Чи то жах, чи то казка: старий одеський ринок та поруч — після сніжного буревію

В останній понеділок листопада

От же кінець листопада який примхливий видався! Сюрприз за сюрпризом!  Ми вже розповідали (й показували) вам, як в останню неділю листопада пізня осінь передавала естафету зимі. А вже у другій половині дня зима «пояснила», що воно таке — шалена погода…

А що ж понеділок? Я ж кажу: для кого казка, для кого — жах. В одних очі ловлять тільки негатив, в інших — позитив. Працюють комунальники, дирчать «дирчики» (генератори), бо ж світла з учорашнього дня немає. Хтось під той «дир-дир-дир» кричить в мобільник: «Та добре, що живі!».

Гілки, ринкові «штучки», «як ходити?!»

А хтось на оці гілки зламані дивиться та жаліється:

— Ну от як ходити?! Там дерева падають, там — бурульки он які!.. Слизько! Ще й повітряна тривога: знов ці падлюки кляті щось готують! А мені на базар треба! До речі, хто знає, Новий працює?..

Новий базар працює. Звісно, не всі вийшли сьогодні на роботу, але все одно працює. Між контейнерами-магазинчиками — снігові гори, біля деяких робочих місць — зимові «артоб’єкти». Ага, думаю, з почуттям гумору — все в порядку, вже добре.

Бо ж навіть лопати з мітлами можна виставити так, аби людина не на гілки на снігу дивилася, а іншу «картинку» побачила.

До речі, картинок тих і на ринку, і поруч — багато. Комусь — жахливих, комусь — казкових чи просто з гумором.

Ми по дорозі й у дворики зазирнули: таки казка!..

Отакий він, останній одеський понеділок примхливого листопада: комусь жахливий, комусь — казковий, комусь — з філософським присмаком.

Бо ж дійсно: «Добре, що живі!»…