Бринза — сир білого кольору, в міру солоний і трохи ламкий. Роблять бринзу найчастіше з козячого чи овечого молока. Вона смачна, молоденька, що вимагає себе вина та поваги в рівних частках.
З чаєм, в салатах, з макаронами, помідорами, кавунами, та просто з хлібом — це пісня! Її нам передала моя свекруха із села Острівне (Суворівська громада).
Смакуя черговий шматочок, у мене народилося питання: скільки овець треба подоїти, щоб вийшло три бруски бринзи.
— Одна вівця дає приблизно склянку молока. От і вважай, — відповів чоловік.
З рахунком у мене приблизно як з фізикою, ну, і хімію туди ж сміливо додамо. Тому ми вперлися у стіну нерозуміння. І чоловік вирішив почати з джерел.
Люди колись давно тому й вирішили збирати овець з кожного двору, випасати та доїти їх по черзі, щоб кожен міг зробити достатню для сім’ї кількість бринзи.
— І я років із десяти пас овець. Головне що: не втратити їх, не давати їм спати, дивитися, щоб не наїлися отрути (інакше помруть), щоб не зайшли на засіяне поле та ввечері повернути господарям. Все, в принципі.
Що може бути простіше, правда?
Я в десять років могла закип’ятити чайник.
Він з десяти років ходив пасти по 150-200 овець.
Цілий день, за селом, у будь-яку погоду. Ділов-то!
А одного разу в полі його застала холодна злива з градом. Він, в одній футболці та шортах, промок за секунду. Побачивши недалеко покинуту будову чи то виноградарів, чи ще якоїсь бригади, кинувся туди. Вівці за ним збилися під навісом. А він дістав промоклі сірники, роздобув у цій халабуді сухі травинки, палички і розпалив багаття. З віконця зірвав прибитий ватник, обтрусив від метеликів, що обліпили його, і вмостився біля вогню мріяти свої хлопчачі мрії.
«Цвяхи б робити з цих людей!» — ось до таких сільських хлопчиків цей вислів застосовується на сто відсотків.
Максимум, на що б вистачило мене — це сісти і гірко розплакатися на плечі у якоїсь вівці (навряд чи у них є плечі, але я знайшла б, куди розплакатися).
І коли ми в мільйонний раз переглядаємо фільм «Ізгой», де герой Тома Хенкса так відчайдушно бореться за життя на безлюдному острові, чоловік мрійливо зауважує: «От би туди потрапити — тільки ти та природа. І жодних воєн, кредитів, вірусів та інших «благ» цивілізації».
І я вірю: у нього б і дім вийшов краще, і поле б чимось засіяв, і навіть вино б придумав, з чого робити.
Так що я теж за компанію зітхаю в надії на те, що колись наші люди заживуть по-людськи. І справжньою цінністю стануть чесність, порядність та інші чесноти.
А всіх інших можна відправити на безлюдний острів.
Наталія Дімчева
Читайте також:
Ринок складської нерухомості в Одеса активно розвивається завдяки логістичному потенціалу міста та його вигідному розташуванню. Read More
Одеська область долучилася до організації поховання 27 військових без встановлених імен. Кожному віддали належні військові… Read More
Пропозиція швидкого заробітку обернулася кримінальною справою. Після підпалів в Одеській області хлопець опинився в центрі… Read More
Кримінальне провадження щодо службової недбалості під час закупівлі генераторів припинили через строки давності. Водночас збитки… Read More
Опадів не очікується, однак нічна температура може опускатися до заморозків. Вдень повітря прогріється до +16°C. Read More
Попри наближення курортного сезону, Одещина залишається під регулярними атаками. Військові пояснюють, чого очікувати туристам. Read More
