День друзів: кого одесити вважають друзями та ворогами? – опитування (відео)

Іван: «У мене багато друзів, кумів. Дружба для мене – це, щоб був мир в Одесі та Україні загалом. Але з росіянами не можна дружити. Ну їх «у баню», набридли вже».

Олександра: «Я небагатьох людей можу назвати друзями, бо «друг» – це для мене своєрідне звання. І для мене друг не завжди пізнається з часом. Це більше про якийсь духовний зв’язок, який ти одразу бачиш. У війну багато хто, з ким я дружила, поїхали за кордон, і через це мені було складно останнім часом».

Ліза: «У мене друзів більше сотні. У мене їх є купа, але імена я не у всіх згадаю. У мене в садочку був друг Володя»

Костянтин: «Я вже у тому віці, коли у людини не так багато друзів. Друг – це хтось, на кого ти можеш покластися. В України й друзів багато, й ворогів вистачає. Найкращі друзі українців зараз – ГУР, СБУ, ЗСУ, ППО, Поліція. А серед ворогів, ось, погляньте, скільки орків у сусідній державі. Білоруси – теж нам не друзі, вони дуже дивні люди. Агресори, що ще сказати».

Олена: «У мене друзів небагато. Зі справжніми друзями не обов’язково щодня спілкуватися. Можна раз на місяць написати другові, що тобі погано, і він допоможе. росія та Білорусь точно Україні не є друзями. Перший наш друг – це, мабуть, Польща. Багато хто туди поїхав на початку війни».

Платон: «У мене всього два вірні друзі, з якими у нас ніколи не було розбіжностей. Ми й морально підтримуємо один одного, і фізично можемо заступитися, якщо трапиться якась бійка, наприклад. З тими росіянами, які в інтернеті пишуть «я за росію», я не дружитиму, я таких засуджую. Але якщо люди звідти тримаються нейтральної позиції, я можу з ними поспілкуватися».

Віолетта: «За свої 38 років, я зрозуміла, що найважливіше – підтримувати вогонь дружби, бо вона, як і будь-які стосунки, може згасати: люди тоді розбігаються, і від цього буває боляче. Коли ти відчуваєш, що дружба згасає, треба знайти в собі сили, щоб дружбу підтримувати. Мені здавалося, що друзі з дитинства можуть бути із тобою протягом всього життя, але ні. Якщо дружба тягнеться багато років – це унікальне явище, яке треба поважати. Під час війни товаришувати стало складніше: люди замикаються в собі, бо їм так легше, аніж спілкуватися. Хто друзі України, покаже час. Зараз багато хто говорить про допомогу, але у кожної країни може бути в цьому своя вигода. Тому побачимо, коли Україна буде без війни, і її потрібно буде відновлювати. З росіянами особисто я дружити ніколи не буду. Проте я не хочу цю свою ненависть передавати своїм дітям. Можливо, коли вмре це покоління рабів, які жили у пропаганді, мої діти, які зараз дуже маленькі, зможуть налагодити спілкування із тими дітьми в росії, які зараз також дуже маленькі. Але це тільки в тому випадку, якщо там щось зміниться».

Дар’я: «Друзі – це ті, з ким мені комфортно, ті, з ким я можу поділитися найпотаємнішим. Цілий полігон друзів мені не потрібен, головне, щоб були ті, кому я справді довіряю. З кимось із друзів я перестала спілкуватися у війну, на тлі того, що вони підтримують або якось виправдовують агресора».

Зоя: «Може бути багато знайомих, товаришів по службі, а друзів багато не буває, тому що це особливі люди, які підтримають, допоможуть у скрутні часи, розділять з тобою і радість, і смуток. А у війну особливо добре проявляється хто є твоїм другом, а хто є ворогом. Якби Україна не мала ворогів, не було б і війни. Якби наша країна не мала друзів, у нас не було б такої підтримки. І все ж, я думаю, не можна одразу розривати стосунки з друзями чи приятелями лише тому, що вони мають якісь інші погляди».