Два роки в пеклі: історія одесита та українського екіпажу, яких утримують в заручниках у Сомалі

Ключові моменти:

• Чотирьох українських членів екіпажу гелікоптера Мі-8 місії ООН утримують у полоні в Сомалі з січня 2024 року.
• Серед заручників — 29-річний одесит, бортінженер Андрій Земляний.
• Захоплення сталося після аварійної посадки гелікоптера на території, підконтрольній угрупованню «Аш-Шабаб».
• МЗС України підтверджує, що дипломати взаємодіють з ООН та міжнародними партнерами щодо звільнення екіпажу.

Понад два роки чотирьох українських вертолітників, які працювали в місії ООН у Сомалі, утримують у полоні. Серед них — 29-річний одесит Андрій Земляний. Попри офіційні підтвердження МЗС і міжнародну участь у процесі, їхнє повернення додому досі залишається відкритим питанням.

Живі, але невільні

Минуло вже понад два тривалих і дуже важких роки, коли ти віриш, сподіваєшся і чекаєш на будь-яку звістку від найдорожчої для тебе людини, а її нема… Це емоційно дуже складно. Але іншого вибору, ніж чекати, для Тетяни Миколаївни, її чоловіка Олександра Євгеновича та рідних інших трьох членів екіпажу українського гелікоптера Мі-8, які опинилися в сомалійській неволі, просто не існує.        

Сумна звістка про захоплення в полон чотирьох українців надійшла на початку 2024 року.  Офіційна інформація з цього приводу, що була оприлюднена 12 січня 2024 року, є дуже стислою. Мовляв, так, МЗС України підтверджує захоплення чотирьох українців на території Сомалі, підконтрольній антиурядовим силам. Вони були членами екіпажу гелікоптера місії ООН у Сомалі, який зазнав аварії. Сам вертоліт належить українській приватній компанії, яка виконувала контракт на замовлення з боку ООН.

Колишній речник МЗС Олег Ніколенко тоді додав, що посольство України в Кенії (захищає інтереси громадян України в Сомалі через відсутність посольства в цій країні. – Прим.ред.) та Постійне представництво України при ООН у Нью-Йорку вже отримали термінові доручення МЗС України вжити необхідних заходів. Наразі з’ясовуються всі деталі аварії та захоплення, стан українців, встановлюється зв’язок із компанією – власником гелікоптера задля подальшої координації дій. 

Наприкінці свого поста у Фейсбуці Ніколенко також наголосив, що ситуацію взято під особливий контроль зовнішньополітичного відомства та інших компетентних органів. Наголосив і поставив крапку, яка згодом перетворилася у великий знак питання, враховуючи понад дворічну тривалість виснажливого очікування та спустошливу невизначеність щодо долі наших співвітчизників.

 – Понад два роки я не чула голосу сина. Стільки ж часу від нього не надходило жодного повідомлення засобами мобільного зв’язку або через інші канали комунікації. Ми живемо в невіданні, в умовах постійного стресу та нескінченних очікувань, – пронизливо каже Тетяна Миколаївна – мати захопленого 29-річного одесита, бортінженера Мі-8 Андрія Земляного.

Звісно, що за весь цей час невідомості щодо долі полонених українців екіпажу Мі-8 ані Тетяна Миколаївна зі своїм чоловіком, ані рідні інших наших вертолітників не сиділи склавши руки. Родичі авіаторів зверталися по допомогу, писали листи до ООН, Офісу Президента та МЗС України з проханням посприяти найшвидшому звільненню полонених у Сомалі українців. Але їхні діти, брати та чоловіки й досі перебувають в африканській неволі. А відповіді від цих інстанцій, за словами Тетяни Миколаївни, були дуже стислими та часто-густо переадресовували зневірених родичів полонених українців до приватної авіакомпанії «Українські вертольоти», в якій, власне, і працювали члени захопленого екіпажу гвинтокрилого.

Звідти також відповідали дуже стисло. Мовляв, працюємо в напрямку звільнення свого персоналу, але водночас розкривати всі подробиці не можемо, аби не нашкодити спільній справі.

Єдине, що вдалося пів року тому з’ясувати батькам 29-річного бортінженера Андрія Земляного з офіційної відповіді від МЗС України, це те, що всі четверо українців живі, а їхній фізичний стан оцінюється як задовільний. Заручників утримують на території, підконтрольній сунітській ісламістській військово-політичній організації «Аш-Шабаб» в окрузі Галмудуг.

У листі від МЗС також було зазначено, що посольство України в Республіці Кенія постійно взаємодіє з представниками ООН і країнами, громадяни яких також перебувають у полоні в Сомалі, зокрема з Південною Кореєю та Німеччиною. Водночас при штабі Офісу ООН з підтримки Сомалі (UNSOS) у столиці Сомалі Могадішо сформовано спеціальну робочу групу за участі експертів ООН, представників авіакомпанії «Українські вертольоти» та інших сторін. До цього процесу також залучений Міжнародний комітет Червоного Хреста, але через складну безпекову ситуацію в Сомалі прямі переговори з представниками «Аш-Шабаб» є практично неможливими.

Голос із полону

І от у грудні 2025 року, майже через два роки невизначеності, вакуум мовчання був перерваний появою командира захопленого Мі-8 Олександра Олійника на відео, опублікованому медіа-підрозділом сунітських ісламістів. 

На відеоролику командир повітряного судна виглядає виснаженим і втомленим. Імовірно, він сидить на підлозі, а його голос звучить спокійно та водночас пригнічено. Він дивіться в камеру та говорить англійською, чітко називаючи своє ім’я та громадянство.

Звертаючись по допомогу безпосередньо до Президента України Володимира Зеленського та Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша, Олександр Олійник просить терміново домовитися про звільнення пілотів, використовуючи весь свій дипломатичний і політичний  вплив. 

На відео себе та членів свого екіпажу він називає не вільними людьми, а військовополоненими, яких близько двох років утримують у неволі в Сомалі. Сказав, що працював на підтримку уряду Сомалі в рамках місії ООН з проведення медичних евакуаційних рейсів і в січні 2024 року вимушений був здійснити аварійну посадку над територією, яка контролюється неурядовою бойовою організацією «Аш-Шабаб».

«Нехай увесь світ знає, що ми існуємо та потребуємо допомоги. Моїх співвітчизників-українців я наполегливо прошу підняти свій голос на наш захист. Ми досі перебуваємо у полоні в чужій країні, боремося за своє виживання та дуже потребуємо допомоги з боку ООН, чиї емблема і прапор гордо майоріли під час нашої місії. Прошу Вас, Генеральний секретарю Гутеррешу, не закривайте очі на наше скрутне становище та допоможіть нам успішно повернутися додому. Адже ООН зобов’язана забезпечити звільнення своїх підрядників, захоплених у полон під час здійснення миротворчих операцій», – сказав у відеозверненні до високопосадовців та всього прогресивного людства помітно ослаблений Олександр Олійник.                 

Чи є шанс на визволення з полону?

Звісно, що подібного змісту відеоролик не міг бути записаний та оприлюднений в інтернет-просторі просто так. Це відео з натяком. І, ймовірно, з натяком на те, що угруповання «Аш-Шабаб» готове до переговорів з приводу обміну або викупу утримуваних українських заручників.

А відтак шанс та надія на порятунок наших співвітчизників є. Ними тільки треба правильно скористатися. Адже від цього залежить життя та свобода людей. А це є найвищою цінністю та фундаментальним і невід’ємним правом кожної людини. 

Скільки триватиме «режим тиші»?

Вже понад два місяці минуло відтоді, як вперше у місцевих сомалійських ЗМІ були оприлюднені кадри з відеозверненням українського командира гвинтокрилого Олександра Олійника. Після цього родичі авіаторів чекали офіційної реакції як з боку української сторони, так і міжнародних організацій. Але ані ООН, ані уряд України поки що публічно не коментували відео та ситуацію із заручниками, яких продовжують утримувати в африканській неволі.

Вони потрапили туди, представляючи приватну авіакомпанію, повітряні судна якої, відповідно до міжнародних договорів, були зафрахтовані ООН для здійснення рейсів з підтримки миротворчої діяльності щодо медичної евакуації, гуманітарних перевезень та логістичного забезпечення місії ООН.

Повернення додому: місія не/здійсненна

Є з-поміж них і наш земляк-одесит, бортінженер вертольоту Мі-8 Андрій Земляний.

«Молодий, сильний, чесний, справжня людина із чуйним і добрим серцем», – висловилася на його адресу мати кращого друга Андрія пані Олена. 

Йому виповнилося лише 29. А за плечима  майже чотири роки виснажливої, дуже небезпечної роботи в африканському небі у складі місії ООН та вже понад два роки перебування в неволі. 

Андрій ніколи й ні на що не скаржився та навіть словом не обмовився про небезпеку, яка повсякчас чатувала на нього під час довготривалих відряджень до охоплених війною та політично й економічно нестабільних країн Африканського континенту. Навпаки, він повсякчас стверджував, що в нього все гаразд і розповідав рідним і друзям про допомогу, яку вони надають страждаючим від голоду та хвороб мешканцям «чорного континенту». А ще Андрій залюбки розказував про неймовірні африканські контрасти, де ландшафти  змінюються від безкраїх пустель та трав’янистих рівнин до густих, багатоярусних і вічнозелених тропічних джунглів. Розказував і закарбовував ці дивовижні краєвиди на фото- та відеокамеру.

Так, на превеликий жаль, за останні чотири роки від початку широкомасштабної війни  з Росією тема заручників та військовополонених набула в Україні критичного значення та масштабів гуманітарної катастрофи. В російському полоні вже перебували та нині продовжують утримуватися тисячі українців з-поміж військовослужбовців і цивільних громадян. 

Полон, неволя, незаконне затримання та тримання в замкненому просторі людей вже стали якщо і не повсякденною буденністю воєнного лихоліття, то принаймні перетворилися на звичайні виклики нашого сьогодення.

Так, сьогодні в нашій країні велике лихо – війна. І навіть попри те, що Україна сама страждає від масштабних людських втрат, руйнування критичної інфраструктури та глибокої економічної і екологічної кризи, вона продовжує надавати допомогу іншим країнам, залучаючи своїх громадян до миротворчих місій. 

І дуже б хотілося, щоб це понад дворічне жахливе поневолення вже не з боку російських загарбників, а сунітських ісламістів, якнайшвидше закінчилося для Андрія та ще трьох наших мужніх співвітчизників і вони якомога швидше повернулися додому. І віримо, впевнені, що ця місія з боку ООН та уряду України буде здійсненна. По-іншому не можна.

Довідка «ОЖ»: хто контролює Сомалі?

Відверто кажучи, згадуючи про Сомалі, перше, що спадає на думку, це сумнозвісні місцеві пірати, які нападають на торговельні судна та танкери для захоплення й отримання за них і членів екіпажів багатомільйонних викупів.

Але не лише піратами «відоме» Сомалі, а й одним із найтриваліших громадянських збройних конфліктів у світі. Він розпочався ще в 1991 році та призвів до фактичного розпаду країни на кілька автономних частин, спричинивши одну із найтяжчих гуманітарних катастроф сучасності. 

Попри наявність федерального уряду, який визнається міжнародним товариством як законна сомалійська влада, він й донині не контролює всю територію країни. А через безперервні бойові дії та посуху мільйони місцевих жителів потребують термінової продовольчої та медичної допомоги. Яку й надавали захоплені українські вертолітники у складі місії ООН.

Раніше ми повідомляли, що з Одеси до Сомалі вирушив балкер із 25 тисячами тонн пшениці.

Автор – В’ячеслав ДІОРДІЄВ