Першої п'ятниці жовтня у світі відзначають Міжнародний День посмішки. Незважаючи на те, що Україна зараз переживає нелегкі часи, ми вирішили запитати одеситів, чи знаходять вони приводи посміхатися і що їх тішить під час війни.
Олена:
– У війну можна радіти з того, що ми зараз живемо. Мене може змусити посміхнутися музика, яку грають вуличні музиканти, сонечко, море, що біля нас, і те, що люди посміхаються мені у відповідь.
Тетяна:
– У війну дуже треба радіти нашим дітям: справжнім, майбутнім діткам. Мене тішить розмова моєї дитини: вона тільки-но почала розмовляти. Ну, може, жарти в інтернеті змушують посміхатися. І все.
Сергій:
– Я востаннє радів, коли наша збірна з футболу добре зіграла. У війну важливими є навіть маленькі людські радості. Зазвичай, коли велике лихо, то радіють навіть малому. Все, що сприяє якнайшвидшому наступу миру, робить нас щасливішим і змушує посміхатися.
Юрій:
– У війну можна радіти посмішкам своїх дітей, тому що вони щасливі. Це єдине, що зараз підвищує настрій. Ну і ще можна радіти тихим хвилинам, коли не бомбять.
Марія:
– У війну зараз ми радіємо всьому: навіть дощу, навіть туману. Якось дуже починаєш цінувати такі моменти. Я намагаюся цінувати щодня… І посміхатимуся, коли відкриється Макдональдс.
Анжеліка:
– Я тішуся з того, що люди стали сплаченими, тому, як суспільство почало ставитися один до одного. Зараз заходиш у магазин, і ця продавчиня, яку ти раніше не помічав, тепер тобі взагалі, як бабуся. Нині люди стали дуже близькими один до одного. Людям хочеться посміхатися. Мене тішить мій собака, та й взагалі все довкола. І, звичайно, дякую ЗСУ, що вони дають нам таку можливість – радіти.
Ольга:
– Чому можна радіти під час війни? Тому, що живі: ми і ті, кого ми любимо. Можна радіти з того, що діти сміються, з того, що бомби не летять. Я вірю, що переможе здоровий глузд і любов, і ми посміхатимемося частіше.
Марина:
– Війна нас навчила радіти кожній посмішці, бо раніше ми не цінували цього.
Олег:
– Під час війни радують наші перемоги. Це найголовніше. Хлопці, які стоять за нас, вони, звісно, молодці. Сподіватимемося лише на краще, і після перемоги України усміхатимемося все і завжди.
Галина:
– Я 1936 року народження, мені 86 років. У мене хворий син, і я сиджу на вулиці з баяном не від розкішного життя. Але я щаслива всупереч усьому – я жива! Я працюю, у мене п’ятеро правнуків: два хлопчики та три дівчинки – чудові діти! Хіба ж можна їм не посміхатися? Я спілкуюся з великою кількістю людей, і серед них багато молоді. І я дуже рада, що зараз виросло нове, молоде покоління, і всі вони вільні, не такі, якими ми були. Вони розумні та мудрі.
Я посміхаюся, коли люди підходять і слухають мою музику. Щодня я тішуся з того, яке гарне наді мною небо. А ви подивіться, як змінилася Одеса! Яким став центр! Я пам’ятаю наше місто з 1954 року. А сьогодні дивіться, які будинки гарні! І я дякую Богові за те, що він не дав моєму серцю стати жорстоким. Я усміхаюся до цього світу!
Нагадаємо, сьогодні, 7 жовтня 2022 року, ми відзначаємо Всесвітній день посмішки.
Церковне свято сьогодні, 18 жовтня. Розповідаємо, пам'ять яких святих шанують православні віряни цього дня, в… Читати далі
За даними Центру прогнозування космічної погоди Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США, сегндня очікується… Читати далі
Сучасний ринок пропонує широкий вибір варіантів, і щоб зробити правильний вибір, варто врахувати декілька ключових… Читати далі
Завтра, у п'ятницю, 18 жовтня 2024 року, в Одесі та Одеській області очікується прохолодна осіння… Читати далі
В Ізмаїльському слідчому ізоляторі на Одещині ув’язнений продав через інтернет неіснуючий позашляховик. Жертвою шахрая став… Читати далі
Одеса, з моменту свого заснування, неодноразово стикалася з природними катастрофами, які змінили не тільки вигляд… Читати далі
