Де буває справжнє щастя: оперета «Сільва» на сцені Одеської Музкомедії (фоторепотаж)

Оновлена оперета — немов нова казка

«Справжнє щастя буває тільки в оперетах», — проголошує один з героїв вистави. «Це було справжнє щастя! Хочу дивитися ще і ще раз», — почула я від глядачки, коли артисти вийшли на поклони під бурхливі оплески й крики «Браво!»

Оновлена «Сільва» Імре Кальмана — наче нова казка…

Оперета, яку можна дивитися та слухати до нескінченності, тепер йде українською. До речі, дуже вдалий переклад. Та що в виставі «невдале»? Вона ж — про вічне. Цю оперету ж і називають вічною…

У постановці режисера-постановника, головного режисера ОАТМК Володимира Подгородинського вічний сюжет засяяв новими кольорами, сюжетні (як то кажуть, до болю знайомі) перипетії заграли новими відтінками…

Вистава здалася не оновленою, а справжньою прем’єрою… Може, й війна своїх особливих «барвників» додала: нам так не вистачає відчуття того самого «справжнього щастя». Чи казки?..

Бути чи не бути?

О, які пристрасті! Зірка вар’єте Сільва Вареску (Лілія Духновська) і молодий аристократ Едвін Воляпюк (Іван Ковальов) щиро кохають одне одного. Бути весіллю? Мабуть, таки бути, хоча й Сільва незнатного походження. Так бути чи не бути, коли вже й дата весілля призначена?

Ах, цей старовинний сюжетний поворот: батьки молодого красеня, княгиня (Наталія Завгородня) і князь (Володимир Муращенко) Воляпюки, звісно, і слухати не хочуть про якусь там талановиту зіроньку вар’єте…  До того ж, є і наречена знатного роду Стасі (Ірина Гусак), яка, до речі, закохана зовсім не в «нав’язаного» Едвіна, а в його друга Боні (Володимир Токарчук), який теж кохає Стасі.

Здається, такий знайомий сюжет, чи не правда? А все «подається» так, наче вперше у житті вдивляєшся, як люблячі серця то заплутуються самі у собі, у своїх почуттях, переживаннях, невмінню почути один одного!..

Так-так, вистава «Сільви» і стала тією «чарівною силою мистецтва», що зуміла увійти в серце кожного глядача, якій спостерігав за усім, що відбувається так, наче він теж там, у вар’єте чи в гостях у князів Воляпюків.

А що ж наші герої?.. Здається, напруження пристрастей таки заважає їм порозумітися. А ще, здається, княгиня Воляпюк (блискуча гра народної артистки України Наталії Завгородньої!) не «зовсім» княгиня, а колишня… зірка вар’єте. І ще, здається, Боні таки зрозумів, що не отримати йому кохану Стасі, поки не допоможе він головним героям — Сільві й Едвіну — на їхній такій заплутаній доріжці кохання…

Сміх і сльози — завжди поруч

Та ми не забули адресу справжнього щастя, чи не так?.. Кожна сцена — як картина, кожний «кадр» хочеться зафіксувати, бо так органічно поєднано все — арії і діалоги, балет і хор, і ці декорації, що наче домальовують кожну сцену! Наче вічна музика великого Кальмана залунала по-новому (диригент-постановник — головний диригент театру, заслужений діяч мистецтв України Вадим Перевозніков)…

А що ж глядач?.. А глядач, який дійсно скучив за істинною класичною оперетою, співчуває, спостерігає і щиро аплодує. І ще сміється від душі, бо ж багато реплік — готові анекдоти.

Сміх і сльози — завжди поруч: одна тільки сцена заручин Едвіна і Сільви «на тлі» білих довгих рушників чого варта!.. Це ж як образ дороги та й самого життя, одного на двох…

В оновленій «Сільві» є все, «що потрібно»: блискучість, яскравість, легкість. А ще й печаль: ви ж тільки прислухайтесь до діалогу Феррі (Тимофій Криницький) і Мішеля (Сергій Богаченко) у кінці першого акту.

І повторимо ще і ще раз: в ній є щастя. Справжнє. Бо це ж оперета! Вічна!..

Читайте також: Вишитий долею рушник: на сцені одеської Музкомедії — прем’єра фолк-мюзиклу (фоторепортаж)

Фото авторки