«Геть безглузді тендери!»

Чоловік Лілії Мокряк вирушив до військ¬комату в перші дні широкомасштабного вторгнення рашистів. Пішов воювати добровольцем.

— Я сама йому купувала аптечку, турнікети, — розповідає Лілія. — А зараз він сам за власні гроші ремонтує машину. Бо ніхто не питає: готова вона до виїзду чи ні. Треба виїжджати і виконувати завдання. Тож тема недостатнього фінансування державою ЗСУ для мене — наболіла. І тут я побачила в Інстаграмі Каті Ножевнікової анонс мітингу, присвяченого скасуванню тендера на ремонт Київського суду. І захотіла до нього приєднатися — була рада, що знайшла таке середовище, що хтось підняв цю тему. Так почала виходити на пікети — вимагати гроші на ЗСУ.

Однією з перших перемог небайдужих одеситів, які щосуботи виходять на Думську, Лілія вважає скасування того самого тендеру на ремонт Київського суду.

— На жаль, один скасували — десять з’явилося. Вдалося скасувати тендер на озеленення на шість мільйонів гривень. Потім був якийсь неадекватний тендер на ремонт лавочок у Стамбульському парку, — згадує Лілія. — Зараз ми виходимо конкретно проти ще одного тендера, який нас обурив. Це завершення ремонту пологового будинку №5. Там 175 мільйонів виділили на якийсь паркан. Хоча сам медперосонал каже, що їм не потрібен цей ремонт — пологовий будинок №5 один із найзабезпеченіших і, взагалі, умови там хороші.

20% бюджету треба віддавати на ЗСУ

Проаналізувавши спроможності міського бюджету, активісти дійшли висновку, що спрямувати на допомогу ЗСУ можна приблизно 20% від загальних бюджетних видатків.

— Ми вирішили, що втрата 20% не завдасть міському бюджету якоїсь великої шкоди. Місто зможе й повністю функціонувати, й покривати необхідні збори для нашої армії, — вважає Лілія.

Одеса стала одним із перших міст в Україні, де люди вийшли з вимогою збільшити допомогу військовим, протестами проти «розпилу» грошей громади на незрозумілі ремонти й озеленення. І сьогодні акції «Гроші на ЗСУ» проходять по всій країні.

— У Дніпрі зараз люди зібрали петицію на 3000 голосів і подали її місцевій владі з вимогою від громади виділяти 20% з бюджету на ЗСУ. Якщо в них буде якийсь позитивний досвід, ми таку саму петицію створимо.

Чи є сенс у пікетах?

Останнім часом відрахування з міського бюджету на допомогу військовим збільшуються. І Лілія вважає, що, зокрема, це перемога акції «Гроші на ЗСУ». Щоправда, перемоги не такі великі, як хотілося б, зізнається волонтерка.

Так, на червневій сесії міськради було ухвалено рішення про відділення видатків на міську програму «Безпечне місто Одеса» на 147,7 мільйона гривень. Це цільова субвенція, яку перераховують на рахунки військових частин для виконання їхніх заявок, що надійшли в мерію. Ось тільки реально спрямувати ці гроші на допомогу нашим захисникам досить складно, шкодує Лілія.

— Там складна система, яку ніяк не обійти, так щоб кожен солдат міг отримати те, що йому зараз необхідно для якісного виконання завдання. І ми продовжуватимемо виходити, доки не знайдемо такий механізм співпраці з владою, який влаштує всіх: і владу, і нас, — заявляє активістка. — А головне — доки не почнуть закриватися потреби наших хлопців.

Активісти пропонують створити в рамках міського бюджету цільовий фонд для допомоги ЗСУ. Але у муніципалітеті забракували пропозиції учасників акції «Гроші на ЗСУ».

— Ми кожного дня виносили мозок у робочій групі всім причетним і депутатам також. І зміни прийняли, тому всі ті звіти, що «ми не можемо, Київ не хоче» і таке інше — слова, — впевнена Катерина Ножевнікова. — А всі разом мери мали сидіти на голові у депутатів Ради та вимагати цих змін. За три роки вже можна було вирішити питання, але це, здається, мало кому потрібно у владі. Я так скажу: єдине, що гарно вміє наша влада, — це перекладати провину на когось і ще багато говорити, як вони все дійсно гарно роблять, але чомусь все не працює…

Довгий час міська влада протестувальників просто ігнорувала. Одного разу мер все ж запросив на бесіду родичів загиблих на фронті.

— Були дуже великі надії на цю зустріч, — розповідає Лілія. — Сподівалися, що це буде початком нашої співпраці, якогось діалогу. А потім з’ясувалося, що нас просто запросили, щоб ткнути носом у ті копійки, які вони виділяють для наших хлопців.

«Я вас усіх звинувачую»

На зустрічі тоді ще заступниця міського голови Світлана Бедрега та керівник департаменту муніципальної безпеки Віктор Кузнєцов доповіли про бюджет Одеси, яку частину в ньому займають видатки на підтримку Сил оборони і безпеки, про міські програми, в рамках яких надається допомога військовим.

— Я нікому з вас не вірю, — заявила тоді, ледь стримуючи сльози, волонтерка Оксана Брусенцова.

У перші дні війни вона вирушила в ТЦК, щоб добровольцем захищати свою країну. Їй відмовили, але там вона познайомилася з хлопцями-добровольцями, які, коли потрібна була допомога, зателефонували Оксані.

— Півтора року я допомагала хлопцям із 79-ї бригади. Восени 2023-го вони були на Мар’їнці. Телефонували вночі, кричали — потрібні хоча б чотири рації. Це було питання життя, щоб вороги не могли перехоплювати їхні розмови. Піднімала зв’язки, зверталася до депутатів району, де я живу. Вони не допомогли. Писала Стерненку, Притулі, блогерам, та відповіді не було, — згадує Оксана. — Це були життя молодих хлопців… Вони прощалися зі мною по зв’язку. Із десяти в живих залишився один. Мені з цим жити, бо я не знайшла, не встигла. І це тільки один приклад. Коли мені треба було терміново одягти бійців, які були поранені й залишилися в одних трусах, я здавала свої прикраси. І я вас усіх звинувачую в тому, що не можу сподіватися на свою владу.

Після зустрічі, розповіла Оксана, один депутат все ж підійшов до неї. Сьогодні він допомагає купити машину для бійців, на яку волонтерка збирає ще з січня.

«Якби в нас було більше голосів…»

— Запропоновану нами робочу схему співпраці з міською владою в мерії забракували. Але все-таки ми хочемо її доопрацювати. Адже те, що пропонує міська влада, — дуже тривалий процес. І на це командири просто не йдуть, — зазначає Лілія. — Тому знову плануємо зустрітися з юристом. Хочемо обговорити механізм співробітництва міської влади з волонтерами, щоб він нам його прописав. Тоді ми зможемо передати цю пропозицію депутатам Верховної Ради, які зможуть цей механізм просувати. Ось це зараз наше завдання — щоб такі фонди, де спів¬працюватимуть міська влада і волонтери, можна було б створити в кожному місті.

Я вірю, що ми могли б домогтися більшого, якби в нас було більше голосів, — переконана Лілія. — Щоб виходили на акцію, як у нас бувало влітку минулого року, близько 500 осіб. Приїжджало телебачення. Був великий суспільний резонанс. А сьогодні виходять 30-50, яким не байдуже. Тому чиновники й не поспішають відповідати на наші вимоги. А якби до мерії прийшли сотні?

* * * * *

За підрахунками учасників акції, допомоги військовим від одеської мерії після початку протестів стало у вісім разів більше. Всього за один рік! Це свідчить, що якщо дійсно щось робити, не мовчати, то навіть саму безнадійну справу можна зрушити з мертвої точки.

Тому вони благають одеситів приходити і підтримувати активістів, адже розголос подій і проблем допомагає, тримає нашу владу в напрузі.

«Довіряй ділам»?

Цікаво, що буквально одразу ж після зустрічі з ініціативною групою від акції «Гроші на ЗСУ» в одеській мерії вибухнули скандали з чиновниками, котрі якраз і розповідали під час зустрічі про бюджет міста та допомогу військовим.

Незабаром було звільнено Світлану Бедрегу.

Через кілька днів після відставки Бедреги в рамках розслідування кримінального провадження про закупівлю бронежилетів та елементів військової екіпіровки за завищеними цінами були затримані Віктор Кузнєцов та його заступник Юрій Савченко. На сьогодні обох відсторонено від роботи.