Чому в університеті Мечникова зникла кафедра історії України: професор пояснив наслідки

Ключові моменти:

• Окрему кафедру історії України об’єднали з кафедрою археології
• Професор вважає назву кафедри принципово важливою під час війни
• Керівництво університету пояснює зміни реорганізацією та економією
• Викладач прогнозує кадрові й освітні наслідки реформи

Рішення Вченої ради Одеського національного університету імені І. І. Мечникова про реорганізацію кафедр викликало жваве обговорення. Найбільше уваги привернуло те, що окрема кафедра історії України припинила існування, а її назва зникла зі структури університету. «Одеське життя» попросило доктора історичних наук, професора Тараса Гончарука, який багато років працював на цій кафедрі, пояснити, чому він вважає таке рішення важливим для університету, студентів і історичної науки. Водночас керівництво вишу пояснює реорганізацію економічними причинами та змінами в організації освітнього процесу.

Що сталося: з назви кафедри слово «Україна» зникло

В Україні триває реорганізація вищої освіти, яка торкнулася і ОНУ імені І. Мечникова. Вчена рада вишу вирішила, серед іншого, реорганізувати низку окремих кафедр. Відтепер окремої одиниці під назвою кафедра «Історія України» не існує. Керівництво вишу пояснює зміни економічними чинниками та зміною системи вищої освіти загалом, проте деякі викладачі іншої думки, серед них і Тарас Гончарук. 

– Вітаю, пане Тарасе! Зараз, під час війни, суспільство приділяє значну увагу історичній тематиці, але в той самий час окремого історичного факультету у виші більше не буде. Як це пояснити?

– Факультет залишається, просто з іншою назвою – факультет «Історія та філологія». Але мене більше хвилює доля й назва кафедри, на якій я багато років працював. Ця кафедра була окремою ще за радянських часів, тоді вона називалася кафедра історії УРСР та спеціальних історичних дисциплін, після відновлення Незалежності – «Історія України», потім – «Історія України та спеціальних історичних дисциплін», а зараз із назви об’єднаної кафедри слово «Україна» зникло. Нині – це кафедра історії та археології. Я вважаю, що це неправильно. Це не означає, що не буде історії України як предмета, але присутність словосполучення «історія України» у назві є важливою. 

У 1990-х роках, коли назву дисципліни «Історія КПРС» у багатьох вишах перейменували на «Соціально-політичну історію 20-го століття», а потім вже на «Історію України», фактично в усіх вишах Одеси була кафедра історії України. Наприклад, дуже сильна кафедра була в Економічному університеті, надзвичайно сильна кафедра була в Політехнічному університеті, а наша кафедра вважалася базовою, головною, яка певною мірою координувала та надавала методичні вказівки для вивчення історії України саме у вишах. І зараз вона зникла. 

В Одесі залишилася лише одна кафедра історії України

– Чи справді окрема кафедра історії України є критично важливою, чи це радше символ?

– Так само, як і в нас, зникла нещодавно кафедра у Політехнічному університеті, і також у зв’язку з реорганізацією. Чому саме така реорганізації під час війни? Тоді як країна-агресор просто-таки шалену увагу приділяє розвитку історичної науки, вишукуючи підґрунтя для своїх наративів. Вони вважають історію своєю інформаційною обороною. А ми? Історія України – це, на мою думку, стратегічна дисципліна, на якій не можна економити. Хоча історію України добре вивчають у школі, рівень знань випускника вишу має бути набагато глибшим за учнівський. Дуже неприємно, що саме словосполучення «історія України» з назви об’єднаної кафедри зникло. Це ж не лише слова чи символ – це сутність. І чому керівництво не захотіло залишити назву країни у назві, я не знаю. Станом на зараз лише в Ушинського залишилася кафедра «Історія України».

Читайте також: Ліквідація факультетів ОНУ ім. Мечникова: керівництво вишу виступило з офіційним поясненням

Що зміниться для студентів та викладачів вишу?

– Що зміниться для студентів у зв’язку зі зникненням кафедри як окремої структури?

– Думаю, що будуть зникати окремі курси, звільнятися викладачі. Гадаю, не просто так у назві не залишили ці слова. 

– Чи обговорювали з викладачами процес реорганізації та, зокрема, варіанти назв?

– Так, проєкт рішення обговорювали. Проте викладачі люди підневільні, а керівництво університету та факультету було саме за той варіант назви, який ухвалено. Вся наша кафедра виступала за назву «Історія та археологія України», але цей варіант не підтримали.

– Ви більше говорите про символічний аспект. А які будуть практичні наслідки для студентів і міста через п’ять-десять років?

– Наслідки стануть помітними набагато швидше. Подивіться: вже зараз реакція у соцмережах – просто на втіху росіянам. 

А ще кадрове питання: на момент ліквідації кафедри в нас було чотири доктори наук, три кандидати наук, раніше навіть було п’ять докторів, кілька років тому було шість – поступово людей витісняли, так би мовити, «незручних» прибирали. Гадаю, що цей процес щодо викладачів нашої кафедри посилиться. А між тим кафедру підтримують чимало патріотичних організацій, наші випускники зараз захищають країну, а викладачі мають незаплямовану зв’язками з агресором репутацію. Свого часу на базі нашої кафедри було створено відділ «Історія козацтва на півдні України». 

Дуже прикро, що ми втратили звання кафедри як базової у місті. Роль історичної науки, вивчення історії України під час війни настільки очевидні, що рішення керівництва викликають чимало запитань.

Чи дійсно в Одесі не хочуть вивчати історію

– Чому сьогодні абітурієнт не хоче ставати істориком? Що змінилося за останні роки?

– Я б не казав так категорично. Наприклад, в інших містах України набагато більше набирають студентів: Харків, Львів. Щодо вивчення історії, то, дійсно, треба створювати попит. Ось за радянських часів, коли я поступав, був величезний конкурс, бо тоді випускник істфаку обирав факультет для своєрідного «соціального ліфту»: хтось хотів бути партійним діячем, хтось – працювати у КДБ або йти до армії на політрука. І в 90-х також був значний інтерес до історичної освіти.

– Ви кажете про більшу кількість студентів в інших містах. А щодо вашого вишу, незначна кількість – це результат управлінських помилок останніх років? Чи це можна пояснити демографією? Чи відповідальність лежить і на самому виші та його керівництві?

– На початку 21-го століття в нас на першому курсі було під 200 студентів, зараз – 15. І тут відсоток прорахунку керівництва доволі високий. Не останню роль відіграють і побутові умови, наприклад, відсутність централізованого опалення в авдиторіях. Так, часи важкі, проте попередній декан, а за його каденції ситуація також була нелегкою, зміг набрати більше студентів, ніж зараз. Наприклад, ситуація в Ушинського виглядає кращою. Студенти займаються археологією: беруть участь у розкопках на Приморському бульварі, це дуже стимулює інтерес. До слова, в них також дві кафедри об’єднали в одну: «Всесвітня історія» та «Історія України», яку назвали «Історія України», на відміну від нас. 

Довідка «ОЖ»
Тарас Гончарук — доктор історичних наук, професор ОНУ імені І. І. Мечникова, багаторічний викладач кафедри історії України. Спеціалізується на історії Південної України, українського козацтва та Одеси. Автор численних монографій і понад двохсот наукових публікацій, дослідник історії українського державотворення та розвитку Причорноморського регіону. Протягом багатьох років працював на кафедрі, яка після реорганізації увійшла до новоствореної кафедри історії та археології.Тарас Гончарук – викладач, професор, доктор історичних наук. Закінчив Одеський державний університет імені І.І. Мечникова, історичний факультет. Автор багатьох наукових праць.

Раніше ми розповідали, що після скандалу в ОНУ імені Мечникова історик Олександр Музичко залишає університет.

Читайте також: В ОНУ імені Мечникова закривають істфак і журфак: університет чекає масштабна реорганізація