«Друзі, де ви?»: на Одещині дві собаки щодня чекають господаря з війни

Ключові моменти:

• Песики Малюк і Нора понад пів року чекають свого господаря з війни.
• Після мобілізації Віктор Перебіковський віддав людям свою худобу та птицю.
• Собаки не захотіли залишати подвір’я і щодня шукають господаря.
• Нині тварин підгодовує лише літнє подружжя з Демидівки.

Іноді вірність видно не в гучних словах, а в щоденному очікуванні. У Демидівці дві маленькі собаки залишилися біля спорожнілого господарства свого власника, який пішов на війну. Журналіст «Одеського життя» Юрій Федорчук дізнавався про долю Малюка та Нори й про те, як вони переживають розлуку з господарем. Щодня тварини виходять на околицю села, шукають знайомий запах на пасовищі й повертаються до двору, який тепер заростає бур’янами.

Собаки понад пів року чекають господаря із війни

В селі Демидівка Любашівської громади дві маленькі собачки – песик Малюк і сучка Нора – більше півроку чекають на повернення свого 58-річного господаря Віктора Перебіковського.

Коли чоловіка мобілізували, він роздав друзям і сусідам більше десятка своїх кізок і птицю. Та собачки не схотіли ні до кого йти. Й окрім 80-річного подружжя Георгія і Оксани Байраків, які мають трьох власних собак, ніхто з селян тварин навіть не годує. Сердобольна завідувачка Демидівського сільського клубу розповіла, що хотіла собачок приютити, але Малюк втік, а Нора не підпускала її до себе.

– Віктор дуже любить своїх собачат. Тварини, виглядаючи господаря, щодня виходять на околицю села, винюхують сліди на пасовищі, де він пас своїх кізок, – повідомила пані Віра. –  У нашого захисника було дуже багато друзів, які приходили до нього в гості, дехто за фінансовою допомогою. Коли йшов на війну, попросив розібрати живність та дещо з майна. Розібрали. Собачок ніхто не взяв, бо своїх вистачає. Можливо, вони в чужому дворі й не жили б, але їсти приносити собачкам можна було б, і бур’яни біля будинку покосити також можна. «Друзі», де ви?

Зараз опустіле і забур’янене обійстя захисника з Демидівки, який воює на Слов’янському напрямку, лише вірно стережуть його голодні, але вірні тварини, які щодня чекають на його повернення з війни.

Читайте також:

• Ірландець прихистив у себе українців — тепер їздить до них на Одещину збирати помідори
• У Саврані 100-річчя відзначив єдиний ветеран Другої світової війни
• Як це — стати матір’ю-героїнею у 2026 році? Історії з Одещини