Дністер залишається головним джерелом води для мільйонів людей в Україні та Молдові, зокрема для Одеси. Однак через зміну клімату, наслідки війни та проблеми з транскордонною координацією річка продовжує втрачати воду. Науковці вже фіксують висихання плавнів, зміну міграції птахів та появу нових видів тварин у Нижньому Дністрі.
Ключові моменти:
Дністер є однією з найбільших транскордонних річок Східної Європи та входить до переліку водних об’єктів, управління якими здійснюється відповідно до принципів інтегрованого басейнового менеджменту. Моніторинг стану річки ведуть Державне агентство водних ресурсів України, Басейнова рада Дністра, науковці Нижньодністровського національного природного парку та профільні установи Молдови.
У розмові з «Одеським життям» кандидат біологічних наук, начальник науково-дослідного відділу Нижньодністровського національного природного парку Микола Роженко пояснив, які загрози сьогодні вважаються найбільш серйозними для річки та чому майбутнє Дністра залежить від міжнародної співпраці.
Дністер – одна з найбільших річок Східної Європи, басейн якої охоплює території України та Молдови. Його вода живить мільйони людей, забезпечує роботу промисловості, сільського господарства, підтримує унікальні природні комплекси та зрештою потрапляє до Дністровського лиману, від стану якого залежить екологічне благополуччя значної частини Одещини.
Саме з Дністром пов’язане й водопостачання Одеси та багатьох населених пунктів області. Тому будь-які зміни у верхів’ях річки – забруднення, аварії, скорочення водності чи військові ризики – зрештою відчувають і люди за сотні кілометрів униз за течією.
Але сьогодні найбільший виклик полягає в тому, що єдина природна система фактично розділена адміністративними кордонами, військовими обмеженнями та політичними реаліями. І якщо вода безперешкодно проходить увесь шлях до лиману, то інформація, спільний моніторинг і швидка координація дій – далеко не завжди.
Дністер залишається єдиною екосистемою, однак система її моніторингу, обміну інформацією та спільного реагування фактично розділена політичними обставинами. І коли з цього ланцюга випадає хоча б одна ланка, під загрозою опиняється не окрема ділянка річки, а вся екосистема – від верхів’я до Дністровського лиману.
Микола Роженко переконаний: військовий стан суттєво ускладнив комунікацію між українськими та молдовськими науковцями. Якщо раніше можна було планувати спільні експедиції, польові дослідження та наради, то тепер багато процесів тримаються виключно на особистих зв’язках.
– Я підтримую контакти з молдовськими колегами. Але офіційних заходів у тому форматі, який би ми хотіли бачити, зараз фактично немає, – говорить науковець.
Будь-яке забруднення у верхній течії річки неминуче потрапляє до Нижнього Дністра.
Саме тому, пояснює Микола Роженко, навіть локальна аварія може мати наслідки для цілої екосистеми. Як приклад він наводить випадок із потраплянням оливи у Дністер в районі Верхньодністровського водосховища.
– Течія всі ці забруднення несе вниз. І тут вже вони негативно впливають на цілий комплекс екологічних систем, – зазначає науковець.
Саме тому оперативний обмін інформацією між усіма ділянками басейну є не менш важливим, ніж безпосередня ліквідація наслідків аварій.
Офіційний механізм координації все ж існує. Микола Роженко є членом Басейнової ради Дністра, через яку українські та молдовські фахівці обмінюються інформацією про рівень води, режими роботи водосховищ, обсяги скидів та інші гідрологічні показники.
Саме завдяки цій співпраці екологи можуть прогнозувати рух забруднень та оперативно реагувати на потенційні загрози. Втім, система залишається неповною.
За словами науковця, представники території Молдови, яка нині не контролюється конституційною владою країни – Придністров’я, – офіційної участі у роботі Басейнової ради не беруть.
– Залишилися тільки особисті контакти між фахівцями, – говорить він.
За словами Миколи Роженка, через бойові дії у районі дельти Дніпра почали змінюватися міграційні шляхи птахів.
До Нижнього Дністра масово перемістилися великі чепури та сірогузки. Якщо раніше, умовно, на території парку зимувало близько трьох тисяч сірогузок, то тепер їхня чисельність сягає вже тринадцяти тисяч.
На перший погляд це виглядає позитивно. Але екологи пояснюють: будь-яка екосистема має межу своїх можливостей. Кормові ресурси залишилися практично незмінними, а кількість птахів збільшилась у кілька разів. Через це виникає жорстка конкуренція за їжу, а природний баланс порушується.
– Природа сама це відрегулює. Але поки вона це зробить, пройде певний час, – каже науковець.
Не менш цікаві процеси відбуваються й під водою. Після руйнування Каховської ГЕС до узбережжя Одещини разом із плавучими островами рослинності потрапили нові мешканці.
За словами Миколи Роженка, до Нижнього Дністра могли мігрувати судак, лящ, плітка, а також несподіваний для регіону дунайський тритон, який, імовірно, також дістався сюди разом із рослинними масивами, винесеними водою. Однак і тут фахівці закликають не поспішати з оптимістичними висновками.
Будь-яке різке збільшення чисельності окремих видів або поява нових хижаків порушує сформовану рівновагу. У перспективі це може призвести до скорочення інших популяцій і суттєво змінити всю екосистему Нижнього Дністра.
Попри всі воєнні виклики, головною проблемою науковець називає інше. За останні десять років обсяг води, що надходить у Дністер, скоротився приблизно на 30%.
Через це починають висихати плавневі системи.
– Плавні, які були тут віками і тисячоліттями, перетворюються на очеретяні зарості, – говорить Микола Роженко.
На його думку, вплинути на глобальні кліматичні процеси людина вже не здатна. Залишається лише адаптуватися: розчищати єрики, канали та озера, підтримувати водообмін і намагатися зберегти екосистему в нових умовах.
Після завершення війни українські та молдовські природоохоронці планують створення транскордонного національного природного парку та розвиток спільних екологічних програм. Адже Дністер був і залишається єдиною природною системою.
Микола Роженко переконаний: участь усіх територій басейну у спільному екологічному моніторингу є принципово важливою.
– Якщо випадає хоч один елемент співпраці, така взаємодія стає менш ефективною, – наголошує він.
Сьогодні і науковці, і природоохоронці покладають великі надії на те, що після завершення російсько-української війни вдасться відновити повноцінний діалог між усіма, хто відповідає за різні ділянки басейну Дністра. Як каже Микола Роженко, «ми сподіваємося, що в Молдові зміниться не тільки екологічна ситуація, а й політична», адже саме це могло б відкрити нові можливості для спільної роботи зі збереження Дністра.
Раніше ми повідомляли про міжнародний конкурс в Одесі, на якому діти малювали Дністер без сміття і війни.
Читайте також: На Одещині запускають проєкти для очищення водних ресурсів
Хоча рух електросамокатів Трасою здоров’я заборонений уже давно, в Одесі вирішили посилити контроль лише зараз… Read More
Під час повітряних тривог багато жителів Одеси стежать за повідомленнями у Telegram, намагаючись зрозуміти, наскільки… Read More
Останній день липня припав на розпал сезону овочів, фруктів, ягід і зелені. Саме зараз прилавки… Read More
Сьогодні вдень, у п'ятницю, 31 липня 2026 року, російські війська знову атакували Одеську область. Унаслідок… Read More
Липень 2026 став найважчим місяцем для Одеського регіону по інтенсивності ракетних ударів з початку повномасштабного… Read More
Позачергове засідання виконавчого комітету Одеської міськради 31 липня не відбулося через відсутність кворуму. Засідання зірвалося,… Read More
