Дюк у пастці: мішки з піском, які захищають пам’ятник, можуть його знищити

Ключові моменти:

• У 2022 році пам’ятник терміново обклали 1200 мішками з піском — це було швидке рішення яке стало «постійним»
• Через вологу, вагу та тертя пісок почав руйнувати бронзу: з’являються тріщини, корозія тамох усередині укриття
• Фахівці пропонують альтернативи — каркас із відступом від скульптури або навіть тимчасовий демонтаж
• Єдиної системи захисту пам’яток в Одесі немає: частина об’єктів закрита за стандартами ЮНЕСКО, інші — ні

Журналістка «Одеського життя» Олена Кудряшова провела розслідування щодо стана пам’ятника Дюку в Одесі, який вже чотири роки обкладений 1200 мішками з піском. Вона поспілкувалися з представником асоціації «Будуємо разом ЮНЕСКО» Іваном Ліптугою, який пояснив технічні ризики такого способу захисту, який зараз використовують до пам’ятника Дюку. Головний архітектор заповідника «Стародавній Київ» Анатолій Ізотов попередив також про небезпеку посилення ударної хвилі через діючий захист. Додатково позицію щодо стану пам’яток та їхнього захисту від обстрілів озвучила екскурсоводка Віолетта Дідук.

Редакція також направила офіційний інформаційний запит до Департаменту культури Одеської міськради щодо перевірок стану монументів і планів їх оновлення. У матеріалі враховано рекомендації міжнародних практик захисту культурної спадщини, зокрема підходи, які застосовуються за участі ЮНЕСКО. Також проаналізовано публічні заяви обласного управління охорони культурної спадщини

Мішки з піском тріщать разом із Дюком: захист руйнує пам’ятник?

Він вистояв під обстрілом з моря у 1854-му та пережив спроби радянського демонтажу в 1969-му. Проте сьогодні найстаріший монумент Одеси – Дюку де Рішельє – опинився перед загрозою, якої не чекав ніхто: його нищить власний захист. Поки мішки з піском тріщать під вагою часу, а всередині проростає мох, одеська влада мовчить. Ми з’ясовували, чому порятунок символу міста перетворився на його повільну руйнацію і скільки коштує справжня безпека для нашого Дюка.

Як пояснює представник Асоціації «Будуємо разом ЮНЕСКО» Іван Ліптуга, таке рішення було вимушеним і швидким.

– Пам’ятник Дюку закривали мішками з піском ще на початку повномасштабного вторгнення – у лютому-березні 2022 року. Тоді закривали все, що могли і як могли: і оперний театр, і центральну частину міста. Це було рішення швидке, без довгих розрахунків.

Втім, тимчасове рішення фактично стало постійним. І зараз, за словами фахівця, виникають питання до його ефективності.

– Є ризик корозії металу і додаткового навантаження на бронзу через мішки з піском, які лежать безпосередньо на пам’ятнику.

Фахівці з охорони пам’яток стверджують, що прямий контакт мішків з металевою поверхнею – критична помилка. Адже волога вага тягне вниз виступаючі елементи, спричиняючи тріщину в руці Дюка. Крім цього, пісок діє як наждачка, прискорюючи корозію та утворення патини. Всередині «саркофага» розвинулася нова екосистема – слизька рідота з мохом, де процвітає невідоме життя.

Як можна захистити пам’ятник Дюку?

– Більш правильним рішенням було б створення спеціального каркасу з відступом від скульптури, як це робили за участі ЮНЕСКО для інших об’єктів. Але це значно дорожче: орієнтовно близько пів мільйона гривень, – підкреслює Іван Ліптуга.

Саме фінансовий фактор, за його словами, і став однією з причин, чому питання так і не вирішили.

– Потрібне рішення депутатів, фінансування, тендер. Але це завжди викликає не лише професійну, а й політичну дискусію. Тож питання й досі у стані очікування.

Залишаються і початкові ризики для пам’ятника – загроза ракетних обстрілів для історичного центру Одеси не зникла. Тобто просто взяти та прибрати мішки – не варіант.

Анатолій Ізотов, головний архітектор столичного заповідника «Стародавній Київ», який кілька років жив і працював в Одесі, попереджає: у 2026-му, коли росіяни прицільно б’ють по портах, масив піску посилить ударну хвилю і придавить пам’ятник. Він радить тимчасово демонтувати скульптуру та зберігати у сховищі.

Невже Пушкін важливіший за Дюка: про захист одеських пам’яток

Водночас проблема стосується не лише одного пам’ятника. Як звертає увагу екскурсовод Віолетта Дідук, у місті досі немає єдиного підходу до захисту культурної спадщини.

– Формально пам’ятки мають один і той самий статус, але ми бачимо, що захищені вони по-різному. Частина пам’ятників закрита за участі ЮНЕСКО, принаймні такі таблиці там є,  – там є певний стандарт. Не факт, що це захистить їх від ударів, але ж варто не забувати, що ми перша країна, яка змушена ось так захищати архітектурні цінності. Інші або взагалі не закриті, або закриті зовсім інакше, – говорить вона.

Як приклад, Дідук наводить кілька об’єктів у центрі міста.

– Пам’ятник Воронцову, який є другим за часом створення у місті, не закритий взагалі. Водночас поруч розташовані інші об’єкти, наприклад лев та левиця у Міському саду, які закриті. Пам’ятник Пушкіну стоїть приблизно на такій самій відстані від потенційно небезпечних зон, але його закрили значно пізніше і з інших міркувань.

Ще одна проблема, на погляд одеського екскурсовода, – це стан самих укриттів, які мають захистити одеські пам’ятки.

– Якщо пройтися центром, видно, що частина захисних споруд вже перебуває не в найкращому стані. Десь це зроблено акуратно, а десь виглядає досить кустарно. І очевидно, що єдиного підходу до цього досі не вироблено.

За словами Віолетти Дідук, ситуація з пам’ятником Дюку – лише один із проявів загальної проблеми:

– На початку вторгнення його закривали так, як тоді вважалося правильним. Але зараз, через кілька років, виникає питання, чи відповідає цей спосіб захисту актуальним вимогам. Навіть зовні видно, що мішки руйнуються, з них проростає рослинність, пісок висипається. Тобто ці конструкції потребують хоча б ревізії.

Одеська влада мовчить, поки пам’ятник потребує допомоги

Редакція також провела невелике опитування серед людей, які гуляють у центрі Одеси. Ми запитали, чи знають вони, який саме пам’ятник прихований під брезентом на Приморському бульварі. Правильну відповідь дає лише одна людина з трьох.

Це показує: місто поступово звикає до «закритої» історії. Але водночас відкривати пам’ятники просто зараз – не варіант. Одеса залишається під загрозою атак, і припортова зона – одна з найбільш уразливих. Тому питання не в тому, чи знімати укриття, а в тому, наскільки вони ефективні і чи не шкодять самим пам’яткам.

Наразі ключове питання залишається відкритим: чи перевіряє місто стан пам’ятників, які вже кілька років перебувають під укриттями, і чи планується їхнє оновлення або заміна. Чиновники не поспішають діяти. Начальниця обласного управління охорони культурної спадщини Олена Воробйова називає це «заходами захисту», заперечує щільність бар’єра і покладається на майбутню реставрацію. Міська рада наголошує на рекомендаціях фахівців з безпеки та досвіді інших міст.

Редакція звернулася з інформаційним запитом до Департаменту культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради. Ми поцікавилися, чи планується обстеження пам’ятників, які залишаються закритими з 2022 року, чи проводиться аналіз їхнього стану та ефективності укриттів і чи розглядається можливість виділення коштів на більш сучасні та безпечні конструкції.

Наразі очікуємо відповідь.

Довідка «ОЖ»: історія створення головного пам’ятника Одеси

Пам’ятник Дюку де Рішельє — один із символів Одеси і водночас її найстаріший монумент. Це перший пам’ятник Одеси, на який гроші збирали всім містом. Отримавши звістку про кончину Рішельє, граф Ланжерон звернувся із закликом до населення розпочати збір коштів на спорудження пам’ятника. Граф Воронцов, який заступив у травні 1823 року на посаду генерал-губернатора, замовив пам’ятник відомому скульптору Мартосу.

Бронзова статуя висотою близько 5 метрів на постаменті загальною висотою 10,5 метра: Дюк у римській тозі тримає сувій – символ указів про процвітання. Обличчя, на думку мистецтвознавців, нагадує Октавіана Августа, бо Мартос волів обирати античні прототипи, а не портрети.

Три латунні горельєфи на п’єдесталі – геніальний акцент. Землеробство (Церера з рогом достатку), торгівля (Меркурій з кадуцеєм) та правосуддя (Феміда з вагами, але без пов’язки на очах). Чому не сліпа? Легенда шепоче: Рішельє милував розкаяних злочинців, дивлячись їм у душу.

Стилобат з вапняку, гранітні сходи – все дихає міццю. Надпис на плиті, викарбуваний старослов’янською, нагадує про народну вдячність. П’єдестал квадратний, з карнизом, гармонійно вписаний в ансамбль Приморського бульвару та Потьомкінських сходів.

Відкриття пам’ятника Дюку Рішельє в Одесі відбулося 22 квітня 1828 року.

10 квітня 1854-го, під час Кримської війни, ядро, випущене з англо-французького корабля, розірвалося біля постаменту. Осколок пробив граніт – там досі чавунна латка з ядром, як нагадування.

Радянська доба ледь не знищила монумент: 1969-го хотіли замінити Суворовим, але Аркадій Львов і Костянтин Симонов врятували, посилаючись на закон.

У 2022-му, під російськими обстрілами, одесити обклали Дюка 1200 мішками піску – 185 тонн захисту. Але чи насправді захисту?

Дивіться наше відео про Дюка де Рішельє, історію «батька Одеси», його таємниці та особисте життя.

Читайте також про те як виглядав пам’ятник Дюку раніше та що з ним зробили за час війни.