95-річна довгожителька з Бакші Савранської громади, що на Подільщині, Лідія Іванівна Шкодовська готує, прибирає в хаті, порається на городі, а ще підтримує удвічі молодшого за неї сусіда з вадами здоров’я.
Бабуся не може без сліз переглядати новини з фронту, де у кривавій борні щодня гинуть наші воїни та мирні українці. У її цупкій пам’яті закарбовані події далекого 1941-го, коли фашистські загарбники окупували рідне село.
— За довге життя мені довелося звідати і поганого, і хорошого. Найбільшим жахіттям для мене була Друга світова війна, тепер — напад росії, але скажу головне: пережила Гітлера й не помру, доки не дочекаюся смерті путіна та звільнення України від ворога, — говорить Лідія Іванівна.
При огляді її садиби найперше впав в око дбайливо висапаний город — без жодного бур’янцю. Лідія Іванівна, опираючись на сапу, продемонструвала рівнесенько посаджені рядки цибулі, часнику та картоплі.
І хоча бідкається, що вже важкувато працювати на землі, але трудитиметься, доки вистачить сил!
До роботи Лідія Іванівна звикла змалечку. До війни батько був міліціонером, а мати — нормовичкою. Дівчинка та її старший брат Федір самі поралися по господарству. Підрісши, допомагали дорослим на косовиці зернових та просапці.
— З війни батько повернувся скаліченим, працював на залізниці провідником. Ми з братиком займалися домашніми справами, доглядали чималенький город. Мали корову, а ще — добрячого кнурця. То люди водили до нього свинок і віддячували відерцем-другим пшениці чи ячменю. Вистачало на прокорм худобі й на ручних жорнах борошна намолоти, щоб хліба напекти, — поділилася чепурна бабуся.
Згадала старенька і важкі роки окупації. У селі стояли румуни, які любили чистоту і гамселили нагайками тих, хто не впорядковував дорогу біля своїх осель. В поле виганяли працювати навіть неповнолітніх. Чоловіки косили пшеницю, а жінки та дівчатка в’язали снопи.
— У березні 1944 року мені саме виповнилося 16 літ. Наші визволителі нещадно гнали ворога. Першими увійшли в село савранські месники. Бувало, я пекла для них пироги, хліб та варила їжу. Продукти передавали у Савранський ліс партизанам, — розповіла Лідія Іванівна.
1952-го Лідія стала на весільний рушник з парубком із сусідньої Юзефівки — сільським електриком Григорієм Шкодовським.
Через рік у молодят народився син Володя, згодом з’явилася і донька Валентина.
Лідія Іванівна працювала телефоністкою на комутаторі, а потім — начальницею пошти. Григорій трудився водієм. У любові і злагоді Шкодовські прожили 46 років.
На жаль, коханий Лідії Іванівни помер в день свого 70-річчя. І вона вже 25 років живе сама.
В чепурній оселі чисто, привітно та затишно. Кімнати зі смаком вмебльовані та вщерть наповнені різним добром. Впадає в око раритет — стародавня дубова скриня, в якій Ліда привезла до чоловіка свій посаг.
— Скриня, мабуть, ще бабусина. Колись тут я зберігала дівочий одяг та нехитрі прикраси, — зітхнула старенька.
Трепетно зберігає Лідія Іванівна фотознімки. Найдавніше фото датується 1913 роком! На майже метровій світлині зафіксовано цілий полк царської армії. Можна детально розгледіти обличчя та обмундирування кожного з усієї тисячі зображених воїнів. Серед них є і прадід Григорія Шкодовського.
Хоча стареньку вже підводить зір і ноги слабнуть, вона спозаранку починає поратися на городі. Зі страв надає перевагу гречаній каші, борщу, супу-харчо зі свинячими реберцями. Дещо привозить з Одеси син або донька з Теплодару. Ще купує молоко, кип’ятить його і зберігає в холодильнику: трьох літрів вистачає на кілька тижнів. Яйцями забезпечують десяток курочок.
Вже років зо п’ять довгожителька опікується 45-річним сусідським чолов’ягою Олексієм, що потребує допомоги. Із залишеним без батька-матері сусідом сердечна бабця ділиться відерцем картоплі, салом чи консервацією та запрошує до столу розділити обід. Також ним опікується ще одна пенсіонерка — Лідія Волошановська. А він допомагає бабусям нарубати дров або щось полагодити.
Завжди з нетерпінням очікує Лідія Іванівна на приїзд дітей, онуків і трьох правнуків. І коли подвір’я наповнюється веселим сміхом та метушнею, отоді у хлібосольній хаті і щедрій душі Лідії Іванівни панує справжнє свято.
Читайте також:
Сьогодні, 22 листопада, в Одесі спостерігається потужний вітер, що призвів до падіння дерев та пошкодження… Read More
Руслан Тимченко пішов серед перших захищати Україну добровольцем. Спочатку потрапив на Миколаївський напрямок, потім –… Read More
Викладачі проводять лекції в бомбосховищах, студенти навчаються з окопів, але конкурси та престиж вишу зростають,… Read More
На узвозі Віталія Блажка невдовзі почнеться будівництво нової дренажної системи. З 23 листопада 2024 року… Read More
Ми живемо в час історичних подій. 10 років Революції Гідності, 20 років Помаранчевої революції, роковини… Read More
До керівництва підприємства звернулися співробітники обласної станції переливання крові з проханням здати кров для потреб… Read More
