Петро Чорноморець із села Лабушне, що на Кодимщині, займається бджільництвом 43 роки зі своїх 55, а його родина вважає бджолу царицею-годувальницею. Плодами його праці, окрім меду, є квітковий пилок, королівське желе, «царські» свічки і апібудиночок.
— Бджільництвом займаюся з 12 років, коли почав допомагати батькові. Саме від батька і навчився премудростей цієї справи, від нього успадкував і любов до цих маленьких трудівниць, — розповідає Петро.
Згадує, як розчищали для вуликів територію, викорчовуючи дику поросль, як згодом з дружиною Оленою засадили її садком та ягодами. І тепер тут, на пасіці, з весни і до пізньої осені справжня оаза, де царює бджола.
Духм’яні пахощі квітучих рослин, заколисуюче гудіння бджіл, вулики, розмальовані квітами. Цей райський куточок не лише заворожує, а ще й обдаровує за працю медом і багатьма видами продукції бджоли.
Про невтомних трудівниць Петро Миколайович може розповідати годинами. Він має диплом техніка-бджоляра та величезний досвід, накопичений роками невтомної праці. І, мабуть, немає такого питання щодо бджільництва, на яке б він не зміг відповісти.
— Ці вулики розмальовані різними кольорами квітів та гороху не просто для краси. Такий вулик кожна бджола по кольору і малюнку розпізнає з висоти польоту і летить до свого будиночка. Адже здіймаючись над пасікою, бджілка за допомогою зору складає план місцевості і по ньому орієнтується, повертаючись додому із нектаром, — розповідає бджоляр.
Щедрий взяток меду залежить від того, які вулики використовуєш. У багатокорпусних бджоли складають мед вгорі, над собою. А у вуликах типу лежака рами заповнені лише наполовину.
Пасіка Петра Чорноморця славиться не тільки медом, а й такими цілющими продуктами, як перга, забрус, прополіс, маточне молочко, квітковий пилок, королівське желе та царські свічі.
Наприклад, забрус, що складається з меду, воску, квіткового пилку і прополісу, надзвичайно благодійний при захворюваннях горла та дихальних шляхів.
А квітковий пилок пасічник вважає панацеєю від усіх недуг. У цих дрібненьких різнокольорових крупинках містяться всі природні елементи. Комаха його від квітки несе на своїх лапках до льотків. На вході до вуликів пасічник щоранку встановлює спеціальні уловлювачі, а щовечора забирає і відправляє пилок сушитися.
До речі, сушарку Петро виготовив сам. Вона має вигляд ящика з коридорчиками по краях для витіснення вологи. У ящик кладуться дрібні решітки, на які висипається пилок. Він сушиться добу при температурі 40 градусів затемненими лампочками. Підтримання температури забезпечує реле, а клімату – вентиляція. Сухий пилок розфасовується у тару без доступу повітря.
Усе начиння для роботи на пасіці Петро сам придумав і сам змайстрував. І тут не тільки уловлювачі пилку, а й прес для відтиску воску, стіл для розпечатування стільників, форми та макети для свічок та інше.
Маточне молочко з медом бджоляр називає королівським желе. Петро розповідає, що це желе використовують майже при всіх хворобах серцево-судинної системи. На одну чайну ложку молочка — дев’ять частин меду. А якщо до королівського желе додати квітковий пилок, тоді його цілющі властивості неперевершені.
– Все, що роблю, це, так би мовити, входить комплексно у бджільництво. Наприклад, не було у нас світла, то я зробив свічку. А потім вирішив виготовити пасхальні свічі, — ділиться майстер. – На всі справи надихає дружина. У всіх трудах маю її надійну підтримку, вона — генератор ідей.
Гарно оздоблені свічі, з легкої руки дружини Олени, тепер всі називають царськими. Такі вироби призначені для знаменних подій: весілля, вінчання, різдвяно-новорічні свята, ювілеї чи дні народження.
Спочатку спробував зробити макети свічок, затим — форми, у які виливається віск. Для таких виробів послуговується жовтим воском – він вважається вищим ґатунком. Особливий попит мали статуетки янголят і весільні свічки. Але це було до пандемії коронавірусу і до страшної великої війни сьогодні.
– Ми багато чого наготували перед Великоднем. І все зупинив карантин, а потім війна, — каже Петро Чорноморець. – На жаль, сьогодні у нас немає ринку збуту. Держава робила спроби допомогти пасічникам у розвитку бджільництва, давши невелику дотацію на бджолосім’ю. Це не покривало всі потреби, але вистачало на медикаменти для бджіл та деякий інвентар. Нині ж її не виплачують. Крім того, в Україні немає ринку меду, а відтак не налагоджена реалізація продукту.
Окрім садка і плодових кущів, на пасіці рясніє малина високоурожайних сортів. Її крупні ягоди сягають вагою до 18 грамів. Культивують тут сорти української селекції Одеський ранній, Рубінове намисто, Діамантовий, Брянське диво, Жовтий гігант, Ранкова роса. Є серед них ремонтантні. На зиму віти їх скошуються, а весною кущі підростають і родять з липня аж до самих морозів. І мед з малинового нектару дуже запашний. Трудівниці-бджілки, беручи малиновий нектар, сприяють високому урожаю малини. Тож родина вийшла на рівень збору ягоди до 15 тонн на рік.
А ще Петро Миколайович змайстрував апібудиночок для оздоровчого сну на вуликах. В будиночку є кілька ліжок-лежанок, дерев’яна оздоба, вікна, двері. А під ліжками гудять вулики, в яких працюють тисячі бджіл.
— Боятися немає чого. Бджоли не можуть потрапити всередину будиночка, бо вулики оснащені виходами лише назовні. Разом з тим, поєднання вібрації крилець, аромату і звуку творять позитивне лікувальне середовище і ви просто занурюєтеся у здоровий сон-медитацію, — каже Олена.
— Сон в такому будиночку – гарний метод оздоровлення. Відбувається це завдяки настройкам частот вібрацій бджолиного роя і клітин організму людини, плюс аеротерапія, — пояснює бджоляр. — Тут я засинаю за 10 хвилин, навіть коли не хочу спати.
У будиночку пахне медом, прополісом, воском, пергою, маточним молочком і квітами. Це і є природна аеротерапія. Завдяки такій терапії у людини підвищується імунітет, нормалізується тиск, покращується циркуляція крові та вентиляція легень. Бджоли під час роботи у вулику створюють своєрідну вібрацію, яка іонізує повітря і забезпечує нашому організму енергетичний вібромасаж. А дзижчання розслабляє нервову систему, врівноважує психіку і відновлює біополе.
На думку Петра Чорноморця, така апітерапія буде надзвичайно корисною і для наших захисників, які пройшли фронтове жахіття і потребують відновлення. Тож, коли прокинуться бджоли від сну, апібудиночок в Лабушній готовий прийняти воїнів, яким показаний сон на вуликах.
Сьогодні, у неділю, 3 листопада 2024 року, розпочалася дев'ятсот вісімдесят четверта доба широкомасштабної збройної агресії… Read More
Жителів одеського мікрорайону Черемушки не на жарт злякала змія, яку місцеві жителі виявили на дереві… Read More
Сьогодні, у День працівника соціальної сфери України, «Одеське життя» розповідає, хто такі соцпрацівники, яку вони… Read More
Цього недільного дня, 3 листопада 2024 року, в Україні відзначають День інженерних військ – професійне… Read More
Через війну багато людей були змушені залишити свої будинки і переїхати до безпечніших регіонів. На… Read More
Усіх із добрим ранком! І дня недільного вам виключно легкого, приємного і позитивного! А щоб… Read More